У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів: Гриновецького Б.М., Хруняка Є.В.,
прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Яремчанського міського суду від 17 жовтня 2007 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 121 ч.2 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 25травня 2007 року.
Міру запобіжного заходу залишено попередню – тримання під вартою.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть, а саме, 24 травня 2007 року приблизно о19 00 год. в м. Яремче по вул. Свободи (присілок Ямна) неподалік магазину-кіоску, між підсудним ОСОБА_4 та потерпілим
__________________________________________________________________________
Справа № 11-387/2010р. Головуючий у І інстанції Гребик Л.В. Категорія ст.121 ч.2 КК України Доповідач Томенчук Б.М.
ОСОБА_5 виник словесний конфлікт з приводу того, що підсудний зробив зауваження
потерпілому, чому той не привітався. На це потерпілий ОСОБА_5 висловився образливо на адресу підсудного, сказав, що стосунки з ним з'ясує пізніше і пішов в сторону санаторію "Яремче", а підсудний ОСОБА_4 залишився біля магазину-кіоску пити пиво з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Незадовго потерпілий ОСОБА_5 повернувся, підійшов до підсудного і запропонував піти з ним поговорити. Підсудний ОСОБА_4 піднімаючись з лавки, лівою рукою наніс потерпілому удар в обличчя, від якого останній впав на землю, після чого намагався піднятися. В цей час підсудний наніс йому ще кілька ударів рукою та ногою в область голови, заподіявши закриту черепно-мозкову травму з крововиливом в м'які покрови голови, крововиливом під м'яку мозкову оболонку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння і спричинили смерть потерпілого. Крім того потерпілому також було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою верхньої губи з крововиливом в слизову оболонку та набряком.
Не погодившись із вироком суду, захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3, яка захищала його інтереси в суді першої інстанції вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, за який його засуджено, що суд невірно оцінив показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в тій частині, що про обставини справи на досудовому слідстві вони давали пояснення, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Вважає, що ОСОБА_5 вчинив щодо ОСОБА_4 неправомірні дії і змусив його захищатися. З урахуванням наведеного просить вирок суду скасувати, а засудженого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.36 КК України.
Засуджений ОСОБА_4 у своїх змінах до апеляції зазначає, що суд допустився помилки при кваліфікації його дій за ст.121 ч.2 КК України. Він визнає свої дії неправомірними, однак ні смерті, ні спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому він не хотів заподіяти. Був переконаний, що таких наслідків не настане. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.119 ч.1 КК України. Просить призначити мінімальне покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про законність та обґрунтованість вироку, який одночасно подав письмове клопотання про відмову прокурора від своєї апеляції, і висловив заперечення щодо апеляцій захисника та засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подані апеляції, потерпілу, яка просила вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з таких підстав.
Як на досудовому слідстві(під час допиту його в якості обвинуваченого з участю захисника), так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 не заперечував про те, що 24 травня 2007 року між ним та ОСОБА_5 дійсно відбувся конфлікт під час якого він спочатку наніс потерпілому удар рукою в обличчя, від чого той впав, а коли почав підніматися, то він ще ногою наніс удар по тулубу та обличчю(оскільки припускав, що у ОСОБА_5 є ножик і боявся, що той може його побити). Про зазначені обставини справи, а саме, що ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 удар ногою в потиличну ділянку голови, ствердив і свідок ОСОБА_11, показання якого були послідовними і сумніву не викликають.
Про наявність в діях засудженого ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України свідчить і висновок судово-медичної експертизи №39 від 25.05.2007 року (а.с. 32-36 т.1), а також пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_12, допитаного в суді 1 інстанції, який в повному обсязі підтвердив свій висновок судово-медичної експертизи про наявність у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть останнього.
Розбіжності в пояснені та висновку експерта колегія суддів оцінює критично і вважає, що саме висновки судово-медичної експертизи слід взяти до уваги, у тій частині, де детально описано механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5, а саме, що закрита черепно-мозкова травма утворилась внаслідок ударної дії тупого предмета, про що свідчить її характер і, що внаслідок падіння на рівний грунт з травою, черепно-мозкова травма утворитись не могла. Згідно пояснення цього ж експерта не виключається можливість утворення черепно-мозкової травми внаслідок удару взутою ногою в праву потиличну ділянку голови і, що після її отримання, здійснення цілеспрямованих самостійних рухів ОСОБА_5 є малоймовірним, тому інші пояснення експерта колегія суддів вважає як припущення і не бере їх до уваги.
Як показанням свідків, експерта, так і матеріалам справи, суд дав об’єктивну та належну правову оцінку з врахуванням всіх фактичних обставин справи.
Твердження в апеляції засудженого про те, що ні смерті, ні спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому він не хотів заподіяти і був переконаний, що таких наслідків не настане, не заслуговують на увагу оскільки, такі наслідки він повинен був передбачити.
Безпідставними є також твердження захисника в апеляції про те, що ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони і в його діях відсутній склад злочину передбачений ст.121 ч.2 КК України, за який його засуджено, оскільки будь-яких реальних дій, які б загрожували життю чи здоров’ю засудженого потерпілий ОСОБА_5 не вчиняв, що достовірно встановлено судом.
Отже, кваліфікація його неправомірних дій за ст.121ч.2 КК України відповідає встановленим судом обставинам.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_4 покарання то, з врахуванням доведеності його вини за ч.2 ст.121 КК України, воно призначено в межах санкції вказаної статті і відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки при вирішенні цього питання судом були враховані всі встановлені обставини, зокрема, що злочин вчинив вперше, у вчиненому розкаявся, його позитивні характеристики, а також характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих апеляцій.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Яремчанського міського суду від 17 жовтня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_4 – без змін.
Судді: Б.М. Томенчук
Б.М.Гриновецький
Є.В.Хруняк
Згідно з оригіналом
Суддя Б.М. Томенчук