Судове рішення #10342465

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "15" квітня 2010 р.                                                           Справа № 5/350-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Сокольвака М.В. - арбітражного керуючого - ліквідатора,

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю 23.12.2009р.,

від третьої особи: не з'явився,

 

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Василинка", м. Вінниця

на рішення Господарського суду Вінницької області

від "13" лютого 2010 р. у справі № 5/350-09 (суддя Бенівський В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою  відповідальністю "Василинка", м. Вінниця

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Вінниця

за участю третьої особи на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк", м. Вінниця     

про розірвання договору купівлі-продажу від 15.10.2004р.,

 

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.02.2010р. у справі №5/350-09 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою  відповідальністю "Василинка" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3  за участю третьої особи на стороні відповідача - ВАТ "Мегабанк" про розірвання договору купівлі-продажу від 15.10.2004р.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою  відповідальністю "Василинка" звернулось до Житомирського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду з підстав, наведених у скарзі.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, наступним:

- суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 257 ЦК України щодо встановлення загальної позовної давності, не звернув увагу на те, що арбітражний керуючий - ліквідатора ТОВ "Василинка" Сокольвак М.В. про заборгованість підприємця  ОСОБА_3 перед ТОВ  "Василинка" дізнався в 2009р.;

- відповідно до отриманих від Управління статистики у Вінницькій області документів, приміщення магазину  не було знято з обліку та фактично не було продано. Крім того,  кошти від продажу майна на розрахунковий рахунок ТОВ "Василинка" не поступали. Майно на даний момент перебуває на балансі позивача;

- господарським  судом не вірно застосовані норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про пропущення строків позовної давності;

- Господарський суд  Вінницької області належним чином не оцінив факт порушення грошових  зобов'язань відповідача щодо сплати грошових коштів на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.10.2004р.;

- посилання господарського суду на те, що позивач не довів факт несплати відповідачем є безпідставним, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне;

- поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що відповідачем не було подано акт приймання-передачі  придбаного  майна;

- пояснення відповідача про те, що підприємець ОСОБА_3  сплатила грошові кошти за приміщення магазину шляхом погашення кредиторської заборгованості ТОВ "Василинка" перед, зокрема, його учасниками (засновниками) та ДП "Вінницькі теплові мережі", ніяким чином не пов'язано з виконанням умов договору від 15.10.2004р.  купівлі-продажу приміщення магазину загальною площею 110,7 кв.м.

В судовому зсіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.02.2010р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві (вх.№02-01/2719/10 від 15.04.2010р.) на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечили. Вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, є законним та обґрунтованим, відповідно,  відсутні підстави для його скасування.  Просять рішення господарського суду від 13.02.2010р. у справі №5/350-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач  зазначає, зокрема, що з урахуванням того, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, не наведено підстав поважності пропущення такого строку, а також враховуючи приписи ст.262 ЦК України щодо позовної давності у разі  замін сторін у зобов'язанні,  суд першої інстанції правомірно застосував до правовідносин,  що виникли, вимоги ч.4 ст.267 ЦК України. Відповідач вказує на те, що на час укладення договору купівлі-продажу  приміщення магазину у ТОВ "Василинка" існувала кредиторська  заборгованість   перед засновниками ТОВ "Василинка", які вийшли з товариства, по сплаті їх частки у статутному  фонді, а також заборгованість по заробітній платі  перед  працівниками позивача та сплаті комунальних послуг. Відповідач - підприємець   ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання провести розрахунки з кредиторами позивача і в подальшому, договором зарахування взаємних вимог припинити  зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу, що й відобразити по бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Протягом 2003-2008р.р. відповідач від імені ТОВ "Василинка" розрахувався з засновниками товариства. 25.07.2008р. підприємець  ОСОБА_3 від імені ТОВ "Василинка" погасила  заборгованість  перед ДП "Вінницькі теплові мережі" в розмірі 9577,00 грн. за отриману  позивачем теплову енергію. Крім того, для здійснення торгової діяльності відповідачем було придбано у 2004р. та передано позивачу обладнання (прилавки - витрини холодильні) на суму 77000,00 грн. Відповідач вважає, що неправомірність укладення договору купівлі-продажу, на що посилається ТОВ "Василинка" в своїй скарзі,  не може бути підставою для його розірвання.

Третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" в судове засідання  свого представника не направила.

Враховуючи приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції,   а також з огляду на те, що  копії ухвал ЖАГС від 03.03.2010р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та   призначення судового засідання на 15.04.2010р. надіслано на адреси учасників судового процесу  рекомендованою кореспонденцією (про що свідчить відповідний  реєстр Житомирського апеляційного господарського суду за 05.03.2010р.), тобто учасники судового процесу  належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув  апеляційну  скаргу по суті за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення  учасників  судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм  процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

Матеріали справи свідчать, що в грудні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Василинка" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою (а.с.3-5, т.1) про розірвання договору купівлі-продажу приміщення магазину по проспекту Коцюбинського, 37 в м.Вінниці, укладеного між ТОВ "Василинка" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (вказану особу зазначено в якості відповідача). В своїй заяві позивач зазначає, що постановою Господарського суду Вінницької області від 15.01.2009р. ТОВ "Василинка" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 17.02.2009р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого     Сокольвака М.В. В березні 2009р. арбітражному керуючому - ліквідатору ТОВ "Василинка" Сокольваку М.В. стало відомо, що в лютому 2004р. підприємством  було реалізовано підприємцю ОСОБА_3 приміщення магазину загальною площею 110,7кв.м. В процесі перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Василинка"  арбітражним керуючим - ліквідатором було встановлено, що 15.10.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину        загальною площею 110,7 кв.м. На виконання умов вказаного договору  позивач передав приміщення  магазину у власність підприємця  ОСОБА_3 Однак,  підприємець   ОСОБА_3 на виконання умов договору від  15.10.2004р. не сплатила грошові кошти за отримане майно (приміщення магазину), тим самим істотно порушила умови договору купівлі-продажу від 15.10.2004р.  Позивач зазначає, що фактично, продавши приміщення магазину та не отримавши грошові кошти за отримане майно, ТОВ "Василинка" припинило свою діяльність без проведення відповідної ліквідації даного товариства, що суперечить п.9 статуту підприємства та вимогам ст.ст.19,20 Закону України "Про господарські товариства".

Ухвалою господарського суду  від 15.12.2009р. порушено провадження  у справі №5/350-09 та  вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду (а.с.1, т.1).

14.12.2009р. на адресу місцевого господарського суду від позивача у справі надійшло клопотання про накладення арешту на приміщення магазину, що знаходиться на першому поверсі по проспекту Коцюбинського, 37 в м.Вінниці, до складу якого входить:  приміщення №66 - склад площею 15,6 кв.м., №2 торговий зал площею 57,2кв.м., №3 побутова кімната площею 3,1 кв.м., №4 вбиральня площею  1,6 кв.м., №5 коридор площею 4,1 к.в.м, №6 склад площею 18,6 кв.м., №7 кабінет площею 10,5 кв.м., всього загальною площею 110,7 кв.м. (а.с.54, т.1).

19.01.2010р. на адресу Господарського суду Вінницької області від ВАТ "Мегабанк" надійшло клопотання, в якому останній просив  залучити  його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.60, т.1).

Відповідно до ухвали господарського суду від 19.01.2010р. Відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" залучено до участі  у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.77, т.1).

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2010р. на адресу місцевого господарського суду від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, а також заява про застосування господарським судом  позовної давності   (а.с.85-88, 89, т.1).

Рішенням господарського суду від 13.02.2010р. у справі №5/350-09 відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу від 15.10.2004р.  (а.с.139-144, т.1). В своєму рішенні суд першої інстанції  вказав на те, що договір купівлі-продажу від 15.10.2004р. було укладено більше п'яти років тому. Якщо покупець не заплатив за приміщення магазину грошові кошти у відповідному розмірі,  то про це було відомо керівнику ТОВ "Василинка" вже при підписанні вказаного  договору, оскільки договір не містить строків оплати майна. Разом з тим, п.2.3. договору від  15.10.2004р. свідчить про те, що грошові  кошти в розмірі 153900,00грн. були сплачені ще до підписання договору купівлі-продажу. Господарський суд дійшов висновку, що не можна брати до уваги той факт, що арбітражний керуючий - ліквідатор  ТОВ "Василинка" Сокольвак М.В. дізнався про існування заборгованості після призначення його  ліквідатором підприємства - банкрута.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого  господарського суду та вважає за необхідне вказати таке.

Приписами ч.1 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у випадках передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Матеріали справи свідчать, що постановою Господарського суду Вінницької області від  15.01.2009р. у справі №5/10-09 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Василинка" визнано банкрутом (а.с.26, т.1).

Частиною 2 ст.23 вищевказаного Закону встановлено, зокрема, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Згідно з ч.1 ст.24 зазначеного Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (п.2 ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 17.02.2009р. у справі №5/10-09 припинено повноваження ліквідатора Вінницького обласного сектора з питань банкрутства та ліквідатором ТОВ   "Василинка" призначено арбітражного керуючого Сокольвака М.В. (а.с.27, т.1).

Ухвалою господарського суду від 06.10.2009р. у справі №5/10-09 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження арбітражного керуючого - ліквідатора Сокольвака М.В. до 06.04.2010р. (а.с.28, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна , що знаходиться у третіх осіб.

Арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ "Василинка" Сокольвак М.В. звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про розірвання  договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Василинка" та підприємцем ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Вінницької області від 13.02.2010р., судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Василинка" (продавцем)  та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (покупцем)  15.10.2004р. було укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір) (а.с.6), відповідно до п.1.1. якого позивач передав у власність (продав), а відповідач набув у власність (купив) приміщення магазину "Василина", розташоване в житловому цегляному будинку, позначеному на плані літерою "А", житловою площею 2574,7 кв.м., 1948 р. побудови, що знаходиться в м.Вінниці по проспекту Коцюбинського, 37. До складу відчужуваної нерухомості входить: на 1 поверсі приміщення №66, а саме: склад пл.15,6 кв.м., №2 торговий зал пл.57,2 кв.м., №3 побутова кімната пл.3,1 кв.м., №4 вбиральня пл.1,6 кв.м., №5 коридор пл.4,1 кв.м., №6 склад пл.18,6 кв.м., №7 кабінет пл.10,5 кв.м. Загальна площа приміщення №66 - 110,7 кв.м.

На підставі положень ст.11 ЦК України судова колегія розцінює укладений між сторонами у справі договір як  підставу виникнення у них прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір  від 15.10.2004р.  є договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).  

Згідно з п.1.5. договору від 15.10.2004р.  право власності на придбане приміщення магазину у відповідача виникає відповідно до п.4 ст.334 ЦК України з моменту державної реєстрації.

Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що за їх домовленістю продаж приміщення магазину вчинено по ціні 153900,00 грн.

Відповідно до п.2.3. договору покупець  (підприємець ОСОБА_3) сплатив продавцю (ТОВ "Василинка") зазначену в п.2.1. цього договору суму до підписання і нотаріального посвідчення цього договору.

Тобто, зміст вказаного пункту договору свідчить про те, що  на виконання своїх грошових зобов'язань підприємець ОСОБА_3 сплатила ТОВ "Василинка" грошову суму в розмірі 153900,00 грн. до підписання і нотаріального посвідчення цього договору.  

Вказаний договір підписано  представниками сторін договору (директором ТОВ "Василинка" Нікон С.Г. та підприємцем ОСОБА_3), скріплено печаткою підприємства та посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майстерук В.І.

Відповідно до вимог ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 15.10.2004р. укладено у письмовій формі, посвідчено нотаріально та щодо нього здійснено державну реєстрацію, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів (а.с.93, т.1). Таким чином, договір купівлі-продажу від 15.10.2004р. укладено відповідно до вимог законодавства.

Реєстраційне посвідчення Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації (а.с.92, т.1)  свідчить  про  набуття відповідачем  права власності на приміщення магазину на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Майстерук В.І. Вінницького міського нотаріального округу від 15.10.2004р. №3190. Продавцем вказаного договору зазначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Василинка". Наведені обставини тим самим спростовують твердження скаржника щодо не передачі  позивачем  приміщення магазину  Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі  ОСОБА_3

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

В порушення наведеної норми позивач не подав до суду письмових доказів в обґрунтування доводів позовної заяви щодо несплати відповідачем грошових коштів за приміщення магазину. Матеріали справи, зокрема сам  зміст договору, свідчать про виконання сторонами умов договору від 15.10.2004р. щодо оплати за придбаний об'єкт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Василинка" є необґрунтованими та не підлягають  задоволенню.

Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції виходив із того, що строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову і такий висновок суду дійсно відповідає обставинам справи.

Слід зазначити, що згідно зі ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється:

- на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

- на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;  

- на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

- на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

- на вимогу страхувальника  (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна  давність.   

Вимога про розірвання договору у вищезазначеному переліку відсутня, а, отже, до неї позовна давність застосовується.

Статтею 257 ЦК України передбачено,  що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже зазначалось, договір купівлі-продажу, розірвання якого стало предметом позову у справі №5/350-09, було укладено 15.10.2004 р.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до п.2  ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу від 15.10.2004р. не містить строків виконання грошового зобов'язання щодо оплати приміщення магазину, а п.2.3. договору свідчить про те, що відповідач сплатив позивачу суму в розмірі  153900,00 грн. до підписання та нотаріального посвідчення цього договору, то на думку апеляційного господарського  суду, перебіг строку позовної давності у даній справі  розпочався  15.10.2004 р. й закінчився 14.10.2007 р., оскільки станом на день укладення договору від 15.10.2004р. продавець - ТОВ "Василинка" був обізнаний про сплату грошових коштів чи не проведення розрахунків покупцем - підприємцем ОСОБА_3  за приміщення магазину.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що заяву про застосування позовної давності  відповідачем подано  до винесення судом першої інстанції  рішення по суті ( а.с.39, т.1 ).

Строк позовної давності у даних правовідносинах  закінчився 14.10.2007 р., а справу №5/350-09 порушено 15.12.2009 р. ( а.с.1, т.1 ).

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що оскільки позивачем не доведено факт обґрунтованості вимог  до відповідача, то саме ця обставина, а не пропущення строку позовної давності має бути підставою для відмови у задоволенні позову.  

Твердження позивача про те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ "Василинка" Сокольвак М.В. дізнався про існування заборгованості тільки в 2009р., є помилковим.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються вищенаведеним  та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу слід  залишити без задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що відсутні підстави для скасування оскарженого рішення Господарського суду Вінницької області, а тому апеляційний  господарський суд залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду  Вінницької області  від 13 лютого 2010р. у справі №5/350-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю "Василинка" (м.Вінниця) - без задоволення.


2. Справу №5/350-09 повернути до Господарського  суду Вінницької області.    

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             




Віддрук. 5 прим.:

------------------------

1 - до справи;

2 -  арбітражному керуючому - ліквідатору ТОВ "Василинка" Сокольваку М.В.;

3 - відповідачу;

4 - третій особі - ВАТ "Мегабанк" на таку адресу:

                                                          21100, м. Вінниця, вул.50-років Перемоги,33;

5 - в наряд.

    


 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація