2-2785/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді – Воробйової С.О.,
при секретарі – Жабенко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, діючи на підставі довіреності, звернулася до суду від імені ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі Управління), уточнивши у порядку ст.31 ЦПК України позовні вимоги, та остаточно просила суд від імені свого довірителя: визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 22.05.2008 р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум основної пенсії; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 20.04.2007р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 26.10.2008 р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової пенсії. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус інваліда війни ІІ групи та статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії. Позивачеві з 22.07.1999 р. безстроково встановлена II група інвалідності. Причинний зв'язок інвалідності із виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджений довідкою МСЕК. Позивач має звання капітана внутрішньої служби, яке на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, віднесене до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ. Позивач з 01.01.2007 р. отримує пенсію по інвалідності як інвалід війни ІІ групи на підставі Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХII від 09.04.1992р. Відповідно до ст.22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності у даному випадку встановлюються: інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком (абзац другий ст.22 в редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.1995р.); інвалідам з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби (абзац третій ст.22 із змінами, внесеними згідно із Законом N1889-IV від 24.06.2004р.). Дію ст. 22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було зупинено на 2006 та 2007 роки згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки (№ 3235-IV від 20.12.2005р. та №489-V від 19.12.2006р.). Підпунктом 2 пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. №107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008р. були внесені зміни до ст.22 Закону України № 2262-XII, якими були значно зменшені мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 22.05.2008р. відновили свою дію положення ст.22 Закону України № 2262-XII в редакції Законів України №456/95-ВР від 23.11.1995р. та №1889-IV від 24.06.2004р.. Тобто, з 22.05.2008 р. позивач мав отримувати пенсію по інвалідності в розмірі 130% від 3,5 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ч.1 ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до I категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Таким чином, за основу при нарахуванні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але в перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено з посиланням на те, що законних підстав для перерахунку немає, оскільки розрахунок провадився на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідач також зазначив, що норми ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовуються виключно для призначення розмірів пенсій, встановлених згідно цього закону. Позивач з такими доводами відповідача не згоден, оскільки вони суперечать ст.ст. 3, 8, ч. 2 ст.19, 22, 46 Конституції України, п.1 ст.13, ст.54, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, просила уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі по тих же підставах.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що виплата пенсії проводилася позивачеві у розмірах, встановлених законодавством.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали наданої представником відповідача пенсійної справи ОСОБА_1 №55/11914, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню по наступних підставах.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до ст.ст.8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має звання капітана внутрішньої служби та йому призначена пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим (а.с.34,35 ).
Відповідно до довідки МСЕК, позивачу безстроково встановлена друга група інвалідності за захворюванням пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1 (а.с.5 зв.).
20.02.1995 року ОСОБА_1 було видане посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.5).
Згідно повідомлення наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на адресу позивача у відповідь на його звернення до Управління з питання перерахунку пенсії основний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 1209,75 грн., підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи 229,20 грн., цільова грошова допомога 50 грн.. Крім того, позивачеві сплачується щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В перерахунку пенсії позивачеві відмовлено, оскільки розрахунок провадився на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с.6).
Відповідно до ст.22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються:
- інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, III групи - двох мінімальних пенсій за віком, іншим інвалідам із числа солдатів і матросів строкової служби групи - 200 процентів, II групи - 100 процентів і III групи - 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком (абзац другий ст. 22 в редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.1995р.);
- інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби – у розмірі 110 процентів, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 120 процентів, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби (абзац третій ст. 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1889-IV від 24.06.2004р.).
Суд вважає необхідним визначити, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Дію статті 22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було зупинено на 2006 та 2007 роки згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки (№ 3235-IV від 20.12.2005р. та № 489-V від 19.12.2006р.).
Підпунктом 2 пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008р. були внесені зміни до ст.22 Закону України № 2262-XII, якими були значно зменшені мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 22.05.2008 року відновили свою дію положення ст.22 Закону України № 2262-XII в редакції Законів України № 456/95-ВР від 23.11.1995р. та № 1889-IV від 24.06.2004р..
Тому, з 22.05.2008 року позивач мав отримувати пенсію по інвалідності в розмірі 130% від 3,5 мінімальних пенсій за віком.
Станом на 22.05.2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру пенсії відповідно до статті 22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Але в перерахунку пенсії позивачеві відмовлено, оскільки розрахунок провадився на підставі постанов Кабінету Міністрів України, а саме: відповідно до підпункту «б» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Проте судом критично оцінюються вказані доводи відповідача виходячи з наступного.
Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 р. були внесені зміни до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії І, призначається у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення п.28 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втратили чинність з 22.05.2008 р..
Частиною 2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до інших Законів, вказані зміни втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, а норми Законів, в які були внесені зміни, продовжують діяти в редакції, що існувала до внесених змін.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає саме розмір прожиткового мінімуму до осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається з матеріалів справи, 20.04.2010 року позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав просить зобов’язати відповідача зробити перерахунок недоплачених виплат по щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 20.04.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 26.10.2008 року.
Відповідно до ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до I категорії, визначений відповідно до ст.50 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", враховується те, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком повинен розраховуватися, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік розрахункового періоду.
Так, відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щомісячної додаткової пенсії повинен бути розрахований, виходячи із наведених розмірів.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” слід визнати незаконним, а також зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 22.05.2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум основної пенсії; а також зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 20.04.2007 по 31.12.2007 рр. та з 22.05.2008 по 26.10.2008 рр. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової пенсії, що не суперечить положенням ст.16 ЦК України та забезпечить належний судовий захист прав і свобод позивача як людини і громадянина.
Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, є необґрунтованими і не засновані на законі.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума у розмірі – 120 гривень (а.с.1).
На підставі ст.ст.3, 6, 19, 22, 46, 64, 68 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХII від 09.04.1992р., ст.ст. 50, 70 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.15,16 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,88,212-215,218,294 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 22.05.2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум основної пенсії.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 20.04.2007 по 31.12.2007 рр. та з 22.05.2008 по 26.10.2008 рр. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, суму у розмірі – 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: