ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 р. Справа № 2-а-1575/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,
Суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни,
Свентуха Віталія Михайловича
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,
за участю представника позивача: Томенко Р.В.,
представників Державної податкової інспекції у м. Вінниці - Долиняного С.В.,
Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області - Іскрі С.М.
прокуратури Вінницької області: Сувалова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС"
до: 1)Державної податкової інспекції у м. Вінниці, 2) Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про: визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
ТОВ підприємство "Авіс" (надалі –позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі - відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (надалі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 639116 грн., за липень 2009 року в розмірі 1332402 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн. та стягнення з Державного бюджету України цих сум бюджетного відшкодування.
В процесі розгляду справи, позивач заявою від 22.06.2010 року зменшив позовні вимоги, у зв’язку з частковим погашенням належних позивачу сум бюджетного відшкодування за рахунок податкових зобов’язань, наступних податкових періодів, відповідно до чого, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн. та стягнути з Державного бюджету України ці суми бюджетного відшкодування.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем 1 вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню згідно з актів проведених перевірок та підтверджених сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити.
Відповідач 1 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організації і проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року №350, органи державної податкової служби при проведенні перевірок суб’єктів господарювання з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість зобов’язані перевіряти правомірність формування податкового кредиту за операціями з придбання або виготовлення товарів та послуг з метою упередження безпідставного відшкодування з бюджету сум цього податку.
З метою перевірки правильності формування сум бюджетного відшкодування, ДПА у Вінницькій області проведено позапланові виїзні документальні перевірки, які оформлені актами від 18.09.2009 року № 172/0701/13304871, від 29.10.2009 року № 228/0701/13304871 та довідкою від 18.02.2010 року № 46/0701/13304871.
В ході проведення позапланових виїзних документальних перевірок для підтвердження сум податкового кредиту позивача та факту сплати податку на додану вартість до бюджету направлені запити про проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача. Частина зустрічних перевірок ще не завершена, а тому сума бюджетного відшкодування в цій частині є непідтвердженою. При отриманні відповідей на направлені запити буде складено довідку про підтвердження бюджетного відшкодування.
У зв’язку з зазначеним, відповідач 1 вважає, що він не допускав протиправної бездіяльності щодо позивача.
Представники відповідача 1 надали суду заперечення на позов, в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача 2 також проти позову заперечив і просив в позові відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки" саме за органами державної податкової служби закріплено контроль за справлянням (стягненням) податку на додану вартість до Державного бюджету. А згідно п.п.7.7.6 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та Держказначейства України від 02.07.1997 року №209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно п.4.2 цього Порядку якщо рішення суду щодо відшкодування з державного бюджету суми податку на додану вартість надходять до органів Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після одержання його копія передається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку в п’ятиденний термін з дати надходження до податкового органу.
А тому відповідач 2 може здійснювати відшкодування податку на додану вартість лише за умови надходження до нього відповідного висновку податкового органу.
Відповідач 2 вважає, що з його боку відсутні будь-які протиправні дії чи бездіяльність у відношенні до позивача, а тому пред’явлення до нього позову є неправомірним.
Представник прокуратури Вінницької області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно поданих позивачем до ДПІ у м. Вінниці декларацій з податку на додану вартість за липень 2009 року № 9000922450 від 20.08.2009 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку від 18.09.2009 року № 173710, а також за серпень 2009 року № 9001160616 від 21.09.2009 року, заявлена сума бюджетного відшкодування за липень 2009 року складає 1332402 грн., за серпень 2009 складає 1379581 грн.
Відповідачем 1 проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.07.2009 року по 01.09.2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 01.08.2009 року.
Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2009 року № 228/0701/13304871, положеннями якого визначені суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року в розмірі 1332402 грн. та за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн.
Відповідно до поданої позивачем до ДПІ у м. Вінниці декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року № 9001501453 від 20.10.2009 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку від 03.11.2009 року № 900166004, заявлена сума бюджетного відшкодування склала 830908 грн.
Відповідачем 1 проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.09.2009 року по 01.10.2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 року по 01.09.2009 року. За результатами перевірки складена Довідка від 18.02.2010 року № 46/0701/1334871, положеннями якої, визначено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн.
Враховуючи, що позивач визначені відповідачем 1 суми бюджетного відшкодування в адміністративному чи судовому порядку не оскаржував, згідно ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ці суми бюджетного відшкодування є узгодженими.
Сума бюджетного відшкодування за липень 2009 року була частково погашена за рахунок податкових зобов’язань по деклараціях за січень, лютий та березень 2010 року, яка загалом склала 751299 грн.
Як встановлено судом, Висновків про бюджетне відшкодування позивачу сум податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн., відповідач 1 відповідачу 2 не надавав, відшкодування цих сум позивачу не проводилось.
Суд вважає бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновків про відшкодування позивачу зазначених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протиправною з наступних підстав.
Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 цього Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Як встановлено судом, відповідач 1 провів позапланові виїзні документальні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, за наслідками яких були визначені суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року, серпень 2009 року та вересень 2009 року, з якими погодився позивач.
Проте, всупереч вимог Закону відповідач 1 не направив висновки відповідачу 2 на повернення сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача за липень, серпень, вересень 2009 року на всі підтверджені перевірками суми.
Судом не приймаються заперечення відповідача 1 щодо неможливості відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, які не підтверджені зустрічними перевірками постачальників товарів (послуг) відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організації і проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року №350.
Вказані Методичні рекомендації всупереч вимогам п.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" не зареєстровані Міністерством юстиції України.
Згідно п.15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Міністерство юстиції України, як уповноважений державний орган, який здійснює реєстрацію нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за дотриманням ними вимог законодавства у цій сфері, своїми листами від 20.07.2009 року №1286-09-24 та від 17.08.2009 року №27653-24 до Державної податкової адміністрації України звертав увагу на незаконність вищезазначених Методичних рекомендацій та вимагало їх скасування.
Підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлені чіткі терміни проведення податковим органом перевірок платників податку з метою визначення сум бюджетного відшкодування та направлення за наслідками цих перевірок висновків органам державного казначейства про відшкодування підтверджених сум бюджетного відшкодування, які не можуть бути продовжені податковим органом і недотримання яких є протиправним.
Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість", інші закони з питань оподаткування не містять зв’язку між бюджетним відшкодуванням платника податків та дотриманням його контрагентами (як прямими, так і опосередкованими - по ланцюгу постачальників) вимог податкового законодавства. Недотримання контрагентами вимог податкового законодавства, в т.ч. несплата податку на додану вартість, яка надійшла в ціні поставленого товару (робіт, послуг), має нести негативні наслідки виключно щодо цих контрагентів у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій, притягнення посадових осіб цих контрагентів до адміністративної та кримінальної відповідальності тощо. Позивач не має нести негативні наслідки у вигляді неотримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у разі недотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своєї бездіяльності відповідач 1 суду не надав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону бездіяльності відповідача 1.
Враховуючи протиправність бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн., наявність передбачених законом підстав для отримання позивачем зазначених сум бюджетного відшкодування, необхідності гарантування захисту усіх суб’єктів права власності і господарювання, встановленого ч.4 ст.13, ч.4 ст.41 Конституції України, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України цих сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно присудити з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито (судовий збір) в розмірі 1703,40 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головну управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299грн., серпень 2009 року в розмірі 1379581грн., вересень 2009 року в розмірі 830908грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299грн., серпень 2009 року в розмірі 1379581грн., вересень 2009 року в розмірі 830908грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" судовий збір в сумі 1703,40грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 28.06.2010 року.
Головуючий суддя Драчук Тетяна Олександрівна
Суддя Свентух Віталій Михайлович
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
23.06.2010