Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                               головуючого, судді: Берзіньш В.С.

                                                      суддів: Шестакової Н.В., Куртлушаєва І.Д.

                                        при  секретарі: Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Штормівської сільської Ради про визнання права власності, за апеляційною скаргою виконуючого обов’язки Сакського міжрайонного прокурора АРК на рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 31 січня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання права власності, мотивуючи вимоги тим, що згідно державного акту про право власності на землю від 13.04.2005 року для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1751 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Протягом 2005-2006 років на вказаній земельній ділянці вона власними силами за рахунок власних коштів побудувала жилий будинок. Задля проведення правової реєстрації об’єкта нерухомості просила суд визнати за нею право власності на жилий будинок у цілому з усіма господарськими спорудами.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 31.01.2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано право власності за ОСОБА_5 на жилий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, який складається з літ."А" у цілому (загальною площею 152,4 кв.м., жилою площею 100,4 кв.м., площею забудови 201,3 кв.м., будівельним об’ємом 644 куб.м.) з господарськими спорудами: літ."Б" - літня кухня, літ "В" - господарчі споруди, літ"Г" - сарай.

Не погодившись з вказаним рішенням Сакський міжрайонний прокурор АРК звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема не притягнення до справи територіального органу Державної архітектурно-будівельно інспекції України, що відсутність відповідних дозволів та висновків щодо будівництва не надає права на експлуатацію будинку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, заслухавши позивача ОСОБА_5, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходив з того, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню на підставі ст. ст. 331, 376, 392 ЦК України.

Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать діючому законодавству.

        Так із матеріалів справи слідує, що  ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2005 року. Рішенням Виконавчого комітету Штормівської сільської ради АРК від 15 лютого 2004 року дано згоду на будівництво ОСОБА_5 жилого будинку та господарчих споруд але за умов, що забудовник вправі розпочати будівництво після отримання дозволу на будівництво в інспекції ГАСК та всіх відповідних узгоджень технічної документації з відділом містобудування та архітектури Сакської райдержадміністрації та оформленням після закінчення будівництва акту вводу до експлуатації всіх будівель.  Позивачкою 20.09.2004 року отримано робочий проект на будівництво одноповерхневого житлового будинку.

                                                             2

Після закінчення будування ОСОБА_5 в 2006 році зверталась до Сакської райдержадміністрації АРК із заявою про прийняття до експлуатації будови, але  їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю повного пакету документів на забудову(а.с.25). Повторного звернення до райдержадміністрації після усунення зазначених недоліків ОСОБА_5 суду не представила, також в матеріалах справи відсутні відмови відповідних органів про надання висновків про відповідність збудованого житлового будинку санітарним, будівельним, протипожежним, архітектурним та іншим нормам.

Постановлюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що позивачкою здійснено самовільне будівництво на належній їй земельній ділянці, доказів неправомірності володіння спірним майном або порушення прав інших осіб не встановлено, тому за ОСОБА_5 належить в цілому визнати право власності на зазначений будинок з господарськими спорудами.

Свої висновки щодо узаконення самочинної будівлі за позовом ОСОБА_5   суд першої інстанції обґрунтував  знаходженням цієї будівлі у задовільному стані і придатністю її до експлуатації згідно з технічним висновком ПП «Будагропроектт» від 2006р. і посиланням на  ст.ст.331,376,392 ЦК України як на правову підставу  задоволення позову.

Між тим, відповідно до положень ст.182, ч.2 ст.331 ЦК України, ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про планування і забудову території", Регіональних правил забудови і використання території в АРК від 18.09.2002р. №241-3/02, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно - право власності виникає з моменту державної реєстрації прийнятого до експлуатації новоствореного нерухомого майна; прийняття до експлуатації нерухомого майна не належить до юрисдикції суду, а  належить  відповідному  компетентному органу при наявності певних умов щодо  будівництва. Відповідно до статті 30-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 8 жовтня 2008 року № 923  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Стаття 392 пердбачає право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У сенсі ч.5 ст.376 ЦК України, на положення якої послався суд в підтвердження своїх висновків, умовами визнання у судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є самочинне будівництво нерухомого майна іншою особою на земельній ділянці, яка їй не належить, а належить позивачу, та якщо це не порушує права інших осіб.

         Таких обставин по справі не встановлено та в супереч вимог статті 60 ЦПК України позивачкою не надано доказів того, що їй щось або хтось перешкоджав здати в установленому порядку до експлуатації свій житловий будинок та зареєструвати його у державному органі.

        З урахуванням викладеного,  право позивача щодо узаконення будівництва не можна вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним, тому воно не підлягає судовому захисту.    

       Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та при висновках, що не відповідають обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню відповідно пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                                               В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора АРК задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 31 січня 2007 року - скасувати.

ОСОБА_5 у задоволенні позову до Штормівської сільської Ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.            

Судді:          Берзіньш В.С.            Куртлушаєв І.Д.             Шестакова Н.В.