ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.04.2010 року Справа № 12/35б
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Перлова Д.Ю.,
суддів Іноземцевої Л.В.,
Якушенко Р.Є.,
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.,
за участю
представників сторін:
від кредиторів Дмитренко О.А.,
довіреність від 28.07.2009 № 650/09,
ПАТ „Альфа –Банк”,
та ліквідатора Бервено С.М., посвідчення від 30.11.2006 № 555,
розглянувши
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства
„Альфа –Банк”,
м. Київ
на ухвалу
господарського суду Луганської області
від 28.01.2010
у справі № 12/35б (суддя –Палей О.С.)
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКФ „Максімус –М”,
м. Луганськ
до боржника Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7,
м. Луганськ
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Кредитор –Публічне акціонерне товариство „Альфа –Банк”, м. Київ (далі –ПАТ „Альфа –Банк”) 17.09.2009 (відповідно до поштового штемпелю на конверті, 23.09.2009 –згідно штампу суду) звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора Бервено Сергія Миколайовича (ліцензія АВ № 307434), якою просив усунути його від виконання своїх обов’язків у справі № 12/35б про визнання банкрутом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7 (далі –СПД – фізособа ОСОБА_7.) і призначити нового ліквідатора у справі № 12/35б, оскільки вважає, що ліквідатор систематично не виконував та виконував неналежним чином обов’язки, покладені на нього Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство), а саме:
ѕ порушив вимоги постанови суди від 22.06.2009, не повідомивши кредитора про визнання боржника банкрутом, про включення його вимог до реєстру кредиторів, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство;
ѕ не виконав вимоги Закону про банкрутство щодо визначення розміру вимог кредитора, а саме - складаючи реєстр вимог кредиторів, ліквідатор вказав у ньому суму заборгованості боржника перед банком за даними, які надав боржник у письмовому відзиві на заяву про визнання останнього банкрутом, чим порушив ст.ст. 13, 16 Закону про банкрутство;
ѕ повідомив кредитора, що його вимоги, розмір яких не був погоджений з ним, включені до 5 черги реєстру кредиторів, що не відповідає вимогам ст. 31 Закону про банкрутство;
ѕ не провів засідання комітету кредиторів, не виявив наявність дебіторської заборгованості боржника, чим порушив вимоги ст.ст. 16, 25 Закону про банкрутство;
ѕ станом на дату порушення справи про банкрутство, а саме на травень 2009 року у власності боржника, за даними ДАІ, знаходився автомобіль Chevrolet А/ЕО державний номер НОМЕР_3, незважаючи на накладення арешту на майно боржника. Ліквідатор не вжив заходів щодо збереження майна боржника, чим порушив вимоги ст. 13 Закону про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.01.2010 у справі № 12/35б у відповідності до ст. 31, 16, 24, п. 4 ст. 25 Закону про банкрутство, ст.ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалене наступне:
1. Скаргу ПАТ „Альфа –банк” на дії ліквідатора та клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Бервено С.М. від виконання обов’язків ліквідатора СПД –фізособи ОСОБА_7 залишити без задоволення.
2. Призначити розгляд справи та клопотання ПАТ „Альфа –банк” про зупинення провадження у справі в судовому засіданні на 08.02.2010 об 11 год. 10 хв.
3. Ліквідатору Бервено С.М.:
ѕ вжити заходів до включення до ліквідаційної маси банкрута автомобілю Chevrolet AVEO, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_4, який належав ОСОБА_7, реалізації цього транспортного засобу, та розподілу отриманих коштів згідно з черговістю, встановленою п. 1 ст. 49 Закону про банкрутство;
ѕ надати суду відомості щодо стану розгляду Ленінським районним судом справ № № 2-2166/09 та 2-2167/09 та кримінальної справи № 01/09/9103, що знаходиться у провадженні СО ЛГУ ГУМВС України в Луганській області; письмову думку щодо заявленого ПАТ "Альфа-банк" клопотання про зупинення провадження у справі; при завершенні ліквідпроцедури - звіт та всі документи про проведення ліквідпроцедури.
Ухвала мотивована наступним.
Виходячи із змісту ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство ліквідатор Бервено С.М. не зобов'язаний був повідомляти банк про визнання боржника банкрутом.
Постанова суду від 22.06.09 по справі №12/356, із зазначенням строку та порядку пред'явлення вимог кредиторами до боржника, була надіслана судом, серед інших кредиторів, на адресу ЗАТ "Альфа-банк".
Оголошення про визнання боржника банкрутом було надруковане в газеті "Голос України" №120 (4620) від 02.07.09.
Втім ПАТ "Альфа-Банк" не заявив свої грошові вимоги до банкрута ні до суду, ні ліквідатору, тому арбітражним керуючим Бервено С.М. включено кредиторські вимоги ПАТ "Альфа-банк" до реєстру вимог кредиторів боржника згідно з документами його бухгалтерського обліку, незважаючи на те, що банк не є заставним кредитором.
Суд неодноразово витребував у банка належний письмовий розрахунок заборгованості за кредитом та штрафними санкціями станом на дату визнання боржника банкрутом, що відповідає вимогам ст. 23 Закону щодо правових наслідків визнання банкрутом; втім, надані банком розрахунки не відповідають приписам вищезазначеної норми.
При визначенні черговості вимог кредиторів, банк помилково посилається на ст. 31 Закону про банкрутство, тому що у разі банкрутства громадянина підприємця, необхідно керуватися спеціальною нормою ст. 49 Закону, якою визначено особливості задоволення вимог кредиторів громадянина - підприємця, визнаного банкрутом. Як видно з наведеної статті, банк відноситься до категорії інших кредиторів, а тому його вимоги обґрунтовано включені ліквідатором до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів.
Суд також дійшов висновку, що відчуження майна банкрута відбулося в період дії арешту, накладеного судом по даній справі ухвалою від 28.04.2009, третейський суд розглянув справу за позовом арбітражного керуючого Бервено С.М. про визнання недійсним укладеного банкрутом Біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу (агрегату) № 2995-15 від 14 липня 2009р. (саме з підстав, встановлених спеціальними нормами Закону про банкрутство) з порушенням встановленої законом підвідомчості (п. 5 ст. 6 Закону України "Про третейські суди"). Втім, встановлення факту відчуження майна банкрутом з порушенням спеціальних норм Закону про банкрутство, не може бути розцінене судом, як належний доказ на підтвердження неналежного виконання арбітражним керуючим Бервено С.М. обов'язків ліквідатора.
Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Бервено С.М. від виконання обов'язків ліквідатора СПД - фізособи ОСОБА_7 заявлене представником лише одного кредитора ПАТ "Альфа-банк", в той час як рішення з цього питання колегіальним органом кредиторів –комітетом не приймалося, та взагалі не було предметом розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, кредитор –ПАТ „Альфа –Банк” 08.02.2010 (згідно штампу суду) звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.02.2010 № 4665 (із доповненням від 19.03.2010 № 16555), якою просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 28.01.2010, як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права та усунути ліквідатора Бервено Сергія Миколайовича (ліцензія АВ № 307434) від виконання ним своїх обов’язків у справі № 12/35б про визнання банкрутом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7. Включити вимоги ПАТ „Альфа –Банк” у розмірі 4 118 043,43 долари США, що за офіційним курсом НБУ на дату 20.11.2009 становить 32 903 167,02 грн., включити до 3 черги реєстру вимог кредиторів. Надіслати матеріали до слідчих органів та зупинити провадження у справі № 12/35б.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Позиція суду щодо неможливості оскарження дій ліквідатора скаржником, суперечить вимогам ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство, згідного з якою дії ліквідатора можуть бути оскаржені кожним кредитором окремо. Суд першої інстанції ігнорує доводи, викладені у скарзі банку, чим порушує його права, щодо повного, неупередженого та об’єктивного розгляду справи.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.02.2010, для розгляду цієї скарги, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, призначена судова колегія у складі: Перлов Д.Ю. - суддя –головуючий, Лазненко Л.Л. –суддя, Якушенко Р.Є. –суддя.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 зазначена скарга була прийнята до апеляційного провадження у справі № 12/35б, розгляд справи призначений на 22 березня 2010 року на 14 год. 20 хв.
Сторони та арбітражний керуючий, ліквідатор у справі - Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Ліквідатор СПД –фізособи ОСОБА_7 - Бервено С.М., виконав вимоги ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 та надав відзив від 02.03.2010 (із додатком від 01.04.2010), яким відхилив доводи апеляційної скарги кредитора та вважає ухвалу суду, що оскаржується, законною та обґрунтованою.
У зв’язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 22.03.2010, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддю Іноземцеву Л.В.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 розгляд справи № 12/35б та апеляційної скарги заявника був відкладений на 8 квітня 2010 року на 14 год. 20 хв.
Сторони та арбітражний керуючий, ліквідатор у справі - Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомленні про вручення поштових відправлень: від 27.03.2010 № 606490511 –СПД –фізособі ОСОБА_7; від 29.03.2010 № 606430490 –ліквідатору Бервено С.М.; від 29.03.2010 № 606490481 –ПАТ „Альфа –Банк” та від 27.03.2010 № 606490503 –Луганському обласному відділу з питань банкрутства).
Всі процесуальні документи ініціюючому кредитору –ТОВ „ТКФ „Максімус –М” направлялися судом за адресою: вул. Совєтская, 40/25, м. Луганськ, 91055. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за станом на 14.05.2009 (а.с. 42 –43, т. 1) саме ця адреса є місцезнаходженням ініціюючого кредитора - ТОВ „ТКФ „Максімус –М”.
З юридичної адреси ініціюючого кредитора ухвали Луганського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги від 16.02.2010 та від 22.03.2010 про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі № 12/35б повернулися з відміткою „за зазначеною адресою не проживає” (а.с. 50, 68, т. 4).
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 08.04.08 № 01-8/218) до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Тому відповідні процесуальні документи вірно надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи, та, відповідно, ініціюючий кредитор вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. .
Як встановлено ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника кредитора та ліквідатора, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 04.02.2010 № 4665 Публічного акціонерного товариства „Альфа –Банк”, м. Київ слід задовольнити, ухвалу господарського суду Луганської області від 28.01.2010 у справі № 12/35б слід скасувати за наступних підстав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2009 за заявою ініціюючого кредитора –ТОВ „ТКФ „Максімус –М” було порушене провадження у справі № 12/35б про банкрутство СПД –фізособи ОСОБА_7 за загальною процедурою, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 –48 Закону про банкрутство.
Постановою господарського суду Луганської області від 22.06.2009 у справі № 12/35б (а.с. 4 –7, т. 2) було визнано банкрутом – СПД –фізособу ОСОБА_7 та введено судову процедуру ліквідації банкрута на шість місяців –до 22.12.2009. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бервено Сергія Миколайовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ліцензія серії АВ № 307434 від 23.04.2007, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 а, а також, між іншим, зобов’язано ліквідатора в п’ятиденний строк, за рахунок банкрута, опублікувати в офіційному друкованому органі (газети „Голос України” або „Урядовий кур’єр”) відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, із зазначенням в оголошенні всіх реквізитів, передбачених п. 5 ст. 23 Закону про банкрутство та порядку і строків пред’явлення кредиторами вимог до банкрута; виконати інші дії, передбачені ст. 25 –34 Закону про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст. 48, 49 Закону і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної продери. Встановлено строк для пред’явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника –1 місяць з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Оголошення про визнання боржника банкрутом було надруковане в газеті "Голос України" від 02.07.2009 №120 (4620) (а.с. 31, т. 2).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.12.2009 у справі № 12/35б (з урахуванням ухвали від 28.01.2010 про виправлення описки) було продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на три місяця, тобто до 22.03.2010 включно.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовані законодавцем на задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб'єкта підприємницької діяльності.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2009 у справі № 12/35б про порушення провадження у справі про банкрутство боржника прийнято рішення про накладення арешту на майно боржника, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 47 Закону про банкрутство суб’єкт підприємницької діяльності –громадянин у випадку визнання банкрутом відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном.
Проаналізувавши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що ліквідатор не звернувся до Державної виконавчої служби з вимогою виконати рішення суду про накладення арешту на майно боржника, що суд безпідставно залишив без уваги. Ліквідатор безпідставно зазначив у своєму звіті про відсутність майна у боржника. Він обмежився лише поданням довідок з БТІ, органів МРЕР та інших про відсутність фактів реєстрації майна на ім’я банкрута. При цьому судом також не прийнято до уваги, що при реєстрації майна на ім’я дружини громадянина частина майна, у відповідності до положень Сімейного кодексу України належить банкруту. У підставу покладене рішення третейського суду, законність якого слід оцінити критично, оскільки ним вирішений спір по майну, яке знаходиться у заставі.
Як вбачається з довідки Відділу реєстраційно –екзаменаційної роботи м. Луганськ УДАІ УМВС України в Луганській області від 26.05.2009 № 11/14-1519 (а.с. 153, т. 1) станом на 22.05.2009 за боржником був зареєстрований автомобіль марки Chevrolet А/ЕО, держзнак НОМЕР_3, 2005 року випуску.
Згідно звіту незалежного оцінювача (а.с. 47 –69, т. 3) ОСОБА_10 нею 14.01.2010 була проведена оцінка ринкової вартості майна –автомобілю Chevrolet А/ЕО LT, 2005 року випуску, що належить банкруту, для його реалізації та встановлено, що ця вартість складає 40 759,00 грн.
Однак, як вбачається з рішення постійно діючого третейського суду при асоціації „Юридична група „Верітас” від 08.10.2009 у справі № 04 –25.09/2009 на підставі Біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу (агрегату) № 2995-15 від 14 липня 2009р., зареєстрованого на товарній біржі "Центральна", ОСОБА_11, діючий по довіреності від імені ОСОБА_7, з однієї сторони, та ОСОБА_12, з другої сторони, був проданий автомобіль Chevrolet А/ЕО, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_4, який належав ОСОБА_7, значно раніше проведення його оцінки.
Арбітражний керуючий Бервено С.М. звернувся із позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про визнання зазначеного біржового контракту недійсним, у задоволенні якого було відмовлено. Однак зустрічний позов ОСОБА_12 був задоволений повністю, визнане право власності за нею на автомобіль Chevrolet А/ЕО, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Обов’язковість наявності комітету кредиторів з урахуванням особливостей банкрутства громадянина-підприємця не передбачена.
Відтак доводи суду першої інстанції щодо заявлення клопотання неналежною особою та відсутність формальних підстав для його задоволення необґрунтовані.
Абзацом 6 статті 23 Закону одним з правових наслідків прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом визначено, зокрема, те, що укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Розділом III Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Виходячи з системного аналізу положень ч.1 ст. 23 та ч. 1 ст. 25 Закону, визнання недійсними угод боржника саме зі спеціальних підстав, установлених Законом про банкрутство, має відбуватися в межах судової справи про банкрутство.
Судова колегія зазначає, що виходячи зі змісту зазначених статей Закону про банкрутство ліквідатор зобов’язаний був виявити все майно, за виключенням майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення (за переліком), належне банкруту, для його подальшого продажу, продати його та внести кошти, отримані від його продажу на депозитний рахунок нотаріальної контори для їх подальшого використання за рішенням господарського суду Луганської області.
У відповідності ж до ст. 48, 49 Закону про банкрутство кошти, отримані від продажу майна громадянина –підприємця, який визнаний банкрутом, а також кошти, які є у нього у наявності, вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються виключено за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відчуження майна банкрута відбулося в період дії мораторію та арешту, накладеного судом по даній справі ухвалою від 28.04.2009, третейський суд розглянув справу за позовом арбітражного керуючого Бервено С.М. про визнання недійсним укладеного банкрутом Біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу (агрегату) № 2995-15 від 14 липня 2009р. (саме з підстав, встановлених спеціальними нормами Закону про банкрутство) з порушенням встановленої законом підвідомчості (п. 5 ст. 6 Закону України "Про третейські суди").
Проте суд першої інстанції помилково зобов’язав арбітражного керуючого Бервено С.М. вжити заходів до включення до ліквідаційної маси банкрута автомобілю Chevrolet А/ЕО 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_4, який належав ОСОБА_7, реалізації цього транспортного засобу, та розподілу отриманих коштів згідно з черговістю, встановленою п. 1 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як встановлено ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Згідно ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
14.07.2009 боржник, у період проведення процедури ліквідації, провів відчуження належного йому автомобіля Chevrolet А/ЕО 2005 року. Кошти отримання від продажу направлені комітетом кредиторів із згоди ліквідатора на погашення витрат ліквідатора та вимог кредиторів без відома суду.
При цьому ліквідатором наданий ліквідаційний баланс, який одностайно затверджений комітетом кредиторів з непогашеним боргом в сумі 25 135 000,00 грн., які погодилися з думкою ліквідатора про відсутність майна у боржника.
За таких обставин у колегії є серйозні сумніви у добросовісності та об’єктивності проведення ліквідаційної процедури.
Справа про банкрутство боржника порушена 28.04.2009. Однак ще до порушення провадження у справі - 23.04.2009 була написана заява арбітражним керуючим Бервено С.М. про згоду на призначення ліквідатором у справі (а.с. 21, т. 1).
Згідно п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, одним із кредиторів у справі –ПАТ „Альфа –Банк” укладений з боржником кредитний договір № SME 0010499 від 04.04.2008 (а.с. 53 –55, т. 1) на суму 2 500 000,00 дол. США для придбання нерухомості. У забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 03.04.2008 був укладений договір іпотеки (а.с. 150 –152, т. 1), згідно якого до кола іпотекодаців належить дружина боржника ОСОБА_13, майно якої знаходилося у спільній власності з боржником –ФОП ОСОБА_7 Предметом іпотеки є будівля торгового комплексу з цокольними поверхами, вхідними ганками, нічним клубом, баром та надбудовою, загальною площею 2 501,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьонного, буд. 146.
Боржник та його дружина знаходяться у шлюбі з 21.09.1985 року.
15.10.2007 року без нотаріального посвідчення подружжя уклало шлюбний договір (а.с. 58 –59, т. 2), який третейським судом 15.12.2008 визнається дійсним (рішення постійно діючого третейського суду при асоціації „Юридична група „Верітас” від 15.12.2008 у справі № 04 –01.12/2008, а.с. 60 –62, т. 2). Згідно цього договору проводиться визначення належності нерухомого майна, яке на той момент знаходилося у заставі.
Виходячи з вимог ст. 49 Закону про банкрутство у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченим заставою майна - суб’єкта підприємницької діяльності –громадянина. Оскільки у договорі іпотеки заставлене майно боржника, так як нерухомість знаходиться у спільній власності подружжя, кредитор неодноразово скаржився суду на необґрунтовані дії ліквідатора, який не поставив під сумнів рішення третейського суду, виключив з ліквідаційної маси майно, доля якого в натурі не виділена у відповідності до ст. 6 Закону України „Про іпотеку”.
У складеному ліквідатором реєстрі вимоги кредитора ПАТ „Альфа – Банк” віднесені до п’ятої черги, з чим помилково погодився і суд.
Більшість правових дій ліквідатора спираються на рішення третейських судів, які на мають преюдиційного характеру, підлягають правовому аналізу та при добросовісному відношенні повинні бути оспорені у суді. Системний аналіз роботи ліквідатора дозволяє суду поставити під сумнів його добросовісність та компетентність, а також добросовісність дій частини кредиторів, оскільки їх діяльність суттєво ущемляє права кредитора ПАТ „Альфа –Банк” і судом в оскаржуваній ухвалі дана неправильна оцінка результатів ліквідаційної процедури.
Колегія суддів вважає, що ліквідаційна процедура проведена не повно, не виявлена наявність майна боржника у його долях нерухомості з вини ліквідатора, якого слід усунути від виконання обов’язків у відповідності з п. 9 ст. 31 Закону про банкрутство.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення (ухвала) господарського суду Луганської області винесена при неповному з’ясуванні обставин справи та при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника кредитора та ліквідатора оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, п. 9 ст. 31, ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу від 04.02.2010 № 4665 Публічного акціонерного товариства „Альфа –Банк”, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.01.2010 у справі № 12/35б задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 28.01.2010 у справі № 12/35б скасувати.
3. Скаргу від 17.09.2009 № 704 –09 Публічного акціонерного товариства „Альфа –Банк”, м. Київ на дії ліквідатора банкрута Бервено С.М. задовольнити.
4. Усунути арбітражного керуючого Бервено Сергія Миколайовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ліцензія серії АВ № 307434 від 23.04.2007р., що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 –а, від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7, м. Луганськ у справі № 12/35б.
5. Справу № 12/35б передати на розгляд господарському суду Луганської області.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Д.Ю. Перлов
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Р.Є. Якушенко