Справа № 2-323/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого             - судді Тощевої О.О.

при секретарі             - Ібрагімової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів стягнутих на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом 27 квітня 2010 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що в період з 10 серпня 1996 року по 19 листопада 2002 року сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають малолітню дитину: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вказує, що постановою Совєтського районного суду АР Крім від 23 вересня 2002 року з відповідача на її користь були стягнені аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менш 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Однак, зазначений розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини, оскільки в період з 01 вересня 2009 року до 28 лютого 2010 року позивачкою отримані аліменти в розмірі лише 93 гривні, у зв’язку з чим, посилаючись на економічні процеси у державі, зокрема на збільшення цін на продукти харчування, одяг, комунальні послуги, а також на те, що 22 вересня 2005 року Законом України № 2901-ІV були внесені зміни у сімейне законодавство, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_1 просила змінити розмір стягуваних на її користь аліментів, шляхом встановлення його в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та посилаючись на викладені у позові обставини наполягала на їх задоволенні, в тому числі зазначила, що основним джерелом її доходів є заробітна плата та аліменти, однак виходячи із економічної ситуації в України, а також у зв’язку із тим, що вона навчається на платному відділені у вищому навчальному закладі, отримуваних від відповідача аліментів їй недостатньо для забезпечення нормального рівня життя дочки ОСОБА_3.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, в тому числі зазначив, що у грудні 2009 року він був звільнений з роботи і у теперішній час перебуває на обліку в Совєтському районному центрі зайнятості, інших доходів ніж допомоги по безробіттю він не має, при цьому у 2007 році за рішенням суду з нього також були стягненні аліменти на утримання іншої дитини, у зв’язку з чим вважав, що підстав для зміни розміру аліментів не має, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2002 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання малолітньої дитини: дочки ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менш 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 21 серпня 2002 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 ч. 1 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Під час розгляду справи судом не встановлено та позивачкою згідно вимогами ст. 10 ЦПК України не доведено, в тому числі не надано доказів того, що з моменту стягнення на її користь аліментів на утримання дитини відповідно до постанови Совєтського районного суду АР Крим від 23 вересня 2002 року, відбулися зміни у її матеріальному або сімейному стані, чи погіршилося її здоров’я.

Натомість, як вбачається із наданих відповідачем доказів, з моменту прийняття вищевказаної постанови суду погіршився його матеріальний стан, зокрема відповідно до рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 квітня 2007 року з нього були стягнуті аліменти на утримання іншої дитини – дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Також, згідно з трудовою книжкою ОСОБА_2, 25 грудня 2009 року він був звільнений з роботи та у теперішній час перебуває на обліку в Совєтському районному центрі зайнятості.

Разом із тим, посилання позивачки на скрутний матеріальний стан є безпідставним, враховуючи те, що вона працює та отримує заробітну плату, розмір якої перевищує прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, який встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (а.с. 11).

Посилання позивачки, як на підставу збільшення розміру аліментів, на економічні процеси у державі, а також на те, що 22 вересня 2005 року Законом України № 2901-ІV були внесені зміни у сімейне законодавство, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає неспроможними виходячи з того, що ч. 1 ст. 192 СК України встановлені вичерпні підстави для збільшення розміру аліментів, при цьому жодна із обставин, що зазначена позивачкою, у цей перелік не входить.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в п. 17 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3, зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не заснованими на законі, у зв’язку з чим, задоволенню не підлягають.

В силу ст. 88 ЦПК України та Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року, із змінами, з позивачки в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51 гривня 00 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

На підставі вищенаведеного, ст. 192 ч. 1 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 57, 60, 61, 81, 82, 88, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів стягнутих на утримання малолітньої дитини, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: