УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА  

Справа №33-1313/2010                             Головуючий у першій інстанції – Валігура Д.М.          

Категорія: ст. 124 КУпАП          

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  26 липня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з  участю останнього на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2010 року,-  

  встановила:  

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців  

Суд встановив, що ОСОБА_2 25.05.2010 року о 17 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Будіндустрії в м. Києві, на порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців змінити та пом‘якшити відповідальність, шляхом накладення на нього штрафу, що передбачений санкцією ст. 124 КУпАП.  

При цьому апелянт посилається на те, що суд при накладенні на нього стягнення, не урахував дані про його особу, а саме те, що вину він визнає в повному обсязі, щиро кається, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, використовує автомобіль у роботі, яка є єдиним джерелом до існування його родини, і позбавлення права керування призведе до втрати можливості утримувати дружину, малолітню дитину та батьків похилого віку.  

Крім того, апелянт зазначає, що автомобілі застраховані, і претензій до нього з боку іншого учасника дорожньої пригоди – ОСОБА_3 немає.  

В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.  

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.  

Як вбачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини  ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення, суддя послався на докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема на схему місця ДТП та пояснення учасників дорожньої пригоди.  

Крім того, ОСОБА_2 вину визнає і не оскаржує в апеляційній інстанції, зауваживши, що через недотримання ним безпечної дистанції, здійснив зіткнення через неуважність з автомобілем Шкода д.н.з АА 7658 ВА, під керуванням водія ОСОБА_3  

Отже, фактичні обставини, що вказують на порушення ОСОБА_2    п. 13.1 Правил дорожнього руху судом встановлені правильно, винуватість останнього повністю знайшла своє підтвердження.  

Між тим, заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом порушені вимоги ст. 33 КУпАП, бо у постанові відсутні достатні обґрунтування призначеного виду адміністративного стягнення, і фактично не враховано всіх пом’якшуючих обставин та даних, що характеризують його особу.  

Так, призначаючи стягнення ОСОБА_2, суд хоча і врахував як пом’якшуючу обставину - визнання вини останнім у даній дорожній пригоді, проте призначив стягнення, яке є занадто суровим.  

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що скоїв ДТП ненавмисно з необережності через недотримання безпечної дистанції, зауважив, що йому прикро з того, що така дорожня пригода сталася та запевнив про недопущення порушень Правил дорожнього руху в подальшому  

Більш того, ОСОБА_2 щиро кається у вчиненому і готовий нести відповідальність.  

Але просить врахувати, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, працює товарознавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 і постійно використовує свій автомобіль для перевезення товару, і цей дохід є єдиними джерелом до його існування, а також дружини та малолітнього сина 4-х літнього віку, надавши в доповненнях до апеляції відповідні документальні дані, які підтверджують ці обставини, тому стверджує, що позбавлення права керування для його сім’ї буде важким покаранням.  

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 визнає факт порушення ним Правил дорожнього руху, готовий нести покарання за скоєне, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро кається, що є обставиною, яка пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.  

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає і штраф.  

За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ставлення правопорушника до скоєного, а також те, що позбавлення права керування транспортними засобами призведе до тяжкого матеріального становища ОСОБА_2, бо є його основним джерелом існування і останній користується цим правом, тому вважаю можливим пом’якшити вид адміністративного стягнення, обравши мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією ст. 124 КУпАП.  

Керуючись ст. 294 КУпАП,-  

  Постановила:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.  

Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 8 червня  2010 року – змінити в частині накладення адміністративного стягнення, та накласти на ОСОБА_2 стягнення, у виді штрафу, розміром 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.  

В решті цю постанову залишити без змін.    

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Суддя Апеляційного суду  

міста Києва Н.О. Бєлан