ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
03 червня 2010 року справа № 5020-2/320
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
до відповідача: Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Севастопольський”
(99019, м. Севастополь, вул. Дарвіна, 5)
про визнання права власності.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
ОСОБА_2 (АДРЕСА_1);
ОСОБА_3 (АДРЕСА_2);
ОСОБА_4 (АДРЕСА_3);
ОСОБА_5 (АДРЕСА_4);
ОСОБА_6 (АДРЕСА_5);
ОСОБА_7 (АДРЕСА_6);
ОСОБА_8 (АДРЕСА_7);
ОСОБА_9 (АДРЕСА_8);
ОСОБА_10 (АДРЕСА_9);
ОСОБА_11 (АДРЕСА_10);
ОСОБА_12 (АДРЕСА_11);
ОСОБА_13 (АДРЕСА_12)
за участю прокурора міста Севастополя.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
позивача –Косар О.М., довіреність б/н від 20.03.2009,
відповідача –Мітіна О.О., довіреність б/н від 20.03.2009;
третіх осіб –ОСОБА_16, довіреність № 1-2103 від 20.11.2009, довіреність № 1-2102 від 20.11.2009, довіреність № 1-2104 від 20.11.2009, довіреність № 288 від 31.01.2009, довіреність № 2-5755 від 21.11.2009, довіреність № 1-2108 від 20.11.2009, довіреність № 1-2109 від 20.11.2009, довіреність № 2-5753 від 21.11.2009, довіреність № 2-5757 від 21.11.2009, довіреність № 1-137 від 09.02.2010;
прокуратура –Шульга А.М., посвідчення 574 від 18.11.08
Суть спору:
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (надалі –Фонд) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Севастопольський” (надалі –СВАТ „Севастопольський”) про визнання неправомірним включення гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_12 у статутний фонд СВАТ „Севастопольський”, визнання за фондом права державної власності на об’єкт нерухомого майна та вилучення з незаконного володіння СВАТ „Севастопольський” та передати у володіння держави до сфери управління фонду.
Заявою про уточнення позовних вимог від 17.11.2009 позивач змінив перші дві вимоги і просить визнати неправомірним включення гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_12 до статутного фонду СВАТ „Севастопольський” з дати його включення 27.10.1997, визнати за Державою в особі Фонду право власності на цей об’єкт з дати включення гуртожитку до Статутного фонду (т. 1 арк. с 79-80).
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що гуртожиток № 3 а, по вулиці Костичева у місті Севастополі безпідставно було включено у перелік майна, що було передано СВАТ „Севастопольський” у процесі приватизації ДП „Радгосп „Севастопольський”, та тим, що власник має право витребувати своє майно від особи, що незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо ним відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів порушення прав позивача відповідачем (т. 2 арк. с. 15-16).
22.04.2010 Фонд надав заяву про уточнення позовних вимог та просить:
- визнати неправомірним включення гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Костичева,3 у статутний фонд СВАТ „Севастопольський”;
- вилучити зі статутного фонду СВАТ „Севастопольський” гуртожиток, розташований за адресою: вул. Костичева, 3.
Також, позивач 20.05.2010 надав заяву про зменшення позовних вимог та просить: визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю від 27.10.1997 № 465 у частині включення гуртожитку, який розташований за адресою: вул. Костичева, 3 згідно додатку до вказаного наказу у перелік майна переданого у власність СВАТ „Севастопольський”.
Така зміна позовних вимог в даному випадку унеможливлена з огляду на приписи статті 22 ГПК України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника "або", що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. За першою заявою предметом позову є: визнання неправомірним включення гуртожитку у статутний фонд та вилучення зі статутного фонду гуртожитку, 3 згідно додатку до вказаного наказу у перелік майна переданого у власність СВАТ „Севастопольський”, підставою: право власника витребувати своє майно від особи, що незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо ним.
За результатами подання заяви про зменшення позовних вимог предметом позову є: визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю від 27.10.1997 № 465 у частині включення гуртожитку, який розташований за адресою: вул. Костичева, 3 згідно додатку до вказаного наказу у перелік майна, переданого у власність СВАТ „Севастопольський”; підставою: відновлення положення, що існувало до порушення.
З викладеного вбачається, що позивач неправомірно змінив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Таким чином, заява позивача про зменшення позовних вимог від 17.05.2010 № 10-03-02010 задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача виклали письмово свою позицію по справі, та просять задовольнити позовні вимоги повністю (т. 2 арк. с. 24-27).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю (правопопередник Регіонального відділення Фонду Державного майна України в АР Крим та місті Севастополі) від 25.11.96 № 552 Фондом було ухвалене рішення про приватизацію майна Державного підприємства „Радгосп „Севастопольський” шляхом перетворення його в сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство.
16.10.97 згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю № 448 затверджений склад комісії по підготовці до приватизації ДП „Радгосп „Севастопольський”.
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю від 24.10.97 № 463 був затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства „Радгосп „Севастопольський”.
24.10.97 наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю затверджений план приватизації ДП „Радгосп „Севастопольський”.
27.10.97 згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю № 465 Державне підприємство „Радгосп „Севастопольський” перетворено в сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство „Севастопольський”, затверджений статутний фонд ВАТ.
Відповідно до Додатку до плану приватизації ДП „Радгосп „Севастопольський” (табл №5) у перелік приміщень, будинків та споруд, що входять до складу цілісного майнового " комплексу ДП «Радгосп «Севастопольський», був включений гуртожиток № За, розташований за адресою: місто Севастополь, п. Цукрова голівка, вул. Костичева.
Ці обставини стали підставою для звернення Фонду з позовом.
Суд, вважає позовні вимоги Фонду такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У той же час, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Отже, такі способи захисту цивільного права та інтересу як визнання неправомірним включення гуртожитку у статутний фонд товариства та вилучення зі статутного фонду товариства гуртожитку Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України та іншими чинним законодавством України не передбачені.
Таким чином, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі обраний спосіб захисту свого права та майнового інтересу, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна позиція викладена у пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році №01-8/344 від 11.04.2005 (зі змінами станом на 27.02.2009), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Також позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі в якості законодавчої підстави позову вказані норми статті 387 Цивільного кодексу України, яка встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, суд вважає помилковим, адже, цей спосіб захисту права власності, яке є безспірним, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння. Однак, спірний гуртожиток був переданий Фондом відповідачеві, а не був незаконно вилучений.
З огляду на зазначене, обставини, які свідчили б про порушення відповідачем прав позивача, відсутні, а тому суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.06.2010.