ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 27 » липня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Топчий В.М., розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2010 року про притягнення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не працюючого,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП,
В С Т А Н О В И ЛА:
Постановою судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2010 року ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік за те, що він з ознаками сп’яніння 16.06.2010 року, близько 03 год. 30 хв., по вул. Залізничній в м. Красноперекопськ керував транспортним засобом «АЗЛК-2140», державний номер НОМЕР_1. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у присутності двох свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд. Посилається на відсутність в його діях складу правопорушення, на неправомірні дії працівників Державтоінспекції під час складання протоколу, а також на порушення судом вимог ст. 268 КпАП, оскільки справа розглянута у його відсутності, про час та день розгляду справи його не повідомляли.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав скаргу, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 було повідомлено про час та місце розгляду справи у суді, тобто 30.06.2010 року, про що свідчить його розпис про отримання копії протоколу /а.с. 1/.
Крім того, 17.06.2010 року та 18.06.2010 року ОСОБА_3 звертався до суду Красноперекопського міськрайонного суду з заявами про передачу адміністративної справи до іншого суду /а.с. 6, 9/, однак клопотань про відкладення розгляду адміністративної справи від нього не надходило.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що його було позбавлено права на захист та дачу пояснень по вказаній справі.
Винність апелянта підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.06.2010 року № АК 254004, згідно з яким ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками сп’яніння /різкий запах алкоголю з порожнини рота/. У присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою індикаторної трубки «Контроль тверезості» та проведення огляду у закладі охорони здоров’я, від підпису протоколу теж відмовився (а.с. 1). Ці факти підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 2, 3), рапортами працівників Державтоінспекції Красноперекопського взводу ДПС Бекірова А.М. та Конюхова П.П. (а.с. 4, 5).
Висновки суду про скоєння апелянтом 16.06.2010 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП, обґрунтовані.
Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, і якщо водій ухиляється від огляду, в присутності двох свідків, при наявності ознак сп’яніння, це є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У даному випадку ОСОБА_3 відмовився від огляду з використанням індикаторної трубки «Контроль тверезості» та від проходження огляду у закладах охорони здоров’я.
Тому доводи апелянта про те, що співробітниками ДПС було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП, спростовуються викладеними вище матеріалами справи. Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про неправомірні дії працівників Державтоінспекції та відсутність свідків.
ОСОБА_3 не надав суду доказів про те, що його трудова діяльність пов’язана з керування транспортним засобом, у зв’язку з чим він відпочивав в автомобілі під час його зупинки працівниками Державтоінспекції, а також про те, що він не міг бути присутнім під час розгляду справи у суді у зв’язку з зайнятістю на роботі.
Під час розгляду справи не було встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Зміст ст. 276 КпАП передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення. Тому доводи апелянта про розгляд адміністративної справи не за місцем його проживання не є підставою для скасування постанови судді.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції з’ясовані всі обставини, передбачені ст. 280 КпАП. Адміністративне стягнення накладено з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2010 року щодо нього – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду АР Крим В.М.Топчий