ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2010 року                                                            Справа №  Б15/365-08-35

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Виноградник О.М.,  Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від боржника: Набоков А.М., довіреність № б/н  від 15.01.10,  представник;

розпорядник майна Дикий І.А.: паспорт серії НОМЕР_1  від 07.04.99 (був присутнім в судових засіданнях 12 квітня 2010 року та 21 квітня 2010 року)

представник кредитора у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес”, м. Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року у справі № Б15/365-08-35

за заявою закритого акціонерного товариства “Региональное общество силовых энергетических машин”, м. Еліста, Республіка Калмикія Російська Федерація

до  відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес”, м. Дніпропетровськ

про  визнання грошових вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 09 лютого 2010 року господарським судом Дніпропетровської області (суддя Камша Н.М.) заяву кредитора закритого акціонерного товариства “Региональное общество силовых энергетических машин”, м. Еліста Російської Федерації з грошовими вимогами до боржника відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес” задоволено частково. Визнано грошові вимоги на суму 1538 429 грн. 58 коп. з віднесенням до IV черги задоволення, 219 775,65 грн. черга, вимоги на суму 508 580,21 грн. відхилено.

Ухвала вмотивована тим, що боржником на виконані умови контракту                   № 070025 від 27 серпня 2007 року щодо поставки кредитору устаткування, частково оплата якого здійснена кредитором в сумі 1538 429 грн. 58 коп., вимога в сумі 219 804,20 грн., що становить штраф в розмірі 10% від вартості контракту є обґрунтованою. Нарахування кредитором інфляційних та 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки грошові вимоги заявлялися виходячи із доларів США, нарахування кредитором пені на підставі п.9.3 контракту є безпідставним, оскільки цим пунктом передбачена міра відповідальності покупця (кредитора) за порушення контракту.

Не погодившись з вказаною ухвалою, її оскаржує боржник на предмет невідповідності нормам матеріального права.

Скаржник посилається на те, що валютою платежу по контракту № 070025 є рублі Російської Федерації, кредитор усі розрахунки щодо грошових вимог до боржника, здійснює у прив’язці до долару США. Боржник вважає, що кредитор, конкурсні зобов’язання якого забезпечувались іноземною валютою, при подачі своєї заяви мав здійснити розрахунок своїх вимог виходячи з перерахунку рублів Російської Федерації, які було перераховано ним боржнику, у гривневий еквівалент, відповідно до курсу Національного Банку України станом на момент подачі в господарський суд заяви про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки відповідно до положень абзацу 6 ст.1 Закону регламентовано, що склад і розмір грошового зобов’язання визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Кредитор також вважає, що суд безпідставно задовольнив вимоги кредитора щодо визнання 28 546 доларів США, що становлять 219 775,65 грн. штрафу, оскільки кредитор не довів жодним чином і не надав жодного належного доказу того, що боржник відмовляється від виконання своїх обов’язків. Суд не звернув увагу і на той факт, що у відповідності до п.3.2 контракту загальна вартість контракту складається із сум специфікацій №1 і №2. За специфікацією №2 у боржника перед кредитором взагалі відсутні будь –які зобов’язання і вони кредитором не підтверджені.

Боржник зазначає, що повноваження представника, який підписав заяву про грошові вимоги належним чином не підтверджені, оскільки йому не було делеговано прав щодо представництва  конкурсного кредитора при проведенні процедури банкрутства.

Посилаючись на Закон України “Про міжнародне приватне право” боржник вказує, що правосуб’єктність юридичної особи –кредитора належними документами не підтверджена, в судовому засіданні це питання не досліджувалось.

Відкрите акціонерне товариство “Завод”Дніпропрес” просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року скасувати, грошові вимоги закритого акціонерного товариства “Региональное общество силовых энергетических машин” відхилити.

Кредитор закрите акціонерне товариство “Региональное общество силовых энергетических машин” у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з ухвалою господарського суду від 22 березня 2010 року, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В клопотанні від 12 квітня 2010 року представник кредитора ОСОБА_3 (т.2 а.с.52) просить розгляд справи здійснювати без участі представника, за наявними документами.

Розпорядник майна Дикий І.А. підтримав апеляційну скаргу боржника, просить ухвалу господарського суду скасувати грошові вимоги закритого акціонерного товариства “Региональное общество силовых энергетических машин” відхилити.

В судовому засіданні 12 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 21 квітня 2010 року, в судовому засіданні 21 квітня 2010 року –до 28 квітня 2010 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, розпорядника майна Дикого І.А. судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес” задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес” порушено 30грудня 2008 року.

21 лютого 2009 року в газеті “Голос України” №32 (4532) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

20 березня 2009 року закрите акціонерне товариство “Региональное общество силовых энергетических машин”, м. Еліста, Республіка Калмикія Російської Федерації звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2 266 785,44 грн. яка складається із суми основного боргу 199 822 доларів США, штрафу 10% 28 546 доларів США інфляційних втрат в розмірі 3 996,44 доларів США, 3% річних 1 474,09 доларів США, пені в сумі 48 756,42 доларів США, всього 294 387,72 доларів США.

Заявою від 04 вересня 2009 року (т.1 а.с.134) кредитор уточнив розмір грошових вимог і просив визнати його кредитором боржника на загальну суму 2 133 858 грн. 03 коп., що становить 1 538 629,40 грн. основний борг, 595 228,63 грн. штрафу та пеня.

Матеріали справи свідчать, що 27 серпня 2007 року між кредитором та боржником було укладено контракт № 070025, згідно якого боржник зобов’язаний був поставити  кредитору обладнання в асортименті, кількості, в строки, за ціною згідно специфікації №1 та технічним завданням.

Згідно п.3.1 контракту ціна товару встановлюється в доларах США, загальна сума контракту становить 285 460 доларів США, при цьому згідно п.4.1 контракту оплата здійснюється в рублях Російської Федерації по курсу на день платежу.

Пунктом 4.2 контракту передбачено перерахування покупцем авансового платежу в розмірі 199 822 доларів США, поставка обладнання  здійснюється на протязі 7 місяців з моменту оплати авансового платежу (специфікація №1).

На виконання зобов’язань за контрактом кредитором на протязі вересня 2007–лютого 2008 року перераховано боржнику авансовий платіж у сумі  4 919 417,59 рублів, що еквівалентно 199 822 доларів США за курсом Центрального Банку  Російської Федерації на дату платежу.

Через невиконання боржником зобов’язань по поставці устаткування у встановлений строк, кредитор 23 вересня 2008 року направив на адресу боржника лист № 1343 з проханням повідомити про ступінь готовності устаткування та дату можливої поставки.

Боржник поставку устаткування не здійснив.

15 жовтня 2008 року кредитор направив боржнику лист № 1443 про повернення авансового платежу, на що боржник не відреагував.

Зобов’язання боржника перед кредитором по поставці устаткування виникли на підставі контракту № 070025 від 27 серпня 2007 року (т.1 а.с.9).

В строк обумовлений специфікацією №1 до контракту боржник устаткування не поставив, незважаючи на те, що отримав авансовий платіж.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином сума основної заборгованості становить 199 822 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 12 березня 2009 року становило 1 538 629,40 грн.

На підставі п.9.3 контракту кредитор нарахував боржнику пеню в розмірі 375 424,43 грн., яка правомірно відхилена господарським судом, оскільки вказаний пункт контракту встановлює відповідальність покупця, тобто кредитора за відмову від оплати або прострочку оплати товару.

Пунктом 9.5 контракту передбачено, що в разі якщо постачальник, тобто боржник відмовляється від виконання своїх зобов’язань, він зобов’язаний повернути покупцю грошові кошти, які отримані за договором, а також сплатити штраф в розмірі 10% від вартості договору та відшкодувати покупцю понесені збитки в частині, не покритій неустойкою.

На підставі вказаного пункту контракту кредитором нараховано штраф у розмірі 28 546 доларів США, що становить 219 804,20 грн.

Оскільки боржник свої зобов’язання по поставці устаткування не виконав, доказів протилежного не представив, судова колегія вважає, що боржник в односторонньому порядку відмовився від виконання договору, а тому штраф нарахований на підставі п.9.5 контракту підлягає визнанню.

Нарахування кредитором на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних не є обґрунтованим, оскільки грошові зобов’язання в контракті виражені в іноземній валюті, а офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України виходячи із знецінення національної валюти України –гривні.

Таким чином, вимоги кредитора підлягають визнанню в розмірі 1 538 429,58 грн. з віднесенням до IV черги задоволення, в розмірі 219 775,65 грн. з віднесенням до VI черги задоволення. Решта вимог підлягає відхиленню.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Дніпропетровської області.

Доводи скаржника апеляційним господарським судом не можуть бути прийнятті до уваги з наступних підстав.

Як вже зазначалося зобов’язання боржника перед кредитором виникли на підставі контракту № 070025 від 27 серпня 2007 року.

Ціна товару встановлена в доларах США, авансовий платіж згідно п.4.2 контракту становить 199 822 доларів США, які для проведення оплати були переведені в рублі Російської Федерації.

Отже не можна пгодитися з думкою скаржника, що боржник повинен провести оплату саме такою валютою, якою розрахувався з ним кредитор.

Згідно Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності, яка підписана урядами Вірменії, Білорусі, Казахстана, Киргистана, Молдови, Російської Федерації, Таджикістана і України(ратифікована Постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року) документи, які видані або засвідчені установою або спеціально уповноваженою особою в межах її компетенції по установленій формі і затверджені печаткою на території однієї із держав –учасників СНД, приймаються на території інших держав –учасників СНД без будь –якого спеціального посвідчення.

Документи, які на території однієї із держав –учасників СНД розглядаються як офіціальні документи, користуються на території інших держав –учасників СНД доказовою силою офіціальних документів (ст.6 Угоди).

Отже, копії правовстановлювальних документів кредитора закритого акціонерного товариства “Росэнергомаш”, включаючи копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.41) підтверджують правовий статус кредитора як юридичної особи.

Заява про визнання грошових вимог підписана представником кредитора ОСОБА_3 на підставі довіреності від 05 березня 2009 року, згідно якої він представляє закрите акціонерне товариство “Росэнергомаш” в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях а також в інших організаціях, підприємствах та установах.

З врахуванням викладеного, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року у справі № Б15/365-08-35 залишити без змін.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Завод”Дніпропрес”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                О.В. Джихур

Суддя                                                                                      О.М. Виноградник

Суддя                                                                                      О.М. Лисенко   

(Дата підписання постанови в повному обсязі  29.04.10р.)