№ 2-2602/10

0527

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2010 року.                         Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого судді                                             Міросєді А.І.,

при секретарі                                                      Ульянцевій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області) «про стягнення недоплаченої суми», -

в с т а н о в и в :

06 травня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу у 2007 році їй не виплачував, а у 2008-2009 роках виплачував у розмірі, меншому ніж передбачено законом. Просила стягнути з відповідача недоотримане підвищення до пенсії за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у сумі 2666 грн. 31 коп. та понесені нею судові витрати по справі.

Позивачка у судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність у зв’язку з неможливістю явитися до суду через стан здоров’я, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. В запереченнях проти позову представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Посилався на відсутність бюджетного фінансування витрат на виплату дітям війни надбавок до пенсії.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області та отримує пенсію за віком.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі Закон № 2195- IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 5-6, 7).

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:     встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,
визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також
стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на те, що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Отже, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет» на 2007 та 2008 роки були встановлені певні обмеження щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом - зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним. Приймаючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

22 травня 2008 року Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», на підставі яких позивачці не була нарахована (нарахована не в повному обсязі) доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідач зобов’язаний був здійснити позивачці перерахунок пенсії, тобто привести у відповідність з Рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачці доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим і частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно, дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 83 5-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень.

04 листопада 2009 року набрав чинності Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року становить 573 гривні.

Таким чином, суд вважає, що позивачка має право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до довідки відповідача, у 2007 році доплата до пенсії позивачці не здійснювалась; у 2008 році позивачці було сплачено доплату до пенсії у розмірі, в т.ч. визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»: січень-березень 2008 року - по 47 грн., квітень-червень 2008 року - по 48,10 грн., липень-вересень 2008 року - по 48,20 грн., жовтень-грудень 2008 року - по 49,80 грн.; у 2009 році - по 49,80 грн. (а.с. 12).

Таким чином, нараховане і виплачене відповідачем позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, складає:

- за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 00 грн. 00 коп.;

- за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 357 грн. 62 коп. (травень - 15 грн. 52 коп. (48 грн. 10 коп. : 31 дн. х 10 дн.)), червень - 48 грн. 10 коп., липень-вересень - по 48 грн. 20 коп., жовтень-грудень - по 49 грн. 80 коп.);

- за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 597 грн. 60 коп. (49 грн. 80 коп. х 12 міс.).

 У той час як відповідач повинен був нарахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі:

- за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 710 грн. 90 коп. (липень - 91 грн. 27 коп. (410 грн. 06 коп. : 31 дн. х 23 дн. х 30%)), серпень-вересень по - 123 грн. 02 коп., жовтень-грудень - по 124 грн. 53 коп);

- за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 1072 грн. 85 коп. (травень - 46 грн. 55 коп. (481 грн. : 31 дн. х 10 дн. х 30%)), червень - 144 грн. 30 коп., липень-вересень - по 144 грн. 60 коп., жовтень-грудень - по 149 грн. 40 коп.);

- за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 1837 грн. 80 коп. (січень-жовтень - по 149 грн. 40 коп., листопад-грудень - по 171 грн. 90 коп.).

Отже, сума недоплаченого відповідачем позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 ріку по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року складає 2666 грн. 33 коп. (2007 рік - 710 грн. 90 коп.; 2008 рік - 715 грн. 23 коп. (1072 грн. 85 коп. - 357 грн. 62 коп.); 2009 рік - 1240 грн. 20 коп. (1837 грн. 80 коп. - 597 грн. 60 коп.).

У той час, як відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача в порушенні права позивача на отримання підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 ріку по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у зазначеному вище розмірі.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідачем не здійснено та не надано доказів щодо невідповідності наданого позивачкою розрахунку заборгованості фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та виплати такого підвищення не в повному обсязі з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і з відповідача слід стягнути на користь позивачки недоплачене підвищення до пенсії, як дитині війни, за вищевказаний період у розмірі 2666 грн. 31 коп. (як просила позивачка), відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст. 88 ЦПК України позивачці варто відшкодувати з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 51  грн. (а.с. 2) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с. 1).

На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 76, 209, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області) «про стягнення недоплаченої суми» задовольнити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (ЄДРПОУ 23185732) підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1 , як дитини війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, у розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 31 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 51 (п’ятдесят одну) грн. та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя