ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"28" серпня 2006 р. | справа № 20-3/235 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Гоголя Ю.М, при секретарі Юрінкової І.В.,
за участю представників:
від позивача –Кухаренко В.М., довіреність № 04-280 від 23.05.2006;
від відповідача –не з’явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Україні
до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольгаз»
про стягнення 124 704,00 грн.
Суть спору: Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольгаз» про стягнення 124 704,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яке виразилося в тому що в 2004 році норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві склав 22, а фактично працювало 13 інвалідів. Тобто, середньо облікова чисельність працюючих інвалідів була менша ніж встановлена нормативом на 9 чоловік.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що підприємство виконало всі заходи передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів. Інваліди на працевлаштування позивачем не направлялися. Детальне обґрунтування заперечень викладено у відзив на позов.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ним російською мовою.
У судовому засіданні було оголошувалася перерва з 17 серпня 2006 року по 21 серпня 2006 року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління –Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної кількості працюючих. Якщо працюючих від 8 до 25 чоловік, встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.
Згідно поданого відповідачем –ВАТ “Севастопольгаз” до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників складала 539 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 22 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві. Фактично на підприємстві протягом 2004 року працювало 13 інвалідів. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 13856,00 грн.
Таким чином відповідачем не виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.91, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як вважає позивач, підприємство було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 124 704,00 грн. за дев’ять робочих місць не зайнятих інвалідами (13856,00 грн. * 9 = 124 704,00 грн.).
Однак, вказані кошти на рахунок Відділення до теперішнього часу в добровільному порядку не поступили, внаслідок чого утворилася заборгованість підприємства перед Відділенням по сплаті штрафних санкцій на суму 124 704,00 грн.
Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача відносно його звільнення від сплати штрафних санкцій у зв’язку з відсутністю прибутку на підставі наступного.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Зі звіту про фінансові результати підприємства вбачається, що за 2004 рік ВАТ “Севастопольгаз” працювало із збитками.
Відповідно до норм статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства (об’єднання, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається і в їх розпорядженні після сплати всіх податків та зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання), установи та організації в порядку, передбаченому законом.
Проте необхідно звернути увагу на те, що проаналізувавши вищевказані норми суд дійшов висновку, що сплата штрафних санкцій в добровільному порядку підприємством проводиться за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків та зборів (обов’язкових платежів), а в примусовому порядку –шляхом звернення стягнення на майно підприємства.
Згідно статті 190 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.
Нормами статті 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
З вищевказаних норм Цивільного кодексу вбачається, що майном вважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші. Отже, сплата штрафних санкцій у примусовому порядку на підставі норм статті 20 Закону проводиться шляхом звернення стягнення на майно підприємства, зокрема, на гроші.
Не може бути прийнятий судом також довід відповідача, що у зв’язку із введенням відносно нього мораторію на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 21.08.2000 по справі № 20-3/338) штрафні санкції щодо нього не застосовуються з наступних підстав.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, штрафні санкції не застосовуються у випадку невиконання грошового зобов’язання.
В даному випадку обов’язком відповідача було працевлаштувати інвалідів, а не виконання грошових зобов’язань, тому дії мораторію не розповсюджуються на нараховані штрафні санкції.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити в повному обсязі.
1. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольгаз” (99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна,1, ідентифікаційний код 03358305, р/р 26031301336010 в ПІБ міста Севастополя, МФО 324515) на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, р/р 31218221800007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598) штрафні санкції в сумі 124 704,00 грн.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Ю.М. Гоголь
Повний текс постанови виготовлений 30.08.2006.