Справа № 2-293/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             - судді Тощевої О.О.

при секретарі             - Ібрагімової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним рішення щодо відмови у призначенні пенсії та зобов’язання провести начислення пенсії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 06 квітня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним рішення щодо відмови у призначенні пенсії на підставі п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування їй пенсії на підставі зазначеного Закону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 31 липня 1986 року і по цей час позивачка працює на посаді доярки, тобто її стаж на цій роботі складає більше 20 років, тому, оскільки досягла віку 50 років, вона звернулася до УПФУ в Совєтському районі АР Крим із заявою про призначення пенсії на підставі п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте у призначені пенсії ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що не вбачається можливим встановити чи виконувала вона норми обслуговування тварин, що є обов’язковим згідно з п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, оскільки виконання нею норм обслуговування тварин могли підтвердити свідки, однак відповідачем свідки допитані не були. Отже, ОСОБА_1 звернулася до суду і просить задовольнити заявлені вимоги.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, наполягала на їх задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача – Отморський В.О. позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову і у ході розгляду справи посилався на обставини викладені у вказаних запереченнях.

Представник третьої особи – Нафонайлов В.В. не заперечував проти задоволення вимог позивачки, в тому числі зазначив, що документи на підставі яких можна встановити виконання ОСОБА_1 норм обслуговування тварин до цього часу не збереглися у зв’язку із незначним терміном їх зберігання, також зазначив, що жодним нормативно-правовим актом норми обслуговування тварин встановлені не були.

Заслухавши пояснення позивачки, доводи представника відповідача та представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, із наступними змінами, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають жінки, які працюють доярками в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. При цьому, норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із паспорту серії ЕЕ № НОМЕР_1, який виданий 16 листопада 1999 року Совєтським РВ ГУ МВС України в АР Крим, позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тому досягла віку 50 років 27 грудня 2009 року (а.с. 9).

Судом також встановлено, що 31 липня 1986 року позивачка була прийнята на роботу дояркою у колгосп імені Чапаєва Совєтського району АР Крим, правонаступником якого є СТОВ «Злагода», де вона і працює по цей час, отже стаж зазначеної роботи позивачки на момент досягнення віку 50 років складає 23 роки (а.с. 12-14), при цьому наявність зазначеного стажу у ОСОБА_1 не оспорюється у судовому засідання представником відповідача.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 показала суду, що тривалий час знає позивачку, зокрема з 1986 року вони разом працювали доярками в колгоспі ім. Чапаєва Совєтського району АР Крим, правонаступником якого є СТОВ «Злагода», та обслуговували приблизно по 25 -30 голів корів із наступним збільшенням їх кількості. При цьому, свідку у 1992 році у віці 52 років була призначена пільгова пенсія за віком, як доярці.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала суду, що у 1991 році вона була прийнята до колгоспу ім. Чапаєва на посаду головного зоотехніка, де дояркою працювала позивачка. Також ОСОБА_5 пояснила, що норма навантаження доярок у колгоспі розраховувалась економістом на підставі типових норм обслуговування тварин, зокрема одна доярка обслуговувала приблизно 42 корови, які були закріплені за нею у відповідних журналах реєстрації. При цьому зазначила, що заробітна плата дояркам нараховувалась після виконання встановлених у колгоспі норм обслуговування тварин.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, при цьому у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених ними, оскільки вони є послідовними та не суперечать наявним у справі доказам.

Таким чином, з урахуванням положень п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у взаємозв’язку із встановленими судом обставинами, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 є особою, яка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, рішенням Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим № 20 від 18 січня 2010 року позивачці було відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах з тих підстав, що у колгоспі імені Чапаєва Совєтського району АР Крим, правонаступником якого є СТОВ «Злагода», не встановлювалися норми обслуговування тварин і їх виконання позивачкою встановити не можливо (а.с. 5).

При цьому, вказане рішення ґрунтується на Акті № 2 від 15 січня 2010 року «Про результати перевірки СТОВ «Злагода» з питання достовірності даних про пільговий стаж роботи, наданих до УПФУ в Совєтському районі АР Крим для призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пільгова довідка № 3 від 11 січня 2010 року, що видана на ім’я позивачки, відповідає даним встановленим в ході перевірки, зокрема встановлено, що позивачка дійсно працювала на посаді доярки, однак норми обслуговування тварин та їх виконання не підтверджуються, оскільки їх облік не проводився (а.с. 22-23).

Зазначені у наведеному Акті обставини також підтверджуються довідками СТОВ «Злагода» № 44 від 23 лютого 2010 року та № 14 від 04 березня 2010 року (а.с. 6, 7), крім того визнаються сторонами, у зв’язку із чим, в силу ст. 61 ч. 1 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Обґрунтовуючи свою позицію незгоди з позовними вимогами представник відповідача наголошує на тому, що згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначено, в тому числі, виконання встановлених норм обслуговування, а в наданій позивачкою довідці такі відомості відсутні, при цьому зазначеним Порядком не передбачено встановлення таких обставин на підставі показань свідків.

Проте суд не може погодитися з такими висновками представника відповідача і вважає їх неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.

Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, відмовляючи в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах, відповідач дійшов помилкового висновку, що для підтвердження стажу роботи приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств або організацій, безпідставно не прийнявши при цьому покази свідків, які працювали з позивачем в одному колгоспі.

Разом із тим, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення », законодавцем був покладений певний обов’язок на Кабінет Міністрів України щодо встановлення норм обслуговування тварин, а тому не встановлення цих норм Урядом України не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі викладеного, ст.ст. 13 п. «д», 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, із наступними змінами, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим № 20 від 18 січня 2010 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії на підставі п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: