Справа №22-ц-15922/2010р. Головуючий в 1 інстанції Діденко Д.О.
Доповідач Берзіньш В.С.
Рішення
Іменем України
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апелляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В.
Судів: Берзіньш В.С.
Куртлушаєва І.Д.,
при секретарі Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу, виселення та припинення права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2001р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, приведення сторони в первісне положення та виселення ОСОБА_4 із спірної квартири. Справа судами розглядалась неодноразово.
В ході розгляду справи позовні вимоги доповнювались і уточнювались та згідно із заявою від 03.11.2009р. позивач заявив вимоги про визнання недійсними на підставі ст.ст.48,63,69 ЦК України 1963р., ст.ст.203,215,244 ЦК України довіреності від 14.12.2000р. і договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13.02.2001р., витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, припинення права власності ОСОБА_4 на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 без надання іншого житла.
Вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_6, визнаного померлим рішенням суду від 22.01.2002р. Між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю від 14.12.2000р., 13.02.2001р. укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, яка належала батьку позивача ОСОБА_6. Між тим, на час оформлення довіреності та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у довірителя не було та не могло бути волевиявлення, оскільки за рішенням суду на цей час ОСОБА_6 був визнаний безвісно відсутнім і в подальшому – померлим. Оскільки спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_6 не з його волі, ОСОБА_5 не мав права її відчужувати, то договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним з приведенням сторін в первісне положення та витребуванням квартири у ОСОБА_4 відповідно до ст.145 ЦК України 1963р. і ст.388 чинного ЦК України. Враховуючи, що ОСОБА_4 встигла зареєструвати своє право власності на спірну квартиру, просив також припинити її право власності на спірну квартиру і усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 без надання іншого житла.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 08.04.2010р. ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального, зокрема ст.ст.48,63,69,145 ЦК України 1963р., невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
2
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованними, просить рішення суду залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги; ОСОБА_4 і її представники проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.309ч.1п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позов необгрунтованний, оскільки ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, вибуття майна поза волею ОСОБА_6 в судовому засіданні не доведено.
Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, фактичними обставинами справи і вимогами чинного законодавства.
Так ст.ст.48,69 ЦК України 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, якими обгрунтовувались позовні вимоги, передбачалось, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Чинність довіреності припиняється внаслідок визнання громадянина, який видав довіреність, безвісно відсутнім.
Відповідно до ст.86 зазначеного ЦК України в редакції 1963р. власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. Статтями 21,41 Конституції України встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїх правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.
Таким чином, волевиявлення власника - учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вищезазначених положень закону.
Судом встановлено, що 14.12.2000р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Крендясовою Г.І. було зареєстровано довіреність за реєстром №3121 від імені ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_5 на право відчуження квартири АДРЕСА_1. При цьому особа ОСОБА_6 посвідчувалась довідкою, виданою Київським РВ ГУ МВС України в АРК №36\244 від 14.12.2000р. замість втраченого паспорту НОМЕР_1, виданого 18.08.1998р. Київським РВ ГУ МВС України в АРК(а.с.4,255т.1).
13 лютого 2001 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Крендясовою Г.І. було посвідчено за реєстром №574 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, який діяв за вищезазначеною довіреністю від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_4. Для посвідчення договору було надано дублікати правоустановчих документів на квартиру, техпаспорту, отримані ОСОБА_5 на підставі вищезазначеної довіреності.
Між тим, рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 23.11.1999р., яке є чинним, ОСОБА_6, 1938 року народження, визнано безвісно відсутнім та все його майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1, передано на зберігання його сину ОСОБА_3. В подальшому рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 22.01.2002р., яке є чинним, ОСОБА_6, 1938 року народження, оголошено померлим (а.с.5-6,10 т.1).
Із повідомлення начальника паспортного відділу Київського РВ ГУ МВС України в АРК від 02.04.2001р. (а.с.273т.1) слідує, що громадянин ОСОБА_6 із заявою
3
про втрату паспорта не звертався і довідкою №36\244 від 14.12.2000р. не документувався. Протоколом огляду оперуповноваженого Сімферопольського ВБОЗ від 05.10.1998р. підтверджується, що НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_6 знаходився в належній йому квартирі АДРЕСА_1 (а.с.72т.1).
Відповідно до ст.ст.57, 60, 62 ЦПК України 1963р. для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, суддя з урахуванням пропозицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи може призначити експертизу, висновок якої не є обов'язковим для суду, але який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Аналогічні положення містяться і в ст.ст.143,147 чинного ЦПК України.
В процесі розгляду справи судом призначалися і проводилися судово-почеркознавчі експертизи з метою з'ясування питання чи виконано рукописний запис «ОСОБА_6» в довіреності від 14.12.00 АВО №661670 в графі «Подпись» і чи виконано підпис(без розшифровки) в цій довіреності ОСОБА_6 чи іншою особою.
Із висновків експерта №1755 від 22.10.2003р. слідує, що рукописний запис «ОСОБА_6» в довіреності від 14.12.00 АВО №661670 в графі «Подпись» виконано вірогідно не ОСОБА_6, а іншою особою. Із висновків експерта №181 від 26.06.2006р. слідує, що дати відповідь на питання ким ОСОБА_6 чи іншою особою виконано підпис(без розшифровки) в довіреності від 14.12.00 АВО №661670 немає можливості (а.с.197т.1).
Виходячи з наведеного, оцінивши висновки експертиз у сукупності з іншими доказами, колегія вважає встановленим відсутність волевиявлення ОСОБА_6 на видачу довіреності від 14.12.2000р. на ім’я ОСОБА_5 на право відчуження квартири АДРЕСА_1 та на відчуження цієї квартири.
Відповідно до ст.145 ЦК України 1963р., якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло із його володіння поза його волею. Аналогічні положення містяться і в ст.388 чинного ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних довіреності і договору купівлі-продажу спірної квартири, припинення права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Заперечення ОСОБА_4 і її представників з посиланням на добросовісність набувача, пояснення приватного нотаріуса Крендясової і ОСОБА_5 в засіданні суду першої інстанції щодо вчинення підпису на доручені самим ОСОБА_6 - неспроможні.
З огляду на викладене, положення ч.3ст.61 ЦПК України, неспроможні і доводи ОСОБА_4 і її представників про недоведеність безвісної відсутності і смерті ОСОБА_6.
Разом з тим, заявлені позивачем вимоги щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та виселення ОСОБА_4 колегія вважає передчасними.
Вимоги про стягнення вартості квартири не заявлялись, позивач не є стороною договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.5ст.88 ЦПК України апеляційний суд вважає необхідним розподілити судові витрати наступним чином. Так в суд першої інстанції позивач повинен
4
був заплатити: 8,50грн. за усунення перешкод і 1700грн. за визнання договору недійсним і припинення права власності, виходячи із вартості відшукуваного майна, яка відповідно до висновку експерта становить 204 250грн.(а.с.373-381т.1).
В усунені перешкод, виселені відмовлено, таким чином, оскільки позивач не сплатив судовий збір при зверненні з позовом до суду, він підлягає стягненню з відповідачів (1700 : 2=850) по 850грн. з кожного в дохід держави. За подачу апеляційної скарги необхідно було заплатити судовий збір 850грн., а заплачено апелянтом лише 25,50. Таким чином, на користь позивача з відповідачів необхідно з кожного стягнути (25,50:2=12,75) по 12,75грн. судового збору і по 60грн. повернення ІТЗ, тобто по 72,75грн. з кожного і в дохід держави по 412,25грн. (850-15,50=824,50; 824,50:2=412,25). А всього з кожного з відповідачів в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі по 1262грн.25коп.(850+412,25=1262,25).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року - скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсною довіреність, посвідчену 14 грудня 2000 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Крендясовою Г.І. за реєстром №3121 від імені ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_5 на право відчуження квартири АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_4 13 лютого 2001 року і посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Крендясовою Г.І. 13 лютого 2001 року за реєстром №574.
Припинити право приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 АРК.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з кожного по 72,50грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в дохід держави з кожного по 1262грн.25коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: Шестакова Н.В.
Берзіньш В.С.
Куртлушаєв І.Д.