УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №33-1369/2010 Головуючий у першій інстанції - Кривов ’ яз А.П.
Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, з їх участю на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року,-
встановила:
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, розміром 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.
Суд встановив, що 21.06.2009 року о 01 год. 20 хв. ОСОБА_2, на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував автомобілем «Альфа» в смт. Сосниця з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків.
В клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді, апелянт просить зважити на те, що розгляд справи відбувся без їх участі, а про постанову вони дізналися лише 2 липня 2010 року, після того, як були повідомлені органом виконавчої служби.
В суді апеляційної інстанції законний представник підтримала подане клопотання, та пояснила, що вони не були повідомлені про час та місце розгляду справи місцевим судом, а конверт із судовою повісткою який міститься на а.с. 5, на якому хоч і правильно зазначена адреса, помилково їм не був вручений листоношею, бо її син ОСОБА_2 дійсно проживає за вказаною адресою.
ОСОБА_2 підтримав клопотання свого законного представника ОСОБА_1 про поновлення строку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи, наведені в клопотанні про поновлення строку, вважаю за можливе відновити ОСОБА_1 пропущений строк, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи, хоча ОСОБА_2 і повідомлявся належним чином про час та місце слухання справи місцевим судом (а.с. 5), але до суду не з’явився (а.с. 6), не надавши при цьому клопотання про відкладення розгляду справи, проте, на порушення вимог ст. 285 ч. 1 КУпАП, вказана постанова суду йому не направлена.
В апеляційній скарзі, законний представник просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.
При цьому апелянт вважає постанову необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи і вимогам закону, та прийнятою із порушеннями процесуальних норм.
Так, апелянт стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно її сина інспектором ДПС є сфальсифікованим, бо певні графи протоколу заповнені іншою ручкою, а пояснення свідків є неправдивими, оскільки їхній вік та паспортні дані не встановлені.
Більш того, ОСОБА_1 зауважує, що її сина ОСОБА_2 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, бо на момент скоєння адміністративного правопорушення йому не виповнилося 16 років, а зазначена у постанові місцевого суду дата народження її сина 29.05.1993 року не відповідає дійсності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, перевіривши матеріали справи та зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення, суддя послався на докази, що містяться в матеріалах справи.
Проте, небезпідставними слід визнати твердження в апеляції про те, що постанова суду є незаконною, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 не досяг 16-ти річного віку.
Між тим, згідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов’язаний з’ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності.
Однак, такі вимоги закону суддею місцевого суду проігноровані.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), інспектором ДПС Кочубеєм Я.В. помилково зазначено дату народження ОСОБА_2 29.05.1993 року.
Інспектором ДПС належним чином не перевірені дані про особу і до протоколу внесені не об’єктивні дані.
Проте, ці порушення під час складання протоколу, суддею місцевого суду залишені поза увагою, та належним чином не встановлено дату народження ОСОБА_2
Відповідно до вимог ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Із наданого суду апеляційної інстанції свідоцтва про народження ОСОБА_2, виданого 27 липня 1993 року №339808 вбачається, що останній народився 29 червня 1993 року, тому на момент вчинення адміністративного правопорушення 21 червня 2009 року, йому не виповнилося 16 років.
За таких обставин, постанову суду не можна визнати законною і вона підлягає безумовному скасуванню.
Тому, згідно до вимог ст. 247 п. 2 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постановила:
Клопотання законного представника ОСОБА_2 – його матері ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва 28.07.2009 року задовольнити , поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови судді.
Апеляційну скаргу законного представника - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу, розміром 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень - скасувати , а провадження у справі на підставі ст. 247 п. 2 КУпАП закрити через недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Н.О. Бєлан