Справа №2-А-632/10

                                                            П О С Т А Н О В А

                                                     І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2010 року                                                       Подільський районний суд м. Києва, в  складі: головуючого - судді                                                                 Трегубенко Л.О.,

при секретарі                                                                                              Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобо»язання провести перерахунок і виплату  недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2009 роки ,

                                                    В С Т А Н О В И В:

09.02.2010 р. позивачка ОСОБА_1   звернулася до суду із адміністративним позовом до у правління праці та соціального захисту населення в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобо»язання провести перерахунок й виплату  недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2009 роки.  

Зазначила, що є інвалідом ІІ групи від захворювання, пов»язаного з Чорнобильською катастрофою, категорії 1, і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

 Однак, у 2008 р. та  2009 р. їй виплачена допомога на оздоровлення в значно меншому розмірі,  ніж передбачено законом – в розмірі 120 грн..

Зверталась із заявою до управління праці та соціального захисту населення, у відповідь отримала лист № С-5 від 02.02.2010 р. про відмову в перерахунку виплат на оздоровлення, що вважає  протиправним. Просила позов задовольнити.

Відповідач  - управління праці та соціального захисту населення  Подільської  районної у м. Києві державної адміністрації проти позову заперечує, у задоволенні просив відмовити  з наступних підстав.

Зазначив, що  здійснює лише призначення даного виду допомоги, в межах визначення права особи на її отримання,  внесення відповідних даних про особу до автоматизованої електронної системи та складання відповідних списків-розпоряджень.

 Перевірку призначення здійснює Головне управління соціального захисту населення  та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, підтверджують правильність призначення, або повертають документи для перепризначення.  

Всі виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводяться централізовано Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 № 65.

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а управління  не є розпорядником коштів, взагалі, не має рахунків для проведення будь-яких виплат щорічної допомоги таким  категоріям громадян.

Управління працює на базі автоматизованої системи «Информационно-вычислительный центр Министерства социальной защиты населения Украины. Автоматизированная система обработки пенсионной документации на базе компьютерных технологий (АСОПД/КОМТГХ)».

 Алгоритм  розрахунку суми  відповідної допомоги, виходячи з тих чи інших нормативно-правових актів, закладений у даній програмі, спрямовується і контролюється ця  робота Головним управлінням, і лише воно має право (доступ) вносити зміни до електронної системи.

Далі зазначив, що відповідно до ст.99 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.  

Позивачка звернулась до суду з позовом щодо перерахунку допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки позов 04.02.2010 р., з пропущенням строку звернення, не заявила про його поновленн, жодних причин, які можна вважати поважними,  не зазначила.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.    

Відповідач просив у позові відмовити повністю, із врахуванням пропущення позивачкою строку звернення до суду.

Відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат теж позов не визнав у повному обсязі, в обгрунтування своїх заперечень навів наступні підстави.

Зазначив, що згідно з п.4.1. Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007р. № 65,  здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, однак жодним нормативним документом не надано право встановлювати розміри таких виплат.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

На підставі ст. 117 Конституції України та ст. ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кабінет Міністрів України видав постанову "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562, якою встановив її розміри, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  категорії 1, інвалідам І, ІІ групи - 120 грн..

Згідно ст. ст. 73, 71 законів про Державний бюджет України на 2008-2009 роки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, і щодо цих положень законів рішень Конституційним Судом України не приймалося, тобто, вони є чинними.

На момент виникнення спірних правовідносин були чинними нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення (а саме - Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та закони про Державний бюджет України на 2008- 2009   роки).

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин,  також відсутній закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний суд України в рішенні від 03.10.1997 р. в п. 3 мотивувальній його частині дійшов висновку, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які суперечать один одному, при виникненні суперечності між ними застосуванню підлягає прийнятий пізніше в часі.

І теж зазначив, що відповідно до ст. 99 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.  

Позивачка звернулась до суду  щодо перерахунку допомоги на оздоровлення за 2008 р., яку в розмірі 120 грн. отримала 2 липня того ж року,  04.02.2010 р. - з пропущенням строку звернення, тому при вирішенні спору просять застосувати ст. 100 КАС України.

І теж зазначив про застосування  передбаченого ст. 99 КАС України  річного строку для звернення до адміністративного суду  при вирішенні спору щодо перерахунку позивачці допомоги на оздоровлення за 2008 р..

   Щорічна допомога на оздоровлення на 2009 рік виплачена центром в розмірі, розрахованому управління праці та соціального захисту населення на підставі його письмового розпорядження, вчасно, в межах тижневого терміну, визначеного пп. 4.3. Положення,  шляхом перерахування коштів на рахунок позивачки.

Отже вважає, що на період виплати не  допустив порушень законодавства, оскільки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, яка є обов»язковою до виконання.     Просив у позові відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивачки на підставі довіреності ОСОБА_2  підтримав позов із наведених у заяві підстав, просить задовольнити.

Представник  відповідача – управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, -  начальник юридичного відділу - Фищук О.А. на  підставі довіреності, -  проти позову заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях, у задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача – Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  на підставі довіреності - спеціаліст 1 категорії правової та кадрової роботи центру - Крестен О.В. теж позов не визнавла з підстав, наведених у письмових запереченнях, просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підтверджений і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу  осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»".  

Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  категорії 1, інвалідам І, ІІ групи виплачується в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ст. 71 зазначеного Закону,  дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законами про внесення змін до цього Закону.

За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Отже, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам у порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов»язаний здійснювати такі виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім встановлених законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Згідно ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів…, актів Кабінету Міністрів України.

Суд установив, що позивачка є інвалідом ІІ групи від захворювання, пов»язаного з Чорнобильською катастрофою,  категорії 1, і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення  Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, що підтверджується ксерокопією посвідчення серії НОМЕР_1, вкладки до нього  № НОМЕР_2 та довідки МСЕК  серії КИО № 12253 (а.с. 3, 4).

Розмір отримуваної позивачкою щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 - 2009 роки не  відповідає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а визначався відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562, і складає для інвалідів ІІ групи - 120 грн..

Позивачка отримала щорічну допомогу на оздоровлення:  за 2008 р.  – у липні  2008 р. в розмірі  120  грн.; за 2009 р. - у квітні 2009 р. – 120 грн..

Управління праці та соціального захисту населення листом  №С-5 від 02.02.2010 р.  відмовив позивачці в перерахунку допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, з урахуванням  постанови Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005 р. № 562 (а.с. 8,9).

Суд при вирішенні данного спору  враховує наступне.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( пп. 11 п. 28 р. II )  від 28.12.2007 р.  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладено у новій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Зміни, внесені пп.11 п. 28 р. ІІ, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, тому з 22.05.2008 р. дія ст. 48 Закону була відновлена у попередній редакції.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідачі, здійснивши позивачці нарахування й виплату допомоги на оздоровлення  за  2008 р., після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. щодо такої виплати, у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005 р. № 562, на підставі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, положення якого втратили чинність на момент  виплати, не виконали взяті державою зобов»язання та порушили її права.

Проте відповідно до ст.99 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  

Відповідачі заявили про застосування передбаченого ст. 99 КАС України  річного строку для звернення до адміністративного суду  при вирішенні спору щодо перерахунку позивачці допомоги на оздоровлення за 2008 р..

Суд установив, що позивачка звернулась до суду  щодо перерахунку допомоги на оздоровлення за 2008 р., яку в розмірі 120 грн. отримала 2 липня того ж року,  04.02.2010 р. - з пропущенням строку звернення, не заявила про його поновлення, жодних причин, які можна вважати поважними,  не зазначила, тому при вирішенні спору підлягає застосуванню ч. 1 ст. 100 КАС України.

    Щодо розміру виплаченої позивачці допомоги на оздоровлення за 2009 р., то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008 р. надано право Кабінету Міністрів України у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, будь-яких застережень чи обмежень щодо конкретних виплат не передбачалося.

Положення Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" на дату нарахування й виплати позивачці щорічної одноразової допомоги за 2009 р. були чинними і не визнавалися неконституційним.

На період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", які мають однакову юридичну силу, але по - різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.

      Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, в т.ч. залежно від предмета правового регулювання, не передбачає розмежування їх на загальні та спеціальні, також відсутній закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, тому з врахуванням принципу теорії держави і права щодо дії закону в часі під час вирішення спорів до таких правовідносин застосуванню підлягають норми того закону, який прийнятий пізніше.

Вирішуючи питання щодо колізії норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд враховує і п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10. 1997 р.  № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Власне,  за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, відповідно до положень ст. 58 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачі здійснили нарахування й виплату позивачці щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 р., виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562 , яка є чинною ( не визнана неконституційною, не скасована),  на підставі на той час чинної ст. 71  Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" від 26.12.2008 р., що не дає підстави визнавати їх дії протиправними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки щодо визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у  м. Києві державної адміністрації  протиправними, і зобов»язання відповідачів перерахувати й виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 р. у розмірі 2505 грн. та  2009 р. у розмірі  2905 грн., - не доведені й задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 21, 22, 24, 46, 55, 58, 95, 116, 117, 150, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 48, 62, 63, 67, 70, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р.,  Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008 р.,  рішень Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп та 22.05.2008 р. N 10-рп/2008,  Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”,  керуючись ст. ст. 2, 8, 9-13,  69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС  України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у  м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними і зобов»язання здійснити перерахунок й виплату щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 р. в розмірі 2505 грн. та  2009 р. в розмірі 2905 грн., - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста  в установленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня  її проголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви.

  Суддя: