Справа № 2-332/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого             - судді Тощевої О.О.

при секретарі             - Ібрагімової А.С.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 12 травня 2010 року звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12.06.2003 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка зазначає, що у зв’язку із взаємним непорозумінням по різним питанням сімейного життя шлюбні відносини між сторонами були припинені у квітні 2010 року, з цього ж часу сторони проживають окремо та не підтримують сімейних стосунків. У зв’язку з чим, примирення між сторонами та збереження сім’ї не можливо, тому просила шлюб зареєстрований між нею та відповідачем розірвати, витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу покласти на відповідача. При цьому, спору про розподіл майна, що є спільною власністю, а також про місце проживання дитини не має.

Позивачка у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та розірвати шлюб у попередньому судовому засіданні.  

Відповідач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розірвання шлюбу у попередньому судовому засіданні.  

З урахуванням думки сторін, та враховуючи, що визнання відповідачем позову у попередньому судовому засіданні, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, з огляду на те, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, а останній не має наміру зберегти сім’ю, у зв’язку з чим, у відповідності до положень ст.ст. 130 ч. 4, 174 ч. 4 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути позов під час попереднього судового засідання.

Заслухавши пояснення позивачки та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного:

Судом встановлено, що 12.06.2003 року між сторонами зареєстрований шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції  Автономної Республіки Крим в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 27, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Від спільного життя сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наявним в матеріалах справи (а.с.8).

При цьому, спору щодо місця проживання дитини між сторонами не існує, крім того, між сторонами не існує і спору про розділ майна, що є спільною власністю.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред’явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені з квітня 2010 року, примирення між подружжям не можливо та це буде суперечити інтересам та волі обох сторін. При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно і шлюб існує формально.

Приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружині та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті і майнові права, а також права їх дитини, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

Витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, у межах позовних вимог, слід покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст.18, 51, 56, 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57, 88, 130, 158 ч. 2, 174, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1  - задовольнити.  

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим по актовому запису № 27 від 12 червня 2003 року - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок. ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя: