Справа №22-ц-2989\2010р.                                        Головуючий в 1 інстанції Караваєв К.М.

                                                                                                      Доповідач Берзіньш В.С.

                      УХВАЛА                            

                Іменем України                                          

21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Шестакової Н.В.

                          суддів: Куртлушаєва І.Д.

                                 Берзіньш В.С.,

                                                      при  секретарі         Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня  2010 року,

                                                       ВСТАНОВИЛА:            

             Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 27.01.2010 року позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"  задоволено:  стягнено  з ОСОБА_2 на користь позивача 462 235,20грн. шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки:

 -нежитлові будівлі: арматурного цеху з прибудовами заставною вартістю 248 200грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та б удівлю котельної заставною вартістю 152 349грн., що знаходиться  за адресою: АДРЕСА_3,  будівлю прохідної з під’їзною бетонною дорогою до арматурного цеху заставною вартістю 51 167грн., що знаходиться  за адресою: АДРЕСА_4, які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності;

-цілу квартиру за адресою  АДРЕСА_1 заставною вартістю 175 000грн., яка належать ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві приватної власності в рівних частках.

            Зазначено, що розмір вимог, що підлягають сплаті на користь АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"  з вартості предметів іпотеки становить 57 730,33 доларів США, що за курсом НБУ (8,0068) складає 462 235,20грн., та що зазначена сума складається із заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 662 доларів США, що за курсом НБУ складає 365 606,50грн.; штрафів, які передбачені кредитним договором, у розмірі 3 540 доларів США, що за курсом НБУ складає 28 344,07грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 528,33 доларів США, що за курсом НБУ становить 68 284,63грн.

           Реалізацію предметів іпотеки, на які звертається стягнення, провести шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною предметів іпотеки на рівні їх заставної вартості. Стягнено з відповідачів судові витрати.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_4  просить скасувати рішення суду з та повернути позовну заяву позивачу у зв’язку з порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги, що спір не був урегульований в досудовому порядку та що відповідно до договору спір підлягав розгляду третейським судом, кредитор не був повідомлений про прострочення та йому не направлялась вимога про дострокове погашення кредиту; позивач не надав розрахунку ціни позову до уточненої позовної заяви.

          В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги; представник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" проти них заперечував, посилаючись на їх необгрунтованність.

          Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з ’ явились, повідомлені належним чином, клопотань не подавали.

                                                                            2    

           Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з таких підстав.

           Ухвалюючи рішення про задоволення  позову, суд виходив із обгрунтованності  заявлених вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.                                                

           Відповідно до положень ст.ст.549-551,1054,1048,1049 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені в договорі. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов’язання за кожен день прострочення виконання; право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

           Судом встановлено, що 16.01.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 59 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 13% річних у валюті кредиту. Сплата процентів і повернення кредиту проводиться згідно з Графіком, яким передбачено щомісячне погашення кредиту і процентів з кінцевим терміном повернення заборгованості в розмірі 702,46 доларів США до 10.01.2014 року.

           У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2  як позичальника за договором кредиту від 16.01.2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк» 19.01.2007р. було укладено три іпотечні договори  -  з майновим поручителем ОСОБА_3 щодо нежитлових будівель: арматурного цеху з прибудовами заставною вартістю 248 200грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та б удівлю котельної заставною вартістю 152 349грн., що знаходиться  за адресою: АДРЕСА_3,  будівлю прохідної з під’їзною бетонною дорогою до арматурного цеху заставною вартістю 51 167грн., що знаходиться  за адресою: АДРЕСА_4, які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності. А також у якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2  як позичальника за договором кредиту від 16.01.2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк» 19.01.2007р. було укладено іпотечний договір з майновими поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо квартири за адресою  АДРЕСА_1 заставною вартістю 175 000грн., яка належать ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві приватної власності в рівних частках.  

         Відповідно до зазначених іпотечних договорів  ОСОБА_3 і ОСОБА_4   зобов’язались відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2   зобов’язань за кредитним договором.

         Відповідач   ОСОБА_2   зобов’язання виконував неналежно, у зв’язку з чим склалася заборгованість за кредитним договором  у сумі 57 730,33 доларів США, що за курсом НБУ (8,0068) складає 462 235,20грн., в тому числі: заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 662 доларів США, що за курсом НБУ складає 365 606,50грн.; штрафів, які передбачені кредитним договором, у розмірі 3 540 доларів США, що за курсом НБУ складає 28 344,07грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 528,33 доларів США, що за курсом НБУ становить 68 284,63грн.

           Відповідно до ч.1ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

                                                                          3  

          Частиною 3ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

          Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

           Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами по справі укладено не було. За наведених обставин суд правильно прийшов до висновку про стягнення зазначеної суми шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки.

           Виходячи з наведеного доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема н еурегулювання спору в досудовому порядку  необґрунтовані і порушення положень, передбачених вищезазначеними правовими нормами, по справі не встановлено.

           Неспроможні і посилання апелянта на ненадання розрахунку до уточнених позовних вимог, оскілки уточнені позовні вимоги стосувались звернення стягнення на предмети іпотеки та судових витрат. До позовної заяви, в якій зазначено розмір заборгованості,  надано розрахунок заборгованості, який не оспорено в установленому порядку, зокрема відповідно до ст.ст.131,133,134 ЦПК України.

             Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта про те, що відповідно до договору спір підлягав розгляду третейським судом, оскільки відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.  

            Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.  

             Відповідно до пунктів 7 і 11 ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна і інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

            Спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

            Відповідно до ст.ст.303ч.1,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

          На підставі  наведеного, керуючись  ст.ст.303,307,308   Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів                                    

                                            У Х В А Л И Л А:          

        Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.          

        Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня  2010 року - залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

     Судді:            Берзіньш В.С.             Куртлушаєв І.Д.              Шестакова Н.В.