ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 27 » липня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Топчий В.М., розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року про притягнення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Казахстан, м. Уштобе, громадянина України, який працює заступником начальника відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ Ленінського району АР Крим, мешканця АДРЕСА_1,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 6 Закону «Про боротьбу з корупцією»,
В С Т А Н О В И ЛА:
Заступника начальника відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ Ленінського району АР Крим Кіма А.В. визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією», і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він на порушення вимог ст. 13 Закону України «Про державну службу», Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 11 серпня 1995 року «Про застосування ст.13 Закону України «Про державну службу» при наданні декларації про доходи державного службовця та членів сім’ї за місцем роботи 16 березня 2010 року не вказав у розділі «Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» за 2009 рік не вказав суму доходу за придбання санаторно-курортної путівки у розмірі 6444,9 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення. Посилається на відсутність суб’єктивної сторони правопорушення; порушення вимог ст. ст. 254, 256 КпАП при складанні протоколу. Стверджує, що методичні рекомендації щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, затвердженні наказом Міністерства фінансів України № 175 від 09.04.2001 р., але не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не мають сили нормативно-правового характеру. Крім того, стверджує, що діючим законодавством України не передбачається обов’язок державних службовців при складанні Декларації про доходи включати до розділу «Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» вартість отриманої соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши апелянта, який підтримав скаргу, приходжу до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновки судді про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» обґрунтовані.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця, та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї (затвердженої Наказом Міністрів фінансів України від 9 квітня 2001 року № 175) у пункті 1.2 вказується вартість безоплатно наданих послуг санаторно-курортного лікування.
Згідно з копією декларації за 2009 рік, наданої ОСОБА_3, у п.1.2 розділу «Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» сума відшкодування за придбання путівки у розмірі 6444,9 грн. відсутня (а.с.25).
З довідки начальника ДПІ в Ленінському районі, протоколу № 15 а засідання комісії із соціального страхування ДПІ в Ленінському районі від 12 листопада 2009 року, вбачається, що залишок вартості путівки, наданої ОСОБА_3, складає 6444,9 грн. (а.с. а.с. 6, 14).
Копією наказу № 23-о від 18 червня 2007 року ДПІ в Ленінському районі, ксерокопією трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_3 18 червня 2007 року переведено на посаду заступника начальника відділу оподаткування фізичних осіб (а.с. а.с. 9, 11), тобто вказаними документами підтверджується, що ОСОБА_3 є суб’єктом декларування доходів, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону «Про боротьбу з Корупцією» і відповідно до положень ст. 2 цього Закону він є державним службовцем і суб’єктом корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією.
Таким чином, ОСОБА_3 правильно притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що діючим законодавством України не передбачається обов’язок державних службовців при складанні Декларації про доходи включати до розділу «Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» вартість отриманої соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Крім того, безпідставні доводи апелянта про те, що Методичні рекомендації щодо заповнення декларації про доходи державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не мають сили нормативно-правового характеру.
Порушень ст. ст. 254, 256 КпАП під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 не встановлено.
Під час розгляду справи не було встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Підстав для скасування постанови судді, про що ставиться питання ОСОБА_3 у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 щодо нього – без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду АР Крим В.М.Топчий