ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" серпня 2006 р.  12-00              Справа № АС-13/292-06

вх. № 7488/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача -Соколова Т. П., дов. № 01-62юр/1203 від 20.02.06 р.,                                     - Завдов"єва І. Г., дов. № 01-62юр/6850 від 18.11.05 р.

відповідача - Москаленко Г. І., дов. № 5634/10/10-026 від 06.07.06 р.,

                                           - Межова К. П., дор. № 5693/10/10-026 від 07.07.06 р.

по справі за позовом  АК "Харківобленерго" м. Х-в   

до  Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харків  

про визнання нечинним або скасування повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АК „Харківобленерго”, просить визнати нечинними та скасуватиподаткові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000120813/0 від 28.03.06 р. та № 0000120813/1 від 03.05.06 р. як такі, що не відповідають вимогам законодавства, посилаючись на положення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та практику Господарського суду Харківської області при вирішенні справ з аналогічного предмету спору.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки, лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 р. та роз’яснення ВГС України № 02-5/223 від 12.05.99 р.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000120813/0 від 28.03.06 р. є акт від 16.03.06 р. планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. В акті перевірки записано, що перевіряючими було виявлено, що підприємство „визначало доходи від індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на прострочену суму по електроенергії по касовому методу (по отриманню сплати). Нараховані та сплачені величини індексу інфляції та 3% річних відображалися в особових рахунках споживачів, актах звірок зі споживачами, справках реалізації щомісячно.”

Також перевіряючими вказано, що протягом 2005 р. згідно щомісячних Довідок про реалізацію електроенергії споживачам підприємством споживачам електроенергії розрахований індекс інфляції в сумі 404463,06 грн. та 3% річних в сумі 116564,84 грн. При цьому фактично були сплачені кошти в сумах 342416,77 грн. та 88646,91 грн. відповідно.

Аналізуючи проведені позивачем нарахування, перевіряючими зроблений висновок про порушення платником вимог п. 4.11 ст. 4, п. 1.31 ст. 1, п. 11.3.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які пов’язані з тим, що підприємство включило до валового доходу суми індексу інфляції та 3% річних не по даті нарахування на суму боргу по електричній енергії, а по даті сплати, чим був занижений валовий доход за 2005 р. на суму 2540,1 грн., а податкові зобов’язання – на 635,0 грн.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що відповідачем не вірно застосовані норми ЦК України, а саме висновки акту перевірки фактично ґрунтуються на положеннях ст. 536 ЦК України, тоді як підприємство використовувало положення ст. 625 ЦК України.

Суд вважає необхідним відмітити, що в акті перевірки перевіряючими підтверджується застосування підприємством приписів саме ст. 625 ЦК України, а даних про використання перевіряючими положень ст. 536 ЦК України акт перевірки не містить.   

Викладаючи позовні вимоги АК “Харківобленерго” робить висновки, що індекс інфляції та 3% річних є нічим іншим, як штрафними санкціями.

Слід відмітити, що відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий типовий договір на постачання електроенергії, розроблений на підставі Закону України „Про електроенергетику”, „Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів”, „Правил користування електричною енергією” та інших чинних нормативно-правових актів України, який використовується підприємством при укладенні договорів зі споживачами електроенергії. В даному договорі сплату 3% річних та індексу інфляції віднесено до розділу „Відповідальність сторін”. Саме такі умови узгоджуються сторонами при укладенні договорів на постачання електроенергії та підтверджують обов’язок сторін дотримуватися їх при виконанні договору.

Як наполягає позивач, укладаючи договори на постачання електроенергії, підприємство визначало вартість електроенергії за державними регульованими цінами і тарифами, встановленими у відповідності до ст. ст. 8, 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”. Відповідності до ст. 10 цього Закону зміна цін і тарифів здійснюється лише в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють їх, і здійснюється це у зв’язку із зміною умов виробництва та реалізації продукції та не залежить від господарської діяльності підприємства (в даному випадку своєчасність оплати електроенергії споживачами не має значення для зміни її вартості). Тому нарахований АК „Харківобленерго” індекс інфляції, як відповідальність споживача за несвоєчасну оплату електроенергії, не змінює вартість самої електроенергії ні при її реалізації, ні при купівлі її на ОРЕ України.

Також позивач вказує на те, що ст. 625 ЦК України (Відповідальність за порушення грошового зобов'язання) віднесена до глави 51 „Правові наслідки порушення виконання зобов'язань”. Вказаною нормою не передбачене збільшення ціни продукції або її вартості у зв’язку з несвоєчасною її оплатою.

З посиланням на вищевказані обставини позивач наполягає на тому, що нараховані до сплати і сплачені споживачами кошти як індекс інфляції та 3% річних є фактично фінансовими (штрафними) санкціями.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду, яким задоволені вимоги підприємства про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв’язку із нарахуваннями зобов’язань з аналогічних підстав, але за 2004 р. Проте позивачем не вказувалося по якій справі була прийнята постанова, які аналогічні обставини були відповідачем досліджені і про них вказано в постанові.

В поясненнях від 08.08.06 р. позивач вказав, що постанова Харківського апеляційного господарського суду (дата її прийняття не вказана) була прийнята по справі № АС- 42/275-05, але даної постанови до матеріалів справи не надав.

Як встановлено судом (за даними бази „Діловодство господарського суду”) постанова Харківського апеляційного господарського суду була прийнята від 17.04.06 р. При розгляді даної справи були досліджені питання нарахування ПДВ на суми доходів від індексу інфляції та 3% річних.

Суд не приймає доводи позивача відносно наявності аналогічних розглянутим в тому провадженні підстав для прийняття оскарженого в даному проваджені податкового повідомлення-рішення, оскільки питання визначення податкових зобов’язань по ПДВ та по податку на прибуток регулюються різним спеціальним законодавством, а тому до них не можуть бути застосовані приписи п. 1 ст. 72 КАС України.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору, але це положення спеціального Закону не було враховане позивачем у випадку, якщо отримані кошти ним визнавалися як оплачені санкції.  

Проте слід відмітити, що в акті перевірки висновки про наявність порушення зроблені тільки у зв’язку з розбіжностями між позиціями платника та органу ДПС щодо визначення першої події для віднесення до валового доходу сум, отриманих підприємством від споживачів електричної енергії як нарахувань індексу інфляції та 3% річних.

Позивач не заперечує проти того, що він відносив ці суми до валового доходу, але з використанням касового методу (по даті їх надходження).

Як випливає з пояснень представників позивача в судовому засіданні, при оприбуткуванні коштів (доходів від індексу інфляції та 3% річних) платник не ставив під сумнів правовий статус цих платежів.  

Суд вважає необхідним зауважити, що в п. 11.3.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Жодна норма даного Закону, у відмінність від Закону України „Про ПДВ” (п. 1.11 ст. 1 та п. 11.11 ст. 11), не містить положень щодо визначення валового доходу за касовим методом, а тому у платника не було законного права використовувати цей метод при визначенні валового доходу як складової частини об’єкту оподаткування податком на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи наданий висновок № 2910 від 18.04.06 р. спеціаліста-економіста ХНІІСЕ. Суд не приймає як доказ даний висновок, оскільки спеціалістом надана правова оцінка правовідносинам, що виходить за межи повноважень спеціаліста.    

Зважаючи на встановлені судом обставини позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000120813/0 від 28.03.06 р. задоволенню не підлягають.

Позивачем до матеріалів справи надані документи, які свідчать про те, що платник скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000120813/0 від 28.03.06 р. і направив до відповідача первинну скаргу від 07.04.06 р. Рішенням від 26.04.06 р. про результати розгляду скарги вона залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Але відповідачем з урахуванням результатів розгляду первинної скарги було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000120813/1 від 03.05.06 р. з сумами визначених податкових зобов’язань по податку на прибуток та застосованих фінансових санкцій, що і в оскарженому.

Суд вважає необхідним відмітити, що в Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлені підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення) в разі проведення процедури апеляційного узгодження податкових зобов’язань. Положення цього Закону не передбачають прийняття нового податкового повідомлення-рішення якщо скарга платника була залишена без задоволення і за результатами розгляду скарги не проведене донарахування податкових зобов’язань та/або фінансових санкцій.

За таких обставин оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення № 0000120813/1 від 03.05.06 р. прийняте всупереч положенням чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 7, 9, 17, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати нечинними та скасувати податковеповідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000120813/1 від 03.05.06 р. В решті вимог в позові відмовити.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь АК "Харківобленерго" (м. Харків, вул. Кооперативна, 12, код ЄДРПОУ 00131954) 3, 40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 19.08.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.