ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
06 липня 2010 року справа № 5020-2/354
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99001, АДРЕСА_1)
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)
Севастопольська філія ПАТ КБ „Приватбанк”
(99029, м. Севастополь, пр-т. Ген. Острякова, 15)
про стягнення заборгованості в розмірі 105 003,29 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –не з’явився;
відповідача –Олійникова Я.В., довіреність №5087 від 08.10.2009.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (далі - Відповідач) про стягнення 105 003,29 грн., з яких 63 833,24 грн. - заборгованість за договором оренди станом на 22.09.2009 з урахуванням індексу інфляції, 3 605,44 грн. –пеня, 527,61 грн. – 3% річних, 37 037,00 грн. –матеріальна шкода.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались передбачені умовами договору оренди обов’язки по сплаті орендної плати, а також тим, що останнім після припинення договору оренди було повернуте приміщення у незадовільному стані, чим позивачу спричинені матеріальні збитки у розмірі вартості відновлювальних ремонтних робіт.
У зв’язку зі зміною найменування Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” на Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області (арк. с. 52-53), найменування позивача у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України змінене на Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що договір за згодою сторін розірваний з 13.07.2009, приміщення звільнене у визначений договором 30-денний строк з строк з моменту узгодження розірвання договору у належному стані, однак позивач ухилявся від прийняття приміщення та підписання акту приймання-передачі, претензії щодо технічного стану приміщення у встановлений договором для його повернення строк не заявляв, орендна плата та комунальні послуги оплачені по день фактичного повернення приміщення (арк. с. 59-61).
З метою визначення технічного стану повернутого орендарем приміщення, розміру шкоди у випадку її наявності хвалою від 23.03.2010 по справі призначалась комплексна судова економічна та будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, витрати по проведенню експертизи покладались на сторони порівну (арк. с. 103-104).
22.06.2010 справа повернута з експертної установи з відмовленням про неможливість проведення експертизи у зв’язку з тим, що оплата за проведення експертизи до експертної установи не надійшла (арк. с. 106).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
06.08.2007 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та закритим акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк” (Севастопольська філія ЗАТ КБ „Приватбанк”), правонаступником є Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (Севастопольська філія Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (Орендар)), був укладений договір оренди № б/н (далі - Договір) нежитлового приміщення по вул Ген.Петрова, 2 у м.Севастополі загальною площею 116,4кв.м для використання у банківській діяльності (арк. с. 18-22).
Згідно з пунктом 2.2 Договору орендна плата підлягає сплаті до 15 числа поточного місяця, із розрахунку –275,00 грн. за 1 кв. м., всього –32 010,00 грн. за перший місяць оренди.
Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (індексація).
Відповідно до пункту 4.2 Договору орендар зобов’язується повернути приміщення Орендодавцеві після припинення дії Договору у стані, в якому приміщення було одержане. Повернення повинно здійснюватись не пізніше ніж через 30 днів після закінчення строку дії договору, якщо він не був продовжений у встановленому законом порядку.
За умовами 5.2, 5.3 Договору приміщення та інше майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здавання-приймання. Оплата оренди та комунальних послуг здійснюється по день фактичного звільнення приміщення
Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Цей договір діє з моменту підписання до 07.07.2010 (пункт 7.1 Договору).
Суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини 1 статті 283 Господарського кодексу України та частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суд встановив, що сторони шляхом обміну листами дійшли згоди про розірвання Договору, який є розірваним з 13.07.2009 (арк. с. 62-65, 69).
У встановлений Договором строк відповідач 10.08.2009 звільнив приміщення, про що повідомив позивача і запропонував прийняти приміщення і підписати акт здавання-приймання (арк..с. 66-68, 70-71).
Оскільки за умовою пункту 4.2 Договору повернення майна повинно здійснюватись не пізніше ніж через 30 днів після закінчення строку дії договору, а сам процес передачі-приймання майна вимагає взаємних дій обох сторін (одна сторона передає, а друга сторона приймає), то орендодавець також повинен був протягом 30 днів з дня розірвання договору, тобто, до 12.08.2009, підписати акт здавання-приймання приміщень і при цьому відповідно до пункту 5.1 Договору здійснити їх огляд.
Позивач всупереч цих положень підписав акт здавання-приймання приміщення від 10.08.2009 лише 22.09.2009 із зауваженнями щодо технічного стану приміщення (арк.. с. 25).
За таких обставин має місце прострочення з боку орендодавця, а тому вимоги позивача про стягнення орендної плати за період з 11.08.2009 по 22.09.2009 з урахуванням індексу інфляції, 3% річних і пені безпідставні.
Відсутні також підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, спричиненої, як стверджує позивач, орендованому майну з огляду на наступне.
Цю вимогу позивач обґрунтовує нормами статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює питання загальної відповідальності за завдану майнову шкоду.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зазначені положення застосовуються для регулювання правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої у позадоговірних відносинах осіб.
У спорі, що розглядається, правовідносини сторін мали місце в рамках договору оренди, а тому до них положення статті 1166 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись.
Питання щодо відшкодування збитків, завданих орендарем переданому йому по договору оренди майну врегульовані статтею 779 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданої йому шкоди. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Тягар доказування факту спричинення збитків та їх розміру покладений на позивача.
Позивач не скористався передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України і не змінив підставу цієї вимоги.
З метою встановлення обставин справи щодо стану повернутого орендарем приміщення, визначення наявності та характеру пошкоджень орендованого приміщення орендарем, розміру витрат для усунення погіршень (у разі необхідності), які потребують спеціальних будівельно-технічних та економічних знань, ухвалою від 23.03.2010 відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справі була призначена судова економічна та будівельно-технічна експертиза.
22.06.2010 справа повернута з Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса з відмовленням про неможливість проведення експертизи у зв’язку з тим, що оплата за проведення експертизи не була оплачена позивачем.
За таких обставин вимога про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 14.07.2010
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(99001, АДРЕСА_1)
2. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)
3. Севастопольська філія ПАТ КБ „Приватбанк”
(99029, м. Севастополь, пр-т. Ген. Острякова, 15)