Справа № 2 –А - 225/ 2009 р.

ПОСТАНОВА

                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-А-73/10

    01 квітня 2010 року                     Подільський районний суд м. Києва,

у складі:головуючого - судді                         Трегубенко Л.О.,      

при секретарі          Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Овруцькому районі Житомирської області про визнання протиправними  дій щодо перерахунку та виплати недоплаченої пенсії,

   В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 р. позивач ОСОБА_1 пред’явив до суду адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті недоплаченої пенсії.

Зазначив, що є інвалідом ІІІ групи від захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р..

Проте розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, а управління відмовило привести їх у відповідність.

Позивач просив визнати дії відповідача протиправними і зобов’язати його здійснити перерахунок пенсій і виплату недоплат,  починаючи з 16.08.2007 р..

Управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі Житомирської області з позовом не згоден, у письиових  запереченнях навів наступні підстави.

Зазначив, що позивач отримує пенсію та доплати згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". від 28.02.1991 р..

 Водночас, відповідно до вимог ст. 63 цього Закону фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету відповідними розпорядниками бюджетних коштів, а Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України, тому стягнення таких коштів з управління  є незаконним.

Згідно п. 1 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936,  головним розпорядником коштів на здійснення заходів, пов’язаних із соціальним захистом таких категорій громадян,  визначене Міністерство праці та соціальної політики  та підпорядковані йому територіальні органи.

Їхні повноваження чітко визначені  Типовим положенння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000р. №1498, у  пп.24 п. 4 якого зазначено,  що головне управління праці та соціального захисту населення бере участь у забезпеченні відповідно до законодавства соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому вважає, що  належним відповідачем щодо стягнень  коштів на реалізацію ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" є управління праці та соціального захисту населення в Овруцькому районі, а не територіальне управління Пенсійного фонду.

Фінансування територіального управління Пенсійного фонду щодо зазначених виплат з державного бюджету не здійснюється, тому  через відсутність коштів такі виплати не проводилися, за  відсутністю вини і компетенції щодо забезпечення виплати компенсацій і доплат, передбачених ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" вимоги є безпідставними.

Стягнення з територіальномого органу Пенсійного фонду зазначених кощтів завдасть  збитків з причин, що не залежать від нього, тобто за діями (бездіяльністю), які не відносяться до його компетенції.

З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити, а стягнути недоплати  з органу виконавчої влади, який не забезпечив належного фінансування.

У судове засідання позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з”явився, причини неявки не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних даних і доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» пенсії  особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст. 54 ч. 4  цього Закону ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з втратою годувальника,  в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо котрих установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Особам, віднесеним до категорії 1 (ст.50), призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІІ групи -  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії (ст.53) здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Отже, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожиткові мінімуми на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць  встановлюються законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму на відповідний період.

Суд  установив, що позивач є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області та одержує пенсію по інвалідності та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю,  на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р., що підтверджується  посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 24.09.2002 р. та довідкою МСЕК серії №КБ-1 022713 ( а.с. 10,13).

Розрахунок  пенсії позивачу управління провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»  від 03.01.2002 р. №1, усупереч положенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Щодо положень ч. 7 ст. 54 цього  Закону, відповідно до якої передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України, то це законодавчо обумовлене право не означає, що встановлюючи такий порядок, Кабінет Міністрів України може допустити звуження  змісту і обсягу прав, встановлених цим же Законом.

Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. №523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. ст. 50, 54 Закону.

Згідно положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

 При вирішенні спору, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат,  оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, ніж передбаченого ч. 1 цієї статті.

Враховуючи, що пенсія позивачу повинна визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі  збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, то відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має  проводитись і  перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності 3 групи у розмірі державної пенсії - не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   (п. 28 розділу ІІ) від 28.12.2007 р., який набрав чинності з 01.01. 2008 р., внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам  III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»; а текст ст. 54 Закону - в наступній редакції: «у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд установив, що позивачу з 01.01.2008 р. державна та додаткова пенсії були нараховані і виплачувались у розмірах, визначених цими статтями у новій редакції.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. (№ 10-рп/2008) визнано неконституційним положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відновлені їхні попередні редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Проте положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  у 2008 р. – з 01.01.2008 до 21.05.2008 р., - були чинними та підлягали виконанню,  тому підстав для здійснення перерахунку пенсії з 01.01. 2008 р. по 21.05.2008 р. немає.

Управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі Житомирської області листом № 3725/02  від 19.06. 2009 р. в цілому відмовив позивачу у перерахунку пенсії,  посилаючись на правильність її призначення й виплати, що є протиправним.

Відповідно до ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

 Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту  прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими законами можуть встановлюватися інші  строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк, передбачений ч.2 ст. 99  Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1, 2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.  

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому  районі Житомирської області заяву про відмову в задоволенні адміністративного позову за період з липня 2007 р. по серпень 2008 р. з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду не подав.  

Суд поновлює строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає пропущення з поважних причин, позивач юридично не обізнаний, дізнався про порушення своїх прав із засобів масової інформації та від знайомих, а територіальне управління Пенсійного фонду, зобов»язане відповідно до законодавчо обумовлених повноважень, здійснювати перерахунки пенсії в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, наголошувало на правильності призначення й виплати йому пенсії.

Суд дійшов такого висновку і з тих міркувань, що відповідно до  ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, особам,  які стали  інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність  на вимоги  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я  або смертю не поширюється.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 50, 54 Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України та ч .ч. 2, 3 ст. 99 КАС  України, суд вважає, що на вимоги  позивача  відшкодувати  шкоду, заподіяну  його здоров'ю,  строки позовної давності  не поширюються та річний строк  звернення до адміністративного суду не застосовується.

Також враховує  й положення ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час  без обмеження будь-яким строком.

Щодо зобов”язання відповідача у подальшому виплачувати позивачу пенсію на підставі ст. ст. 49, 50, 54 Закону України “ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, - безпідставні, оскільки згідно ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що можуть слугувати підставою звернення особи до суду, а не зобов'язання вчиняти будь-які дії чи утримуватися від їх вчинення на майбутнє.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню частково, в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання його здійснити перерахування та виплату недорахованих сум пенсій, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 16.08.2007 р. до 31.12.2007 р.  та  з 22.05.2008 р. до 01.04.2010 р., щодо зобов”язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р., виплачувати пенсію у визначених розмірах надалі, - задоволенню не підлягають

Суд звільняє управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області від оплати у дохід держави судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі наведеного, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 46, 64, 92, 95, 152 Конституції України, р ішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. (№ 10-рп/2008), ст. 268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», закони України про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008, 2009 р. р.,   керуючись ст.ст.2, 8, 9, 10,11,13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд

                                П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  задовольнити частково.

Визнати відмову у правління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області у перерахунку ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, учаснику ліквідації  наслідків аварії Чорнобильської АЕС категорії 1, в розмірах, визначених  на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. , -  протиправною.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як  інваліду ІІІ групи, учаснику ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, в розмірах: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком та  додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю – 50 процентів мінімальної пенсії за віком,  на підставі ст. ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. , із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 16.08.2007 р. до 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. до 01.04.2010 р.,   з урахуванням проведених виплат, в іншій частині позовних вимог  відмовити.  

  Звільнити управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області від оплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста  установленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви.

Суддя: