ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
12 липня 2010 року справа № 5020-2/095
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Морський індустріальний комплекс”
(вул. Приморська, 2, м. Севастополь, 99016)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99053)
про стягнення 3914,56 грн.,
суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –Фрідмана В.О., представника за довіреністю №3 від 11.01.2010;
відповідача –не з’явився.
04.06.2010 Відкрите акціонерне товариство „Морський індустріальний комплекс” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення 3914,56 грн., у тому числі: 2500 грн. –основний борг, штрафні санкції –255,55, три відсотка річних –201,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору оренди №603/06 від 08.12.2006, а саме, обов’язку щодо оплати послуг, передбачених Договором.
Представник Позивача у судовому засіданні 12.07.2010 надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 2500 грн. –основного боргу та 201,53 –три відсотка річних.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 08.06.2010, 24.06.2010, у судові засідання 24.06.2010, 12.07.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №18672 від 22.06.2010 (арк. с 27-30).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням вищевикладеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
08.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством „Морський індустріальний комплекс” (Споживач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Субспоживач) укладено договір оренди павільйону 603/06 (далі –Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передал, а Орендар прийняв у строкове платне користування павільйон площею 77,3 кв.м. (на території площею 165 кв.м.) інв № 98542 на північному майданчику з метою здійснення торгівельної діяльності продуктами харчування та організацією громадського харчування (пункт 1.1 Договору)(арк. с. 8-10).
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору орендар зобов’язаний щомісячно сплачувати, у строк до 20 числа поточного місяця, орендну плату у розмірі 500 грн.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що він укладається строком до 31.03.2007, набирає законної сили з дня його укладення та підписання акту-приймання передачі.
Листом від 13.03.2007позивач погодив відповідачу продовження строку дії договору до 28.02.2008 (арк. с. 14).
Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-здавання наданих послуг, які підписані представниками обох сторін без зауважень, у зв’язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату (арк. с. 49-58),
Проте, Відповідач у порушення умов Договору у повному обсязі не вніс плату за оренду павільйонна за період з червня 2007 року по жовтень 2007 року, у зв’язку з чим заборгованість станом на 01.11.2007 складає - 2500 грн., яка підтверджується актом звірення зустрічних фінансових вимог від 01.07.2007 (арк. с. 15), що підписаний представниками обох сторін без зауважень.
Позивачем з метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлена претензія про сплату заборгованості по оренді: вих. №3065/мик від 20.12.2007 (арк. с. 18).
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 2500 грн. доведеною та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі то за своєю правовою природою вони є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 201,53 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99053, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, МФО 324935 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс” (99016, м. Севастополь, вул. вул. Приморська, буд. 2, код у ЄДРПОУ 32897734, п/р 2600511 в СФ ПАТ “Перший український міжнародний банк, МФО 308092) заборгованість по орендній платі у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п’ятсот грн. 00 коп.), три відсотка річних у розмірі 201,53 грн (двісті одна грн 53 коп.) а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 16.07.2010.