ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 р. Справа № 2-а-1003/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1.
відповідача : Спесивцев В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. (далі - СПД - ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Вінниці проведено ряд перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, у трьох господарських одиницях, належних позивачу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (відділ магазину - павільйону), АДРЕСА_2 (магазин ТПК), АДРЕСА_3 (відділ магазину - павільйону). За результатами вищезазначених перевірок відповідачем встановлено факти порушення СПД ОСОБА_1. п.п. 11, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено відповідні акти. На підставі актів від 12.06.2009 року ДПІ у м. Вінниці прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2009 року №0008002340 у загальній сумі 17410,9 грн., №0007972340 у загальній сумі 2925,3 грн. та №0007982340 у загальній сумі 9524,4 гривень. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними та просить суд скасувати рішення ДПІ у м. Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008002340, №0007972340, №0007982340 від 08.07.2009 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття рішень відповідачем всупереч вимогам Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР, та ст. 19 Конституції України.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надав клопотання (від 28.03.2010 року вх. №6303) про збільшення позовних вимог, в частині скасування рішення ДПІ у м. Вінниці №0011872340 від 09.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до СПД ОСОБА_1. за порушення ним п.п. 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення (від 24.03.2010 вх.№5837 та від 08.04.2010 вх.№7004), в яких зазначив, що оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Вінниці є законними, оскільки відповідач при їх винесенні діяв виключно в межах своїх повноважень, на підставі та відповідно до закону.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши заперечення відповідача, повно, всебічно, об’єктивно оцінивши докази в їх сукупності на підтвердження та спростування позовних вимог, встановив наступне.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355, контроль за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Згідно із п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 №509 , органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, зокрема, відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України мають право приймати рішення про застосування фінансових санкцій.
Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № 389876 від 26.07.2004р. ОСОБА_1. зареєстрований фізичною особою – підприємцем.
Відповідно до актів перевірки № 814/02/32/23/НОМЕР_1, №809/02/32/23/НОМЕР_1, №810/02/32/23/НОМЕР_1 від 12.06.2009 року та № 1026/02/28/23/НОМЕР_1 від 01.12.2009 року державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області проведено перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та виявлено порушення позивачем вимог п. 11, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій; не забезпечено проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування обліку кількості товарів; не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, на загальну суму: 14802,60 грн. (8662,95 грн. +1420,15 грн.+4719,50 грн.).
На підставі вищевказаних актів перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняті рішення №0008002340, №0007972340, №0007982340 від 08.07.2009 року та №0011872340 від 09.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до СПД ОСОБА_1. в загальній сумі 35755,45 грн. (17410,9 грн. + 2925,3 грн. + 9524,4 грн. + 5894,85 грн.), за порушення пунктів 11, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно п. 11, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: п.11 - проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; п.12 - вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та керуючись п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в України", старшим державним податковим ревізором - інспектором Пастощук Л.В. визначена сума податкового зобов’язання на підставі п.6 ст. 17, ст. 20, ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: п. 6 ст. 17 передбачає п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; ст. 20 передбачає, що до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, в сумі 170 грн.; ст. 21 передбачає, що до суб’єктів підприємницької діяльності, які не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, в сумі 170 грн.
В судовому засіданні позивач не визнав застосовані до нього норми п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки застосування відповідачем фінансової санкції передбаченої ст.20, ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є, на його думку, необґрунтованим.
Суд дослідивши дане порушення, виявлене інспекторами під час перевірки зазначає, що відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За порушення цієї вимоги закону, до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").
Згідно із ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проаналізувавши наведенні статті закону, встановивши фактичні обставини по справі, суд вважає, що позивачем не допущено зазначеного порушення з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
На даний час законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців. Таким чином відсутність накладних на товар, під час перевірки, не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
В судовому засіданні позивач зазначив, що він здійснює підприємницьку діяльність через торгівельну мережу магазинів, які знаходяться на території м. Вінниці, першочергово отримуючи продукцію на склад, де ведеться основний облік товарних запасів. Після чого, продукція розвозиться по магазинам, ним особисто, та через внутрішні накладні відпускається в торгівельну мережу. При отримані товару в магазині, продавець приймає даний товар відповідно до накладної, програмує його в касовий апарат та виставляє на вітрини для продажу. При цьому, копія внутрішньої накладної залишається в магазині, а оригінал внутрішньої накладної повертається на склад для обліку товарних запасів. На протязі місяця, неодноразово в разі необхідності, між магазинами та складом проводиться звірка обліку товарних запасів. У момент перевірки, внутрішні накладні, які зберігалися в магазинах по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, знаходилися на складі для звірки обліку товарних запасів.
В свою чергу, ОСОБА_1. та продавці належних йому магазинів (павільйонів) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у своїх поясненнях до актів перевірок та інспекторам зазначали, що товарні накладні здаються централізовано до офісу для їх перевірки. Зберігаються вони в офісі приватного підприємця за адресою: вул. Пирогова, 78, і при необхідності накладні можуть бути пред’явлені. Дане твердження також було підтверджено, в судовому засіданні показами продавця магазину по АДРЕСА_2 - ОСОБА_5.
З даним спростуванням, також погодився представник відповідача. Але в черговий раз зазначивши, що, на момент перевірки, облік товарних запасів не був представлений.
Крім цього, позивач зазначив, в зв’язку з тим, що не знав по яким порушенням буде винесено рішення за результатами перевірки, так як розрахунку податкового зобов’язання (штрафних, фінансових санкцій) до актів перевірки не мав, тому заперечень до самих актів перевірки не надавав.
Допитані в якості свідків податкові інспектори Калита О.В. та Підвисоцька О.Г., які здійснювали перевірку, суду зазначили, що перевірку здійснювали на підставі присутніх документів в магазині. Після складання акту перевірки, передали його в ДПІ м. Вінниці для прийняття рішення. Також суду пояснили, що продавець ОСОБА_4, під час перевірки зазначала про факт, що накладні знаходяться в приватного підприємця ОСОБА_1.
Проаналізувавши пояснення позивача, дослідивши докази по матеріалам справи та беручи до уваги пояснення свідків, суд вважає, що позивач, порушення положення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не допустив, а тому, застосування ДПІ м. Вінниці штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 20, 21 цього Закону є безпідставними.
Окрім того, відповідач застосував фінансову санкцію за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначивши в акті №1026/02/28/23/НОМЕР_1 від 01.12.2009 року про те, що СПД ОСОБА_1. не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Невідповідність склала - 1161,97 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняте рішення № 0011872340 від 09.12.2009 року, яким до СПД ОСОБА_1. застосовані штрафні (фінансові) санкції, що розраховані сумісно в загальному розмірі 5894,95 грн., за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Водночас, суд не погоджується з даним висновком відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", місцем проведення розрахунків визнається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З аналізу наведеної статті вбачається те, що для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.
Проте, в акті перевірки не конкретизується місце проведення розрахунків, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначальним для застосування штрафу є наявність готівкових коштів саме на місці проведення розрахунків для співставлення із сумою коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Беручи до уваги те, що обставини, пов'язані з не проведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, призводять до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або недостача) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, то при застосуванні фінансової санкції, передбаченої ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вираховуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів.
Судом встановлено, що місцем проведення розрахунків у СПД ОСОБА_1. є каса, а відповідно до денного звіту ФН 0228009769 від 01.12.2009 року станом на 11 год.53 хв. сума готівкових коштів в касі складала 230,65 грн., що підтверджується і актом перевірки, в якому не встановлено проведення розрахунків та зберігання готівкових коштів поза касою.
В той же час, як вбачається з пояснень гр. ОСОБА_6 (а.с.59), що працює продавцем у магазині по вул. Келецькій, 103, м. Вінниці, готівкові кошти в розмірі 1161,97 грн., які виявлені та кваліфіковані перевіряючими як невідповідність та порушення закону, насправді знаходились в іншому місці, зокрема у місці зберігання особистих речей працівників магазину разом з іншими коштами належними гр. ОСОБА_6 В ході перевірки остання виконуючи вимогу працівників податкової інспекції видала власні кошти та приєднала (долучила) їх до готівкових коштів у сумі 230,65 грн., які знаходились у реєстраторі розрахункових операцій.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що перевіркою не встановлено факту здійснення розрахункових операцій під час її проведення, а також фактів реалізації товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій. Окрім того, недоведеним та незафіксованим залишився і той факт, що грошові кошти, які були виявлені під час перевірки в приміщенні магазину дійсно зберігались (знаходились) на місці проведення розрахунків, яке в акті взагалі неконкретизоване (невстановлене) перевіряючими, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення розрахунку штрафу (санкцій) у порядку, передбаченому ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Враховуючи вище зазначене, встановивши, що окремі висновки акта перевірки №1026/02/28/23/НОМЕР_1 від 01.12.2009 року не відповідають фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про те, що прийняте на підставі зазначеного акту перевірки рішення № 0011872340 від 09.12.2009 року про застосування до СПД ОСОБА_1. штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5894,95 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюються судом критично, оскільки відповідач не довів правомірність своїх рішень. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підлягають задоволенню до частини санкції застосованої до позивача за не ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації та санкції застосованої за не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Разом із тим, оцінюючи прийняті ДПІ м. Вінниці рішення від 08 липня 2009 року та від 09 грудня 2009 року, слід зазначити, що відповідно до п. 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій. Якщо податковий орган застосував штрафні санкції відповідно до декількох законодавчих актів, якими податковим органом надано право їх застосовувати, то складається відповідна кількість рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Якщо згідно із законодавством передбачено декілька термінів сплати розрахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до наведених вимог законодавства, ДПІ м. Вінниці на підставі виявлених порушень СПД ОСОБА_1. пунктів 11, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" винесено чотири рішення із зазначенням суми розрахованої штрафної (фінансової) санкції сумісно, зокрема:
- за рішенням про застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій від 08.07.2009 року №0008002340 на суму 17410,9 грн.;
- за рішенням про застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій від 08.07.2009 року №0007972340 на суму 2925,3 грн.;
- за рішенням про застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій від 08.07.2009 року №0007982340 на суму 9524,00 грн.;
- за рішенням про застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій від 09.12.2009 року № 0011872340 на суму 5894,95 грн.;
Таким чином до СПД ОСОБА_1. були застосовані штрафні санкції в таких розмірах:
- по рішенню №0008002340 від 08.07.2009 року 1) п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 5х17 грн. = 85,00 грн. 2) фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2х8662,95 грн. = 17 325,90 грн. загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 17 410,90 грн.;
- по рішенню №0007972340 від 08.07.2009 року 1) п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 5х17 грн. = 85,00 грн. 2) фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2х1420,15 грн. = 2 840,30 грн. загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 2 925,30 грн.;
- по рішенню №0007982340 від 08.07.2009 року 1) п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 5х17 грн. = 85,00 грн. 2) фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2х4 719,50 грн. = 9 430,00 грн. загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 9 524,00 грн.;
- по рішенню 0011872340 від 09.12.2009 року 1) п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 5х17 грн. = 85,00 грн. 2) фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність: 5х1161,97 грн. = 5809,85 грн. загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 5894,85 грн.
В свою чергу, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму, яка в свою чергу складається з трьох сум.
Встановивши невідповідність частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оскаржуване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу так і штрафних (фінансових) санкцій.
Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.
З огляду на вищевикладене рішення ДПІ у м. Вінниці №0008002340, №0007972340, №0007982340 від 08.07.2009 року та № 0011872340 від 09.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 17410,9 грн., 2925,3 грн., 9524,00 грн. та 5894,95 грн. відповідно, підлягають скасуванню.
Крім того, як вбачається із оскаржуваних рішень суми штрафних (фінансових) санкцій виписані одним числом та без поділу на санкції відповідних порушень. Тобто, суд вважає, що у такій ситуації є неможливим виокремити застосовані податковим органом до СПД ОСОБА_1. виявлені правопорушення, оскільки такі дії свідчитимуть про підміну функцій ДПІ у м. Вінниці.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам суб’єктів владних повноважень, встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень права СПД ОСОБА_1. потребують судового захисту шляхом скасування рішень.
Разом з тим, суд уточнює, що при визначені суми штрафних (фінансових) санкцій зазначених в рішеннях ДПІ у м. Вінниці №0008002340 від 08.07.2009 року, №0007972340 від 08.07.2009 року, №0007982340 від 08.07.2009 року, №0011872340 від 09.12.2009 року, суми штрафних (фінансових) санкцій за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суми за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування обліку їх кількості, та суми за неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, виокремити із прийнятих податковим органом рішень вбачається неможливим, а тому скасуванню підлягають рішення повністю.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов підлягає до задоволенню повністю.
Враховуючи, що СПД ОСОБА_1. при звернені до суду шляхом подання позовної заяви понесені витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до суб’єкта владних повноважень задоволено повністю, то згідно зі статтею 94 КАС України сплачене ним мито у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1. до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008002340 від 08.07.2009 року, №0007972340 від 08.07.2009 року, №0007982340 від 08.07.2009 року, №0011872340 від 09.12.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок), сплачене згідно квитанції №39 від 10.03.2010 року.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 01.06.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна