АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22ц –1610/2010року Головуючий по 1-й інстанції:
Яценко В.В.
Суддя-доповідач: Карнаух П.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня місяця 19 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Гасія Ю.В.
Суддів : Карнауха П.М., Обідіної О.І.
При секретарі : Лутицькій Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від «25» лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа сектор у справах громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Лубенського РВ УМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та прохала суд постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні належним їй на праві власності майном, а саме квартири АДРЕСА_1, шляхом її вселення та примусового виселення ОСОБА_4 без надання йому іншого житла.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 24 квітня 2000 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 було розірвано шлюб міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області.
Також вказала, що 21 серпня 2007 року вона купила квартиру АДРЕСА_1 та постійно в ній проживала.
В листопаді 2008 року на прохання відповідача ОСОБА_4 вона зареєструвала його в своїй квартирі. Однак, через декілька місяців відповідач почав наполягати на розподілі квартири, як такої, що спільно нажита подружжям.
Крім того, зазначила, що відповідач створив їй несприятливі умови для проживання в квартирі, постійно погрожує фізичною розправою та в даний час вона змушена проживати у родичів.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_3, надавши апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до п.3 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено в судовому засіданні, сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 24 квітня 2000 року був розірваний міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області /а.с.9/.
21 серпня 2007 року позивач ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу придбала 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с.10-12/.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 є власником 36/100 частин вищевказаного житлового будинку /а.с.13/.
Також, як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом, 08 листопада 2008 року ОСОБА_3 на прохання відповідача ОСОБА_4, зареєструвала останнього в своїй квартирі /а.с.14-16/.
На підставі ч.ч.2, 3 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
У відповідності ст.60 цього Кодексу, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Перевіряючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 правомірно звернулася до суду з даним позовом та її вимоги є обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи, при постановленні рішення місцевий суд не прийняв до уваги рішення Коростенського міського суду Житомирської області від 12.04.2000 року, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено та шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається із тексту вищевказаного рішення суду, яке ніким не скасовано, сторони припинили подружні стосунки іще в 1980 року та у кожної із сторін утворилася нова сім’я /а.с.43/.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачкою не надано доказів, які б давали суду підстави для виселення відповідача. Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 придбала квартиру 21 серпня 2007 року, тобто в період розірваного шлюбу /а.с.10-12/.
Крім того, відповідач незаконно перешкоджає ОСОБА_3 у проживанні в спірній квартирі в зв’язку з чим вона не має можливості вільно ним користуватися та проживати в ньому.
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_4 не надано доказів проживання з позивачкою однією сім’єю.
Також, в підтвердження доказів ОСОБА_4 про неможливість сумісного проживання з відповідачем в матеріалах справи є постанова начальника Лубенського МВ ГУ МВС України в Полтавській області від 01.07.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, покази свідків та інші докази, які при розгляді справи не були прийняті до уваги судом першої інстанції.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, керуючись ст.ст.303, 307, 309 ч.1 п.3, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа сектор у справах громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Лубенського РВ УМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати на сплату судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи - 37 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підпис/
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області /підпис/ П.М. Карнаух