ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.07.2010 року Справа № 14/154пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Єжової С.С.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -ОСОБА_3, представник за дов. №356 від 02.04.10;
від відповідача: -ОСОБА_4, представник за дов. №641 від 18.05.10;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Свердловськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 20.05.10
по справі №14/154пд (суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, м. Свердловськ Луганської області
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Свердловськ Луганської області
про розірвання договору та стягнення 195948 грн. 31 коп.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2010 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_7, м. Свердловськ Луганської області (далі за текстом – приватний підприємець ОСОБА_7, позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою з вимогами:
-про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, м. Свердловськ Луганської області (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_6, відповідач), боргу в сумі 103606 грн. 58 коп. за неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н, укладеного між сторонами у справі, інфляційних нарахувань в сумі 23680 грн. 56 коп., пені в сумі 64420 грн. 76 коп. та 3% річних в сумі 4240 грн. 41 коп. (всього - в сумі 195948 грн. 31 коп.);
-про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н, укладеного між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7 та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати орендних платежів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.10 у даній справі позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг в сумі 103606 грн. 58 коп., інфляційні нарахування в сумі 23680 грн. 56 коп., пеню в сумі 3878 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 4240 грн. 41 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1439 грн. 06 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 162 грн. 84 коп.; розірвано договір оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н, укладений між сторонами у даній справі, про оренду ділянки загальною площею 0,1213 га, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, вул. Ломоносова, 2; в решті позову відмовлено.
Дане рішення мотивоване фактом неналежного виконання відповідачем умов договору, на підставі якого заявлений позов, обґрунтованістю у повному обсязі позову в частині стягнення з відповідача боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, частковою обґрунтованістю позову в частині пені у сумі 3878 грн. 00 коп. та положеннями: ст.ст. 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 24, 32 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96. Суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення також зазначив, що систематично не сплачуючи орендну плату відповідач суттєво порушив договір оренди повною мірою позбавивши позивача того, на що він розраховував при укладанні договору (отримання орендної плати), тому позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н є обґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 23.06.10 б/н, у якій просить згадане рішення скасувати у частині задоволення позовних вимог та відмовити позивачу у позові повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на його думку, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 377, ст.ст. 651, 796 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 32, ст. 33, ч. 1 ст. 38, ст. 77, п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.76 №11, ст.ст. 15, 24, 25, 32 Закону України „Про оренду землі”; за невідповідністю висновків, викладених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, обставинам справи; судом при винесенні оскаржуваного рішення були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та недоведені обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Апелянт вважає, що господарський суд Луганської області в оскаржуваному рішенні не зазначив своїх міркувань, з яких він визначив суму основного боргу, і ця сума є невірною, а тому і невірно були розраховані і розміри неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних. Крім того, як зазначив скаржник в апеляційній скарзі, суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, бо позивачем не тільки не згадувалась норма ст. 651 Цивільного кодексу України, а й взагалі не згадувалось про стягнення шкоди.
Представник позивача 13.07.10 подав до Луганського апеляційного господарського суду заперечення від 12.07.10 б/н, в яких висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6, м. Свердловськ Луганської області, від 23.06.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Баннова Т.М., суддя –Єжова С.С.
Відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін у судовому засіданні 13.07.10 було оголошено перерву до 20.07.10 о 10 годині 30 хвилин.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів даної справи, приватний підприємець ОСОБА_7, як орендодавець, та приватний підприємець ОСОБА_6, як орендар, 29.10.07 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1213 га, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, вул. Ломоносова, 2 (далі за текстом - договір). Договір зареєстрований у Свердловському районному реєстраційному офісі Луганської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29 жовтня 2007 року за №040740400237.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили строк його укладання – на 49 років.
Згідно з п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем в розмірі 7500 грн. 00 коп. на місяць.
За умовами п. 4.2 договору орендна плата вноситься не пізніше 5-го числа кожного місяця за попередній місяць.
Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, що орендна плата вноситься з урахуванням інфляції.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За розрахунком позивача за період оренди відповідачем земельної ділянки за договором у період з жовтня 2007 року по лютий 2010 року включно з боку останнього утворилась заборгованість в сумі 103606 грн. 58 коп.
При цьому позивач застосував коригування розміру орендної плати на індекс інфляції від проіндексованої орендної плати за попередній місяць оренди.
Судова колегія з таким порядком розрахування заборгованості не погоджується та вважає, що орендна плата підлягала сплаті відповідачем з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць та базового розміру орендної плати, що визначена у п. 4.1 договору.
Виходячи з матеріалів даної справи, перевіреного контррозрахунку заборгованості відповідача за спірний період, позовні вимоги у частині стягнення боргу в сумі 103606 грн. 58 коп. підлягають задоволенню частково –лише в сумі 48007 грн. 50 коп., а в частині стягнення боргу в сумі 55599 грн. 08 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з суми простроченої заборгованості за відповідний звітний період, взятого позивачем за основу періоду розрахунку інфляційних нарахувань (з листопада 2007 року по лютий 2010 року включно) та періоду розрахунку 3% річних (з 06.11.07 по 05.04.10), інфляційні нарахування підлягають стягненню в сумі 17460 грн. 70 коп., а 3% річних підлягають стягненню в сумі 2781 грн. 64 коп.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 6219 грн. 86 коп. та 3% річних в сумі 1458 грн. 77 коп. є необґрунтованими, а тому, задоволенню не підлягають.
Пунктом 4.7 договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати в терміни, встановлені даним договором, нараховується пеня у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розрахунок пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Беручи до уваги вищевказане, взятого розміру боргу позивачем при розрахунку пені (від заборгованості за відповідний місяць –з жовтня 2008 року по лютий 2010 року), періоду розрахунку пені (з 06.11.08 по 05.04.10), фактичної суми боргу за відповідний звітний період, дату звернення з позовом до суду (02.04.10), пеня підлягає стягненню в сумі 81 грн. 00 коп., а в останній частині пені –в сумі 64339 грн. 76 коп. слід відмовити за необґрунтованістю вимог у цій частині.
Згідно ст. 32 Закону України “Про оренду землі” у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 Закону України “Про оренду землі” та умовами договору оренди, договір оренди земельної ділянки може бути достроково розірваний за рішенням суду.
Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Систематично не сплачуючи орендну плату відповідач суттєво порушив договір оренди повною мірою позбавивши позивача того, на що він розраховував при укладенні договору (отримання орендної плати).
За таких підстав, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 29.10.07 б/н обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням наведеного, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про:
-часткове задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 48007 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань у сумі 17460 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 2781 грн. 64 коп., пені у сумі 81 грн. 00 коп., витрат по сплаті державного мита у сумі 768 грн. 31 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 82 грн. 30 коп.
-залишення без змін решти рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд у частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н, укладеного між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7, про оренду ділянки загальною площею 0,1213 га, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, вул. Ломоносова, 2.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за позовом зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
За таких обставин, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
-за позовом:
-витрати по сплаті державного мита у сумі 1276 грн. 17 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 153 грн. 70 коп. покладаються на позивача –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_7, м. Свердловськ Луганської області;
-витрати по сплаті державного мита у сумі 768 грн. 31 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 82 грн. 30 коп. покладаються на відповідача –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_6, м. Свердловськ Луганської області;
-за апеляційною скаргою:
-витрати по сплаті державного мита у сумі 335 грн. 37 коп. покладаються на позивача –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_7, м. Свердловськ Луганської області;
-витрати по сплаті державного мита у сумі 384 грн. 16 коп. покладаються на відповідача –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_6, м. Свердловськ Луганської області.
Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код №НОМЕР_1, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 260 грн. 22 коп. за подання до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги, перераховане за квитанцією №00144У від 04.06.10, яка знаходиться у матеріалах справи №14/154пд.
У судовому засіданні за згодою представників сторін прийнято вступну та резолютивну частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, ч. 3 ст. 77, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, м. Свердловськ Луганської області, від 23.06.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд скасувати частково.
3.Прийняти нове рішення.
4.Позов задовольнити частково.
5.Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код №НОМЕР_1, на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код №НОМЕР_2, борг у сумі 48007 грн. 50 коп., інфляційні нарахування у сумі 17460 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 2781 грн. 64 коп., пеню у сумі 81 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 768 грн. 31 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 82 грн. 30 коп.
6.У частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.10.07 б/н, укладеного між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7, про оренду ділянки загальною площею 0,1213 га, яка розташована за адресою м. Свердловськ, вул. Ломоносова, 2, рішення господарського суду Луганської області від 20.05.10 у справі №14/154пд залишити без змін.
7.Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код №НОМЕР_2 на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код №НОМЕР_1, витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у сумі 335 грн. 37 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
8.Повернути Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код №НОМЕР_1, з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 260 грн. 22 коп. за подання до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги, перераховане за квитанцією №00144У від 04.06.10, яка знаходиться у матеріалах справи №14/154пд.
Підставою повернення з Державного бюджету України зайве сплаченого державного мита є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя С.С. Єжова