Справа № 2-240 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої судді Бердан Н.В.
секретаря Богдашка О.Б.
з участю: позивача-відповідача
виконавчого комітету Калуської міської Ради ОСОБА_2
третьої особи на стороні позивача, відповідача КП „ЖЕО №6 Гріщенко Т.П.
відповідачки-позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Калуської міської Ради до ОСОБА_1про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Калуської міської Ради та комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація №6" про визнання права на житло та укладення договору найму житла, -
ВСТАНОВИВ:
виконавчий комітет Калуської міської Ради звернувся до ОСОБА_1 про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення. Свої вимоги мотивує тим, що після смерті квартиронаймача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, квартираАДРЕСА_1, яка є комунальною власністю територіальної громади міста, була зарахована до складу вільних квартир. 02.02.2004 року в дану квартиру самовільно вселилася ОСОБА_1, яка неодноразово була попереджена про звільнення самоправно займаної квартири та притягалася до адміністративної відповідальності за самоправне зайняття жилого приміщення. Так як відповідачка не звільнила займане нею житло, то позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.
ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до виконавчого комітету Калуської міської Ради та комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація №6" про визнання права на житло та укладення договору найму житла. Свої вимоги мотивує тим, що в червні 2002 року вона познайомилася із ОСОБА_3, який проживав в квартирі НОМЕР_1, по сусідству з нею, та запропонував їй створити сім"ю та жити спільно. З того часу вони перебували у фактичних шлюбних відносинах і вели спільне господарство. 01.08.2003 року вона з дітьми поїхали на відпочинок в м. Одесу. Коли повернулася, то виявила, що квартира опечатана. Так як в неї були ключі від квартири, то вона стала проживати в ній. Про смерть співжителя дізналася від сусідів. Оскільки вона є членом сім'ї' квартиронаймача, то вважає, що має право на житло та на укладення з нею договору найму житла.
Представник позивача- відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідачка - позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги позивача-відповідача не визнала, просить в їх задоволенні відмовити, а зустрічний позов підтримала та просить його задоволити.
Представник КП „ЖЕО №6" Грищенко Т.П. зустрічний позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити.
Суд, в межах заявлених вимог позивачів, дослідивши надані докази та заслухавши сторін, свідків, вважає, що зустрічний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні первісного позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки виданої НОМЕР_2 /а.с. 7/ квартиронаймачем квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 житловою площею 13,2 м. кв., а загальною - 28,7 м. кв. був ОСОБА_3, який помер, в зв"язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 виписаний з квартири.
Як зазначає ст. 65 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї" наймача, набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім"ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 64 ЖК України членами сім"ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду підтвердила про те, що проживає на одній площадці з ОСОБА_1, яка спочатку винаймала кв.НОМЕР_2, а потім в червні, або липні 2002 року перейшла проживати в кв.НОМЕР_1 до ОСОБА_3 З її слів, та зі слів покійного ОСОБА_3 дізналася, що вони створили сім"ю. Бачила як разом робили покупки, він давав кошти на утримання дітей, вона купляла йому ліки, піклувалася про нього, а він в свою чергу про неї. Проживали бідно.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 в травні 2002 року поселилася в їх будинок в квартируНОМЕР_2 , а в червні 2002 року перейшла з дітьми проживати до ОСОБА_3 До того в квартирі він проживав один, і окрім ОСОБА_1, ні дружини, ні співжительки не мав.
Свідок ОСОБА_6 підтвердила про те, що двічі в тиждень приходила по місцю проживання ОСОБА_1 в квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 робити манікюр. ОСОБА_3 вона знала як чоловікаОСОБА_1
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює слюсарем сантехніком в ЖЕО №6 і ОСОБА_1 робила заявку на виклик сантехніка в квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 неодноразово. Її чоловік, як він зрозумів, вказував які саме сантехнічні роботи слід проводити.
Про те, що ОСОБА_1 протягом 2002-2003 pp. зверталася в хірургічний відділ міської поліклініки про надання допомоги інваліду 2-ої групиОСОБА_3 по місцю проживання свідчить довідка Калуської міської поліклініки /а.с.36/.
Хоч ОСОБА_1 має постійну реєстрацію по АДРЕСА_2, але як засвідчує довідка КП „ЖЕО №4" /а.с. 29/ по місцю реєстрації не проживає з 01.05.2002 року.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні здобуто докази про те, що ОСОБА_1 в червні 2002 року вселилася в квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 як член сім")' наймача ОСОБА_3, постійно проживала з ним і вела спільне господарство. У відповідності до ст. 106 ЖК України повнолітні члени сім"ї наймача вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Оскільки в судовому засіданні здобуто докази про те, що ОСОБА_1 була членом сім"ї наймача ОСОБА_3, то суд вважає, що у відповідності до ст. 106 ЖК України після смерті ОСОБА_3 договір найму жилого приміщення повинен бути переукладений на неї, як на члена сім"ї наймача.
В судовому засіданні представник виконавчого комітету Калуської міської Ради ОСОБА_2. та представник відповідача КП „ЖЕО №6" Гріщенко Т.П. наполягали на тому, що в спірній квартирі проживала ОСОБА_8, оскільки 19.09.2003 року написала заяву про те, що вона проживала з ОСОБА_3 в незареєстрованому шлюбі. Однак в зв"язку з тим, що ОСОБА_8 не представила документи про правомірність її проживання в даній квартирі, то запропонували звільнити квартиру, що вона і зробила.
Однак суд дані твердження не може покласти в основу рішення оскільки допитані в судовому засіданні сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчили що єдиною з ким проживав ОСОБА_3 була ОСОБА_1 Так як він вживав спиртне, то до нього приходили компанії в тому числі і жінка. Однак в квартирі вона не проживала.
ОСОБА_1 пояснила, що саме ця жінка була ОСОБА_8 і вона, коли ОСОБА_1 була на роботі заходила до ОСОБА_3 щоб випити спиртне. В серпні 2003 року ОСОБА_1 виїхала в м.Одесу на лікування хворого сина, не залишивши адреси свого знаходження сусідам. Коли повернулася, то дізналася від сусідів, що ОСОБА_3 помер і поховав його племінник з м. Долини. Так як квартира потребувала ремонту, то з вересня 2003 року вона, по мірі можливості, проводила ремонтні роботи та поселилася туди в лютому 2004 року. Під час ремонту в квартирі залишалися речі домашнього вжитку та будівельні матеріали. Припускає, що ОСОБА_8 скористалася відсутністю ОСОБА_1 в серпні 2003 року, та намагалася ввести в оману працівників ЖЕО №6 про те, що проживає в квартирі, але зрозумівши свою безпідставність на житло, не відстоювала право на нього.
Суд вважає, що пояснення ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з цього приводу, спростовують подані докази позивачем відповідачем про проживання ОСОБА_8 в спірному житлі.
Допитана свідок ОСОБА_9, свідченнями якої представник позивача відповідача обґрунтовував свої вимоги, в судовому засіданні не змогла підтвердити хто саме після смерті квартиронаймача проживав у квартирі. Пояснила, що попередження про виселення вручила ОСОБА_8, так як вона відкрила двері квартири. Через деякий час квартиру опечатала. Чи були будь які речі домашнього вжитку у квартирі не знає, оскільки туди не заходила та не виясняла у сусідів чи проживає хтось в квартирі. І свідок ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_10 фактично давали свідчення, що стосувалися періоду після смерті квартиронаймача. Аналогічно за цей же період позивачем було представлено і письмові докази, а саме попередження про звільнення спірної квартири та притягнення до адмінвідповідальності за самоправно зайняте житло. Доказів які б ствердили, про те, що ОСОБА_1 не проживала з ОСОБА_3 та не вели спільно господарство, як виконком Калуської міської Ради так і КП „ЖЕО №6" в суд не представили. Тому суд приходить до переконання що в задоволенні первісного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.64,65,106,109,116 ЖК України та керуючись ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволити. Визнати за
ОСОБА_1 право на проживання в квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1
Зобов"язати комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація
№6" укласти з ОСОБА_1 договір найму на жиле
приміщення - квартиру НОМЕР_1 поАДРЕСА_1
Ів.Франківської області.
В задоволенні первісного позову виконавчого комітету Калуської міської Ради
до ОСОБА_1про виселення відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.