КОПІЯ
Справа № 1-3\2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Баранець А.М.,
при секретарі Завяловій Н.В.,
з участю прокурора Петренко Л.Ю.
захисника: ОСОБА_1
розглянув кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Полтави, україники, громадянки України, із вищою освітою, не одруженої, працює лікарем-хірургом Світловодської ЦРЛ, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 140 ч.1, ст..139 ч.2 КК України ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 згідно наказу № 84 від 22.02.2001 року була призначена на посаду лікаря-хірурга в Світловодській центральній районній лікарні. Поряд з цим ОСОБА_2 згідно наказу головного лікаря Світловодської ЦРЛ № 08/вк від 02.01.2003 року було дозволено сумісництво на 0,5 ставки лікаря-онколога поліклініки Світловодської ЦРЛ.
Перебуваючи на посаді лікаря-онколога, до обов’язків якого згідно посадової інструкції входить надання консультативної допомоги лікарням, мед амбулаторіям, фельдшерам ФАП; проведення поточного керівництва та контролю по проведенню профілактики онкозахворювань; консультація хворих в стаціонарах лікарні; направлення хворих на обстеження, направлення хворих на госпіталізацію в стаціонари лікарні та в стаціонари онкодиспансерів; забезпечення обстеження та лікування диспансерних хворих; та інші; ОСОБА_2, не маючи достатньої освіти та кваліфікаційного рівня, несумлінно поставилась до виконання своїх професійних обов’язків та неналежно їх виконала, що виразилось в наступному.
На початку листопада 2002 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, після травмування родимки на шиї звернувся до ОСОБА_2, як до лікаря-онколога із скаргами на запалення родимки на шиї. Оглядаючи хворого з наявністю ушкодженого пігментного утворення на шкірі з ознаками запалення, лікар ОСОБА_2 недбало віднеслась до своїх обов’язків, не проявила пильність щодо можливості злоякісності цього утворення та метастазування, в зв’язку з цим ретельно не оглянула ОСОБА_3 з оціненням стану лімфатичних вузлів, результати огляду на записала в амбулаторну картку, не призначила УЗД внутрішніх органів та не направила хворого до обласного онкодиспансеру для проведення пункції, мікроскопічного дослідження з метою встановлення правильного діагнозу, видалення пухлини. Більш того, ОСОБА_2 порадила хворому застосувати препарат димексид, що було недоцільним, оскільки в інструкції до його використання серед показань пухлин шкіри немає і призначення цього препарату на пухлину саме у вигляді компресу було категорично протипоказаним через можливість стимулювання росту та розповсюдження меланоми.
17.11.2002 року ОСОБА_3 у зв’язку з погіршенням стану та збільшення розміру родимки звернувся до хірурга Світловодської ЦРЛ, який встановив йому діагноз „інфікована папілома шиї” та здійснив оперативне втручання – економне висікання пухлини, направив післяопераційний матеріал на патологоанатомічне дослідження. При дослідженні препарату, виготовленого з пухлини, видаленої у гр. ОСОБА_3, 15.12.2002 року патологоанатомом було встановлено неправильний діагноз „папіломатозна форма пограничного пігментного невусу”, згідно якого хворий ОСОБА_3 стаціонарного лікування не потребував.
Проте, при наявності вказаного діагнозу ОСОБА_2 ( онкологу) доцільно було оформити ОСОБА_3 на облік та організувати спостереження. Не оформлення ОСОБА_3 на облік обумовлювало відсутність по відношенню до нього онконастороженості в подальшому та незабезпечення спостереження за його станом і ненадання спеціалізованої медичної допомоги.
24.02.2003 року ОСОБА_3 знову звернувся до лікаря-онколога ОСОБА_2 зі скаргами на наявність збільшених лімфатичних вузлів в ділянці шиї зліва. Хворому був встановлений діагноз «шейный лимфаденит» та «лимфогрануломатоз» під питанням та призначено медикаментозне лікування антибіотиками (гінтамецин, бісептол, ністатин) та напівспиртові компреси. При наступних дох зверненнях 5.03.2003 року та 11.03.2003 року ОСОБА_2 відмічено появу підвищення температури тіла до 39 С, а також відсутність покращання після проведення лікування.
Наявність у ОСОБА_3 збільшених лімфатичних вузлів в ділянці шиї зліва, особливо при відсутності позитивного ефекту від лікування, з врахуванням попередніх звернень хворого до неї та хірурга з приводу пухлини шкіри зліва давало підстави лікарю ОСОБА_2 запідозрити у ОСОБА_3 онкологічне захворювання та направити його до обласного онкологічного диспансеру, що внаслідок несумлінного ставлення лікарем ОСОБА_2 до своїх обов’язків не було зроблено. Крім цього ОСОБА_2 провівши огляд хворого, не призначивши і не провівши жодного аналізу, призначила йому напівспиртові компреси, які були протипоказані онкологічному хворому через можливість стимулювання росту чи розповсюдження меланоми.
Недоліки, допущені лікарем – онкологом ОСОБА_2 при зверненні ОСОБА_3 до Світловодської ЦРЛ, призначення компресу з дімексидом на пухлину при первинному огляді хворого в листопаді 2002 року, не направлення його в той період до хірурга чи до онкодиспансеру на видалення пухлини в ділянці шиї, відсутність у неї онконастороженості при повторному зверненні до неї хворого 24.02.2003 року зі збільшеними лімфатичними вузлами в ділянці шиї, та не направлення його до онкодиспансеру для діагностичної пункції лімфовузлів, призначення хворому в цей період напівспиртового компресу, не встановлення його диспансерний облік стали факторами, що погіршили стан хворого.
Після цього ОСОБА_3 звертався за консультаціями в Запорізький онкодиспансер. Йому було призначено лікування, яке відповідало поставленому діагнозу. Після отримання висновків із Запорізького онкодиспансеру лікування було змінено.
В подальшому стан здоров’я ОСОБА_3 погіршився. 14.10.2003 року ОСОБА_2 безпідставно відмовилась прибути на виклик до хворого ОСОБА_3, всупереч вимогам посадової інструкції, яка передбачає обслуговування викликів на дому. В подальшому з огляду на стан ОСОБА_3, описаний ОСОБА_2 16.10.2003 року в амбулаторній карті після обстеження на дому, та за відсутністю результатів проведених обстежень, які б уточнювали діагноз, слід було запропонувати госпіталізацію хворого вже на той час. Проте, ОСОБА_2 не госпіталізувала хворого ОСОБА_4, мотивуючи дане рішення важкістю його стану. В медичній картці хворого зроблено запис про призначення симптоматичного лікування, проте без його конкретизації. Фактично хворий був позбавлений належного лікування. Запропонувала госпіталізацію лише 4.11.2003 року. При цьому, ОСОБА_2 несвоєчасно був виписаний рецепт на придбання спеціальних ліків для онкохворого в зв’язку з відсутністю в неї такого рецепту на момент огляду 16.10.2003 року, що вказує на несумлінне ставлення її до виконання покладених обов’язків.
Хворий ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно результатів судово-медичного дослідження смерть ОСОБА_3 настала від поліорганної недостатності внаслідок метастазування меланоми у лімфатичні вузли та внутрішні органи.
За умови належного лікування хворий міг би прожити більший час ніж при відсутності лікування. Скорочення життя хворого ОСОБА_3 є тяжкими наслідками.
Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даних злочинів повністю не визнала. Підсудна пояснила суду, що на неї як лікаря – онколога були покладені організаційно – методична робота, тобто диспансерний нагляд, звіти, реєстри, постановка на облік, направлення до онкодиспансеру, участь в конференціях тощо. Хворих на онкозахворювання не лікувала. Виїзди до онкохворих на дім могла здійснювати в разі надання консультації по запису терапевта, реєстрації через старшу сестру поліклініки.
В середині листопада 2002 року до неї на прийом звернулась медсестра дитячої поліклініки з проханням оглянути її брата ОСОБА_3, який скаржився на родимку. Огляд був без складання медичної документації. Вона його оглянула, встановила, що родимка мала запалення і порекомендувала застосовувати розчин димексиду, після чого прийти на контрольний огляд. Пояснила, що після зняття запалення родимку краще видалити. Не заперечила в судовому засіданні, що приймала ОСОБА_3, проте медичної документації з цього приводу не оформляла. Чому при першому обстеженні не зроблено відповідний запис в медичній картці та не призначено будь – яких аналізів пояснити суду не змогла. Димексид призначила, оскільки він знімає запалення і тому, що не думала, що ОСОБА_3 онкохворий. Вдруге вона побачила ОСОБА_3 в лютому 2003 року. Так, 24.02.2003 року на прийомі їй було надано амбулаторну картку, з якої їй стало відомо, що через 2 дні після її прийому в листопаді 2002 року ОСОБА_3 був прооперований лікарем хірургом, який видалив родимку та направив матеріал на гістологічне дослідження в м. Олександрію. Результат гістологічного дослідження - папіломатозна форма пограничного пігментного невуса, необхідне спостереження. Даних про злоякісне утворення не було виявлено. Враховуючи наявність скарг на збільшення лімфовузлів в дільниці шиї зліва нею був виставлений діагноз – шийний лімфаденіт та лімфогранульоматоз ( під питанням). При цьому призначила обстеження - загальний аналіз крові та флюорографію. Також призначила лікування - гентаміцин, бісептол, ністатин, напівспиртовий компрес. Пояснила, що направляти хворого на консультацію в обласну лікарню було неможливо через хворобу грипу. Вважає, що проявила онконастороженість, оскільки встановила діагноз лімфогранульоматоз. Вказане захворювання є різновидом онкозахворювання, проте ним займається лікар – гематолог, до якого вона його і направила після вилікування грипу. Не згодна з висновками експертизи стосовно того, що такого хворого треба було поставити на облік до онколога та організувати спостереження. В направленні нею було вказано «неспецифічний лімфаденіт, лімфогранульоматоз » При цьому, пояснила, що вказані діагнози є рівнозначними.
Через сім місяців – в жовтні 2003 року їй був записаний виклик на дім до хворого ОСОБА_3, який призначив терапевт. Оглянула на дому 16.10.2003 року. Пояснила суду ( на питання прокурора), що госпіталізації не підлягав, оскільки був тяжкий, повинно було бути симптоматичне лікування. Запропонувала госпіталізацію 4.11.2003 року. Рецепт на ліки виписала чи 16 чи 17 жовтня 2003 року. Пояснила, що ОСОБА_5 до ОСОБА_3 її ніколи не викликав, їздила на виклики по запису терапевта.
На досудовому слідстві дії ОСОБА_2, кваліфікувались за ст..139 ч.2 КК України, як ненадання медичним працівником без поважних причин допомоги хворому, який зобов»язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Суд приходить до висновку, що дана кваліфікація дій ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження в суді, оскільки суб»єктивна сторона даного злочину полягає в прямому умислі, щодо факту ненадання допомоги хворому, якщо медичний працівник усвідомлює, що це може викликати тяжкі наслідки для хворого. Тому суд вважає, що за даною статтею ОСОБА_2 необхідно виправдати.
Вина підсудної ОСОБА_2 за ст..140 ч1 КК України доведена в повному обсязі наступними доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який показав, що на початку листопада 2002 року у його сина ОСОБА_3 з родимки на шиї виділялась кров. Вони обробили родимку перекисом водню, видимої рани там не було. ОСОБА_4 зателефонував в кождиспансер, син збирався до них йти на прийом за консультацією. По телефону лікар кождиспансеру порекомендував терміново звернутися до онколога. Наступного дня дружина разом із сином звернулись до лікаря-онколога Світловодської ЦРЛ. При цьому взяли талончик на прийом до лікаря. По приходу додому вони повідомили, що прийом вела лікар ОСОБА_2 в кабінеті онколога. ОСОБА_2 сказала, що нічого страшного немає, такі родимки видаляють в любому косметичному кабінеті і вона може сама її видалити в сусідньому кабінеті. Син відмовився. Тоді ОСОБА_2 запропонувала для підсушування родимки використовувати розведений спирт з водою, а також запропонувала використовувати ліки – димексид. Спочатку вони робили синові примочки спирту, особливих проблем не було. Але після застосування димексиду згідно інструкції, через декілька хвилин після компресу син поскаржився на сильний біль в області родимки. Зняли компрес та побачили, що родимка збільшилась в декілька разів, почорніла, стала випуклою. Цього ж вечора дружина, син та дочка пішли до хірургічного стаціонару Світловодської ЦРЛ за консультацією. Там хірург ОСОБА_7 провів хірургічну операцію і видалив родимку. При цьому хірург запитав у сина, чи був він у онколога, син пояснив, що у онколога був і що онколог сказала, що родимку можна видалити. Після цього хірург видалив синові родимку. Також хірург сказав, що операційний матеріал він відправив до Олександрійської лікарні № 1, де проводяться патогістологічні аналізи. Після 10 грудня 2002 року вони зателефонували хірургу, який повідомив, що прийшли аналізи і що аналізи добрі. Дружина і син прийшли і забрали ці аналізи, хірург видав їм довідку з лабораторії і свої записи про операцію, сказав, що з цими документами потрібно стати на облік у онколога. Так, в аналізах було вказано «пограничний невус, потрібно спостереження». Стояв знак оклику. Син та дружина після цього звернулись до ОСОБА_2, в кабінет онколога. Вона сказала, що ставить на облік і щоб ми звернулись через півроку. В лютому 2003 року у сина на шиї збільшився лімфоузел і він змушений був звернутися до лікаря-онколога ОСОБА_2. ОСОБА_2 оглянула сина, встановила діагноз „лімфоденіт” і одразу ж назначила прийом антибіотиків. Курс лікування тривав 2 тижні. Ніякого покращення не було. Вони знову звернулись до онколога ОСОБА_2, вона назначила синові сильні антибіотики. Знову провели курс лікування, однак ніякого покращення не було. Після цього знову звернулись до ОСОБА_2 і запитали, що робити, лікування результату не дає. ОСОБА_2 відповіла, що у сина неспецифічний „лімфоденіт” і виписала направлення до гематолога Кіровоградської обласної лікарні. Син з дружиною та дочкою поїхали до Кіровоградської обласної лікарні. Гематолог оглянула сина, та направила до хірурга цієї ж лікарні. Це було 20.03.2003 року. Оглянувши сина, хірург діагнозу не встановив, сказав, що потрібне оперативне втручання і застосування сильних антибіотиків. Син відповів, що його вже 2 місяці лікували сильними антибіотиками. 21.03.2003 року вони поїхали до м. Запоріжжя в онкологічний диспансер. В Запорізькому онкодиспансері огляд проводив лікар ОСОБА_8. При огляді патології внутрішніх органів виявлено у сина не було. При обстеженні лікар ОСОБА_8 зробив синові пункційну біопсію лімфовузла. Потім вони звернулись до онколога ОСОБА_2. Дочка довідку лікарів Запорізького онкодиспансеру віднесла ОСОБА_2. ОСОБА_2 подивилась довідку і сказала, що це лікарі перестраховуються, аналізи не зовсім точні, лікарі не бачили родимки, а вона її бачила, і бачила те, що родимка не була меланомою, як зазначено в довідці. Також вона сказала дослівно, що поменше потрібно бігати по лікарям, а то вони не те ще попридумують. На запитання в неї, що робити з лімфовузлом, вона відповіла, що він розсосеться. При цьому ніяких рекомендацій та направлень вона не дала. Стан сина став погіршуватись восени 2003 року. Він зателефонував онкологу ОСОБА_2 і запросив прийти додому оглянути сина. Вона відмовилась, пояснивши що додому приходить тільки за викликом терапевту. Вони викликали терапевта, прийшла терапевт ОСОБА_6, оглянула сина і сказала, що тут потрібен онколог. В цей період у сина на місці пункції виросла гуля, стан його був тяжкий, тіло було вкрите метастазами. Наступного дня він зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що терапевт сказала про необхідність обстеження сина онкологом. Через тиждень, у четвер, ОСОБА_2 після обіду прийшла, оглянула сина, нічого конкретного не сказала, на пропозицію виписати якісь ліки, вона відповіла, що забула бланки рецептів. Наступного дня, в п’ятницю, ОСОБА_4 звернувся до терапевта ОСОБА_6, у якої сам в той час проходив лікування, і вона повідомила, що онколог ОСОБА_2 сказала їй про те, що у ОСОБА_3 не онкологічна хвороба. Потім він говорив з ОСОБА_2, і та пояснила, що у сина хвороба не онкологічного характеру і це не її хворий, що у нього скоріше за все захворювання легенів або крові і його треба везти до м.Київ. На запитання відносно меланоми вона сказала, що у сина точно не меланома, так як вона знає, що таке меланома, бачила власними очима. Він поскаржився до управління охорони здоров’я області і до нього приїхав ОСОБА_5, від них він телефонував ОСОБА_2 і між ними виникла суперечка. Потім ОСОБА_2 ще раз приїздила до ОСОБА_3 додому, виписала ліки „трамадол” і в медичній картці ОСОБА_4 розписався про відмову в госпіталізації сина, ОСОБА_2 сказала, що сину вже нічого не допоможе, що йому залишилось жити місяць-два. Після цього через 10 днів син помер.
З 14.10.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ( день смерті сина) жодного препарату виписано не було, лікування не надавалось.
Вважає, що ОСОБА_2 повинна була запідозрити у сина онкологічне захворювання і могла його спасти. Вважає, що її вина в тому, що вона не проявила онконастороженість, проявила непрофесіоналізм, не надала медичну допомогу.
- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що підтверджує показання, надані на досудовому слідстві. Так, на початку листопада 2002 року у її сина ОСОБА_3 натерлася та запалилась родимка на шиї. Наступного дня або через день вона з сином пішли в поліклініку до кабінету лікаря-онколога, при цьому взяли талончик на прийом в регістратурі. До лікаря в кабінет зайшли втрьох: вона, син та дочка. У лікаря на початку прийому вже була амбулаторна картка. Лікар ОСОБА_2 оглянула ОСОБА_3 та повідомила, що у сина інфікована папілома, що такі родимки видаляють в любому косметичному кабінеті. Також лікар зазначила, що може зробити операцію по видаленню родимки сама в сусідньому кабінеті, також вона сказала, щоб вони прийшли до неї наступного тижня з понеділка. Повідомила, що потрібно використовувати ліки „димексид”. Зазначені ліки донька принесла додому цього ж вечора, вона розвела ліки згідно інструкції. Зазначені маніпуляції зробила синові 2-3 рази. Це був четвер-п’ятниця, родимка у сина збільшилась вдвічі, у сина з’явився зуд, він став погано себе почувати. В суботу були вдома, стан сина не покращувався. В зв’язку з цим вона зателефонувала до хірургічного відділення Світловодської ЦРЛ і запитала чи є будь-який хірург. Відповіли, що є лікар. Вона разом з дочкою та сином пішли до хірургічного відділення. Всі втрьох зайшли до кабінету лікаря, сказали, що син погано себе почуває, що він раніше звертався до лікаря ОСОБА_2 та вона повідомила, що родимку можна видалити. Також повідомили, що за призначенням лікаря ОСОБА_2 використовували ліки „димексид”, на що лікар повідомив, що ці ліки не можна використовувати при інфікованих папіломах. Після цього лікар оглянув родимку і сказав, що можна зробити операцію. Вони погодились. Після операції лікар сказав, що потрібно заплатити за те, що він відішле видалений зразок на аналіз до м. Олександрія. Після цього вони пішли. В грудні ОСОБА_7 повідомив, що прийшли результати з ОСОБА_3, дав оригінал гістологічного аналізу, виписку, в якій зазначалось, що син перебував на стаціонарному лікуванні, а також повідомив, що необхідно стати на облік у лікаря-онколога. Після цього, наступного дня чи через день вона разом з сином та дочкою пішли на прийом до лікаря ОСОБА_2, в регістратурі взяли талон на прийом. Також взяли виписку та результат гістологічного дослідження. Все це пред’явили ОСОБА_2. В стопці на столі у лікаря знаходились декілька амбулаторних карток, серед яких ОСОБА_2 знайшла картку, до якої вносила записи, результати огляду. Оглянувши сина ОСОБА_2 сказала, що нічого жахливого немає, ознайомилась з результатами гістологічного дослідження. Після цього сказала, що потрібно прийти до неї на прийом через півроку. Наприкінці лютого чи початку березня 2003 року вона разом із сином знову пішли на прийом до ОСОБА_2. Взяли в регістратурі талон. Вона повідомила лікарю, що на шиї у сина збільшились лімфовузли. ОСОБА_2 оглянула сина і сказала, що у нього лімфаденіт, виписала лікування, уколи та таблетки, потім сказала, що на прийом потрібно прийти близько 08.03.2003 року. Після 08.03.2005 року син прийшов на прийом до ОСОБА_2. Вона оглянула сина і дала направлення до м. Кіровоград в обласну лікарню до лікаря-гематолога. Поїхали до м. Кіровоград, спочатку звернулись в регістратуру, там сину завели картку, після обіду потрапили до лікаря-гематолога. До цього зробили аналіз крові сина, результати якого вже були у гематолога. Оглянувши сина гематолог направила ще до якогось лікаря, дала амбулаторну картку сина. Цей лікар оглянувши сина сказав, що нічого визначити не може, спочатку потрібно провести розтин та гістологічне дослідження. Також сказав, що можна лягати до стаціонару і тоді можна буде поставити діагноз без гістологічних досліджень. Також лікар зазначив, що операція потрібна для того, щоб дослідити матеріал під мікроскопом, зробити аналіз, тільки після цього він призначить лікування. Лікар-гематолог повідомила, що також нічого сказати не може і діагноз визначити не може. Таким чином у сина залишився один варіант – лягати в стаціонар на операцію для отримання об’єкту дослідження з подальшим встановленням діагнозу. Після цього вони картку залишили в обласній лікарні і поїхали додому. По приїзду додому до лікаря ОСОБА_2 не звертались. Вирішили самостійно звернутись до Запорізького онкологічного диспансеру. Приблизно 21.03.2003 року звернулись до цього диспансеру. Там син пройшов обстеження. 24.03.2003 року в понеділок в кінці дня лікар зробив виписку. З цією випискою поїхали в Світловодськ. По приїзду одразу ж звернулись до ОСОБА_2, однак в неї прийому не було. Потім вона попросила дочку, щоб вона в хірургічному відділенні знайшла ОСОБА_2 і дала їй копію виписки лікаря Запорізького онкодиспансеру. Дочка передала вказану копію ОСОБА_2 в присутності лікаря ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_2, ознайомившись з випискою, сказала, що діагноз у виписці встановлений неправильно, що вона бачила результат гістології і що немає про що нам турбуватись. ОСОБА_7 сказав дочці, щоб вона взяла скло з гістологічним препаратом та ще раз перевірила, зробила повторний гістологічний аналіз. Увечері дочка прийшла додому та принесла коробку із зазначеними гістологічними препаратами сина на склі. Це було на початку квітня 2003 року. Вона декілька разів телефонувала в ОСОБА_3, хотіла переговорити з лікарем, який проводив дослідження гістологічного препарату ОСОБА_3. Нарешті зв’язалась з цим лікарем, розповіла йому про результати обстеження в Запорізькому онкодиспансері. Він відповів, що вони повинні привезти гістологічні препарати до ОСОБА_3 і він зробить повторне дослідження. Проаналізувавши те, що лікар, який робив дослідження навряд чи зробить інший результат, вони вирішила їхати до м.Запоріжжя з гістологічними препаратами. В Запоріжжі вона здала препарат на склі на дослідження та лікарі Запорізького онкодиспансеру зробили висновок. По приїзду до м.Світловодськ вона прийшла на прийом до ОСОБА_2, дала їй консультативний висновок експерта по гістологічному препарату сина. ОСОБА_2 ознайомилась з висновком і сказала, що все нормально, що лікарі онкодиспансеру перестраховуються та що хвилюватись синові немає сенсу. В середині жовтня 2003 року викликали додому дільничного лікаря. Після огляду лікар ОСОБА_6 повідомила, що викличе онколога. Через декілька днів прийшла ОСОБА_2, оглянула ОСОБА_3, виписала ліки. Після цього чоловік – ОСОБА_4 ходив на прийом до онколога ОСОБА_2, просив, щоб вона прийшла та оглянула сина, призначила йому лікування, оскільки стан сина був дуже поганий. ОСОБА_2 відмовилась. Оскільки вона відмовилась, замість неї прийшла ОСОБА_6. Після цього чоловік звернувся до Кіровоградського управління охорони здоров’я, внаслідок чого до сина приходив лікар ОСОБА_5, а потім вже на його вимогу прийшла ОСОБА_2. При цьому будь – якого знеболювального не виписала. Жодного разу ОСОБА_2 не говорила про те, що запідозрила онкозахворювання. ІНФОРМАЦІЯ_2 син, перебуваючи вдома помер.
Вважає, що ОСОБА_2 порушила клятву Гіппократа, постійно їх обманювала. Вони не знали, що вона не онкогол по спеціальності, а лише працює на пів ставки.
- показаннями свідка ОСОБА_11 , які були досліджені в судовому засіданні. Свідок показала, що в кінці жовтня 2002 року – на початку листопада 2002 року її брат ОСОБА_3 пошкодив родимку на шиї. В зв’язку з кровотечею він вирішив звернутись за допомогою до лікувального закладу. Перед цим мати зателефонувала до регістратури Світловодської ЦРЛ та запитала до якого лікаря потрібно у такому випадку звертатись. Їй відповіли, що потрібно йти на прийом до лікаря-онколога. Наступного дня вони прийшли разом з братом на прийом до лікаря ОСОБА_2. Лікарю віддали талон на прийом, вона взяла медичну картку, яка була серед інших карток, і почала робити в ній записи. На запитання, що робити братові з родимкою, ОСОБА_2 відповіла, що в таких випадках родимки просто видаляють і що вона сама може видалити родимку прямо в кабінеті. Мати не погодилась робити операцію в таких умовах, на що ОСОБА_2 сказала, що операцію можна зробити і в хірургічному відділенні. А поки вона призначила братові лікування – примочки на родимку препаратом „димексид”. Рецепту на ліки вона не дала, а на аркуші паперу написала його назву та спосіб його застосування. Цього ж дня вона купила цей препарат і увечері мати зробила братові примочку. „Димексид” мати розводила згідно вказівок лікаря. В суботу стан брата різко погіршився, родимка значно збільшилась, кровоточила, брат почав відчувати біль в області родимки. Мати зателефонувала до хірургічного корпусу і запитала куди можна звернутись, оскільки був вихідний день. Їй відповіли, що є черговий лікар – хірург. Вона разом з мамою та братом пішли до хірургічного відділення за допомогою. Брата оглянув хірург ОСОБА_7, йому розповіли про огляд брата онкологом та її рекомендаціях. Також брат розповів хірургу про біль та кровотечу. Лікар оглянув ОСОБА_3 і сказав, що родимку потрібно видалити. Потім він зробив операцію братові. Ніякої медичної документації ОСОБА_7 не затребував. Вона лише сказала йому, що застосовували препарат „димексид” і показала папірець, який дала ОСОБА_2. Операція тривала 30-40 хвилин. Після операції ОСОБА_7 сказав, що видалена родимка є папіломою і що він відправить її на гістологічне дослідження. Після операції мати з братом ходили до хірургічного відділення на перев’язки протягом 2-3 тижнів. Коли прийшов результат, вона разом з мамою та братом пішли до хірургічного відділення. ОСОБА_7 оглянув післяопераційний шов у брата та показав результати гістології. Там було написано: „Дз: папиломатозная форма пограничного невуса. Наблюдение онколога!” На запитання, що це означає і що робити лікар сказав, що це доброякісна пухлина, хвилюватись немає потреби, а спостереження означає те, що ОСОБА_2 поставить ОСОБА_3 на облік на деякий час. Лікар віддав виписку та результат, також зауважив, щоб не загубили результат гістології. Наступного дня мати з братом пішли до онколога в поліклініку. На прийом в регістратурі мати взяла талон. На прийомі ОСОБА_2 оглянула шрам брата, прочитала виписку з результатами гістології. На запитання, що робити далі, нічого конкретного не відповіла. Заявила також, що таке зустрічається досить часто. Результат і виписку вона залишила собі. В березні 2003 року брат поскаржився на те, що в області шиї в нього утворилось збільшення. Мама з братом звернулись до ОСОБА_2, яка встановила діагноз „лімфоденіт”, призначила антибіотики, і призначила день, коли прийти на прийом. В цей день брат на прийом до лікаря не прийшов, оскільки захворів грипом. Мама телефонувала з цього приводу ОСОБА_2 і вона сказала, щоб син приходив після одужання. Після одужання мама з братом пішли на прийом до онколога, оскільки покращання не було. ОСОБА_2 дала направлення до лікаря-гематолога в Кіровоградську обласну лікарню. До м. Кіровоград їздили мама з братом. Після поїздки мама сказала, що ОСОБА_3 оглядали гематолог та хірург. Конкретних рекомендацій не дали, а сказали видалимо, а потім будемо лікувати. Після цього батьки вирішили повезти брата в Запорізький онкодиспансер. Мати потім розповідала, що там брата оглянув онколог і на підставі огляду та пункції поставив діагноз „меланома”, сказав, що в подальшому всі питання стосовно лікування потрібно вирішувати з лікарем-онкологом за місцем проживання хворого. В цьому диспансері братові завели картку. З результатами обстеження брат з мамою пішли на прийом до ОСОБА_2. Вона в той час в поліклініці не приймала, а працювала в хірургічному відділенні. Вона особисто пішла до хірургічного відділення, де розшукала лікарів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і показала їм результат пункції та діагноз „меланома”. Лікар ОСОБА_2 заявила, що такого не може бути, що лікарі із Запоріжжя перестрахувались і написали такий діагноз, також вона зазначила, що бачила родимку до операції і вона не схожа на ракову. Результат обстеження ОСОБА_2 залишила в себе. Мати зателефонувала в ОСОБА_3 лікарю ОСОБА_12 та пояснила ситуацію. Він запропонував зробити повторний аналіз. Але батьки вирішили показати гістологічний аналіз іншому лікарю. Мама відвезла „скло” в Запорізький онкодиспансер, там лікарі підтвердили, що в тканині є ракові клітини. Після цього мама пішла до ОСОБА_2 і віддала їй цей результат, але лікар-онколог не повірила йому, відповіла, щоб менше хвилювались і не бігали по лікарях без потреби, а лімфовузол сам розсосеться. Направлення до онкодиспансеру вона не дала та ніякого лікування братові не призначила.
До жовтня 2003 року брат ні до яких лікарів не звертався. В кінці жовтня стан брата різко погіршився і батько зателефонував в поліклініку, щоб ОСОБА_3 надали допомогу, йому відмовили. Тоді батько телефонував в Кіровоградське управління охорони здоров’я, пояснив ситуацію. В понеділок до брата прийшла лікар-терапевт ОСОБА_6, призначила якісь ліки і сказала, що викличе онколога. Наступного дня прийшла ОСОБА_2, оглянула брата. У брата в той час були сильні болі, однак ОСОБА_2 знеболювальне призначити відмовилась. Після неї брата оглянув ОСОБА_5, який сказав, що це вже 4 стадія та призначив сильнодіючі знеболювачі. Наступного дня батько пішов в поліклініку, де йому сказали, що це хвороба легенів, а не онкологія, і порадили їхати до м. Київ, де це лікують. Через тиждень брат помер.
- показаннями свідка ОСОБА_13, яка в 2002-2003 роках працювала завідуючою поліклініки Світловодської ЦРЛ. Відповідно до її свідчень ОСОБА_2 була призначена на 0,5 ставки лікарем – онкологом, оскільки мала вищу освіту та проходила курси по онкології. Проте, спеціалізацію по онкології не проходила. При цьому на неї покладались лише організаційні функції, лікування онкохворих заборонено. Підтвердила, що лікарі повинні вести медичну документацію. На виклик до лікарів видається талон в регістратурі лікарні. Для постановки на амбулаторний облік заводиться форма 30. Про випадок з захворюванням ОСОБА_3 знає, оскільки їй доповідали. Дійсно мала телефонну розмову з ОСОБА_4, оскільки почали викликати всіх лікарів не надаючи при цьому документи.
- показаннями свідка ОСОБА_14, яка в 2002-2003 роках працювала головним лікарем Світловодської ЦРЛ. Свідок підтвердила, що ОСОБА_2 повинна була виконувати лише організаційну роботу - ставити на облік, збирати документи. При підозрі онкохвороби вона повинна була направити хворого до онкодиспансеру або до обласної лікарні, тобто проявити онконастороженість. Проте, при цьому лікар повинен призначити і провести всі аналізи, а лише потім вирішувати куди направляти хворого. При цьому, направлення повинне бути підписане або зав. відділенням або зав. поліклінікою. Повідомила, що лікарня мала спецмашину для поїздок у віддалені місця.
- показаннями свідка ОСОБА_5, який на той час був начальником управління охорони здоров’я міськвиконкому. Підтвердив свідчення потерпілого ОСОБА_4 про те, що дійсно був у них дома, оскільки йому телефонували в управління охорони здоров’я. Дійсно дзвонив до ОСОБА_2
- висновком судово-медичної експертизи трупа від 20.07.2005 року, згідно якого смерть ОСОБА_3 настала від інтоксикації як наслідок злоякісної меланоми з метастазами в лімфатичні вузли та внутрішні органи.
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 182 від 16.05.2005 року, проведеної експертами Головного бюро СМЕ МОЗ України, основні висновки якого свідчать про наступне: лікар ОСОБА_2, не проявила пильність щодо можливості злоякісності цього утворення та метастазування, в зв’язку з цим ретельно не оглянула ОСОБА_3 з оціненням стану лімфатичних вузлів, результати огляду на записала в амбулаторну картку, не призначила УЗД внутрішніх органів та не направила хворого до обласного онкодиспансеру для проведення пункції, мікроскопічного дослідження з метою встановлення правильного діагнозу, видалення пухлини. ОСОБА_2 порадила хворому застосувати препарат димексид, що було недоцільним, оскільки в інструкції до його використання серед показань пухлин шкіри немає і призначення цього препарату на пухлину саме у вигляді компресу було категорично протипоказаним через можливість стимулювання росту та розповсюдження меланоми. 24.02.2003 року ОСОБА_3 знову звернувся до лікаря-онколога ОСОБА_2 зі скаргами на наявність збільшених лімфатичних вузлів в ділянці шиї зліва, що при відсутності позитивного ефекту від лікування, з врахуванням попередніх звернень хворого до неї та хірурга з приводу пухлини шкіри зліва давало підстави лікарю ОСОБА_2 запідозрити у ОСОБА_3 онкологічне захворювання та направити його до обласного онкологічного диспансеру, що внаслідок несумлінного ставлення лікарем ОСОБА_2 до своїх обов’язків не було зроблено. Крім цього ОСОБА_2 провівши огляд хворого призначила йому напівспиртові компреси, які були протипоказані онкологічному хворому через можливість стимулювання росту чи розповсюдження меланоми. Освіта та кваліфікаційний рівень лікаря ОСОБА_2 не відповідав посаді лікаря онколога і не дозволяв їй виконувати обов’язки цього фахівця.
А.с. 208-229
Під час судового слідства судом була призначена додаткова судово – медична експертиза, проведення якої також доручено Головному бюро СМЕ МОЗ України.
Відповідно до її висновку № 109 від 27.03.2008 року слід зауважити наступне:
П.3 за відсутністю встановленого діагнозу меланоми, лікарю, оглядаючого хворого з наявністю пігментного утворення на шкірі з ознаками запалення, слід було мати настороженість щодо можливої його злоякісності та метастазування і з метою виявлення метастазів ретельно оглянути хворого з оцінкою стану лімфатичних вузлів, призначити УЗД внутрішніх органів, рентгенографію органів грудної клітки, направити хворого до хірурга на видалення пухлини з обов’язковим її мікроскопічним дослідженням, або найдоцільніше до онкодиспансеру.
П.2 за наявності « проблемної родимки» хворого слід було направити до хірурга на видалення пухлини, або найдоцільніше – до онкодиспансеру.
П.16 за даними медичної документації ОСОБА_3 24.02.03 звернувся до лікаря ОСОБА_2 зі скаргами на наявність збільшених лімфатичних вузлів в ділянці шиї зліва. Такі зміни лімфовузлів з врахуванням попередніх звернень хворого до неї та хірурга з приводу пухлини шкіри зліва, особливо при відсутності позитивного ефекту від призначеного протизапального лікування, давало підстави лікарю ОСОБА_2 запідозрити у ОСОБА_3 онкологічне захворювання та розцінювати збільшені лімфовузли, як можливе метастазування.
П.23 - лімфогранульоматоз лікують в онкологічних або гематологічних відділеннях спеціальних установ.
П. 30,31 – з огляду на встановлений патологоанатомом діагноз «папиломатозна форма пограничного невуса» з пересторогою «необходимо наблюдение» та за рекомендацією хірурга «постановка на учет к онкологу», онкологу доцільно було оформити ОСОБА_3 на облік та організувати спостереження. Не оформлення ОСОБА_3 на облік обумовлювало відсутність по відношенню до нього онконастороженості в подальшому та незабезпечення спостереження за його станом і «ненадання спеціалізованої медичної допомоги»
П.32 – з огляду на стан ОСОБА_3, описаний лікарем в амбулаторній карті 16.10.2003 року та за відсутності на цей час, як пише лікар, результатів проведених обстежень, які б уточнювали діагноз, слід було запропонувати госпіталізацію хворого вже на той час.
П.35 – комісія не виключає, що за умови «належного лікування хворий міг прожити більший час ніж при відсутності лікування»
У висновках повторно підтверджено категоричне протипоказання призначення компресу з димексиду.
П.1 оскільки спеціальної підготовки по онкології лікар ОСОБА_2 не проходила, то її освітньо – кваліфікаційний ірівень не відповідав рекомендованій посаді лікаря –онколога і не дозволяв виконувати обов’язки цього фахівця, в тому числі і «організаційно – методичне керівництво», яке передбачено посадовою інструкцією.
П.10 – в медичній практиці відомі випадки 5-ти річної виживаємості хворих з діагнозом меланома.
В матеріалах справи є посадова інструкція районного лікаря онколога, затверджена 21.12.1999 року головним лікарем Світловодської ЦРЛ ОСОБА_13, відповідно до якої на даного лікаря покладається організаційно – методичне керівництво роботою по профілактиці онкологічних захворювань, надання лікувально - консультативної допомоги хворим на онкологію, займається профілактичною роботою серед населення. Підпорядкований він головному лікарю, завідуючому поліклінікою та окнодиспансеру за фахом. На посаду призначається висококваліфікований лікар, який має спеціальну підготовку по онкології. В правах вказано – вирішувати питання амбулаторного лікування хворих, направлення на консультацію в окнодиспансер. Об’єм роботи – веде амбулаторний прийом, обслуговує виклики на дому, несе відповідальність за якість, своєчасність обстеження та лікування хворих на амбулаторних прийомах та вдома.
А.с.98-99 том 1
Відповідно до наказу Світловодської ЦРЛ № 57/вк від 13.02.2004 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 В ньому вказано: відсутній первинний запис лікаря – онколога ОСОБА_2 при зверненні ОСОБА_3 за медичною допомогою в листопаді 2002 року. При повторному зверненні хворого 24.03.2003 року лікарем – онкологом зроблений запис в амбулаторній картці, але незважаючи на те, що в листопаді 2002 року хірургом видалена пухлина шкіри, на диспансерний облік взятий не був, відповідна документація не заведена, що в подальшому не дало змоги відстежувати стан здоров’я хворого. При огляді хворого 16.10.2003 року на дому лікарем ОСОБА_2 не призначене симптоматичне лікування та знеболююче лікування. Наказом оголошено догану
А.с. 103 т.1
Водночас на засіданні міської протиракової комісії 10.12.2003р, що відбулася після його смерті, на якій була присутня ОСОБА_2 у протоколі записано, що хворий вперше звернувся саме до хірурга 17.11.02р, тобто до онколога не звертався. Але потім на досудовому слідстві ОСОБА_2 підтвердила, що обстежувала хворого та призначала лікування, але усі рекомендації як зазначала підсудна нею давалися в усній формі, що суперечить вимогам керівних документів МОЗ якими встановлено порядок ведення медичної документації (а.с.111)
Крім того, відповідно до протоколу огляду предметів від 20.07.2005 року, в ході якого оглянуті гістологічні зрізи з операційного матеріалу від гр.ОСОБА_3; гістологічні зрізи з внутрішніх органів трупу ОСОБА_3; медична картки № 173680 на ім’я ОСОБА_3 1982 р.н.
Матеріалами перевірки Світловодської центральної районної лікарні Світловодським ОКРВ, згідно яких в період з 01.01.2002 р. по 19.03.2004 р. лікарю Світловодської ЦРЛ ОСОБА_2 незаконно нарахована та виплачена заробітна плата (за роботу за заміщення, по сумісництву та суміщенню 0,5 ставки онколога) в сумі 2637,46 грн.
А.с. 180-199
В матеріалах справи є Наказ МОЗ № 208 від 30.12.1992 року, яким затверджено Положення про онколгічний кабінет поліклініки ( а.с. 104-105 т.1), Наказ МОЗ № 507 від 28.12.2002 року «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» (а.с.106-110 т.1)
Світловодська ЦРЛ відноситься до другого рівня медичної допомоги і не має повноважень надавати медичну допомогу при первинному виявленні онкопатології або підозрі на неї. Діагностику та лікування проводять у онкодиспансері.
У довідці наданій Кіровоградським онкодиспансером ( ас. 106 т.2) згідно з п.1.10 наказу МОЗ від 30.12.1992 року № 208 «Про заходи подальшого надання покращання і розвитку онкологічної допомоги населенню» з метою покращання якості лікування у загальнолікувальній мережі заборонено лікування онкохворих. Хворі на лімфогранульоматоз повинні лікуватись в онкологічних закладах. Згідно п.2 Інструкції по формуванню та диспансерному нагляду груп підвищеного ризику захворювання злоякісними новотворами і хворих з передпухлинними захворюваннями» хворі з доброякісними новотворами ( в тому числі пігментним невусом) відносяться до передпухлинних захворювань і підлягають диспансерному нагляду лікарем дерматологом, а при відсутності такого лікаря диспансерне спостереження здійснює хірург.
А.с. 135-136 т.2
Щодо обов’язків лікуючого лікаря, то вони відображені у ст.34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, зокрема, забезпечення своєчасного і кваліфікованого обстеження та лікування. Цим самим на лікаря покладається обов’язок не тільки особистого лікування, а й своєчасне направлення до інших спеціалістів.
Оглядом амбулаторної картки ОСОБА_3 встановлено наступне. 16.10.2003р ОСОБА_2 обстежувався хворий вдома, описано тяжкий стан хворого, що викликало необхідність запропонувати госпіталізацію хворого вже у той час. Проте, ОСОБА_2 не госпіталізувала хворого, призначила симптоматичне лікування без конкретизації практичних заходів крім призначення зробити аналіз крові. По записам у медичній картці аналіз крові було зроблено лише 29.10.2003р, але за результатами аналізу ніяких призначень не було. Госпіталізацію було призначено лише 4.11.2003р. Як видно із шляхового листа за 4.11.03р (а.с.131т.2) підсудна дійсно відвідувала квартиру проживання хворого і навіть зробила підпис у листі, як вбачається із запису вона перебувала у період 11.00-11.06 тобто всього 6 хвилин. Із показань батька хворого підсудна ніяких обстежень не робила і навіть не заходила у кімнату до хворого, а взяла копії медичних документів у коридорі квартири. Підсудна посилається на відмову від стаціонарного лікування, проте вказане не означає відмову взагалі і потрібно було її організувати та надавати вдома, що не було зроблено.
На досудовому слідстві підсудна заявила, що медичних документів хворого вона не бачила і ознайомилася з ними лише у слідчого прокуратури, що на квартиру за медичними документами приїздила завполіклінікою ОСОБА_13. Те, що підсудна особисто отримала документи підтверджує батько померлого та підтверджується маршрутним листом за 4.11.03. Не відповідає дійсності і твердження підсудної, що вона не бачила медичних документів оскільки ці документи ще до вилучення їх слідчим досліджувалися на протираковій комісії 10 грудня 2003 року.
Призначаючи покарання, суд враховує особу підсудної, обтяжуючі та пом»якшуючі вину обставини.
ОСОБА_2 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання. Обтяжуючі вину обставини - настання тяжких наслідків.
Пом’якшуючі вину обставин суд не знаходить.
Злочин передбачений ст.140 ч.1 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, з дня скоєння злочину пройшло більше як два роки, тому суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно звільнити від покарання у зв’язку із закінченням строку давності.
По справі потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов на суму 2 267 грн.61 коп. матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної.
Суд приходить до висновку, що в частині стягнення матеріальної шкоди позов необхідно задовольнити повністю, а частині моральної частково, оскільки скоєний злочин відноситься до категорій вчинених з необережності, тому суд вважає, за необхідне стягнути
5 000 грн. моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винною за ст..140 ч.1 КК України і призначити покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням на 1( один) рік.
На підставі ст. 74 п.5 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання у зв»язку із закінченням строків давності.
За ст.139 ч2 КК України – виправдати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_9, у відшкодування матеріальної шкоди 2 267 грн61 коп. ( дві тисячі двісті шістдесят сім грн. 61 коп.) та моральної шкоди в сумі 5000 грн.( п’ять тисяч грн.)
Речові докази гістологічні зрізи з операційного матеріалу від ОСОБА_3, гістологічні зрізи з внутрішніх органів трупу ОСОБА_3, медичну картку № 173 680 на і»мя ОСОБА_3- залишити при справі.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: підпис
Згідно з оригіналом
Суддя Світловодського міськрайонного
суду Кіровоградської області А.М.Баранець