Справа №2-1403/2010

    0555     Р І Ш Е Н Н Я

І  М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   16 липня   2010року Ясинуватський міськрайонний суд  Донецької області у складі:

головуючої  судді:  

при секретарі:  Костенко Ю.О., розглянувши  у відкритому судовому засіданні  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата про стягнення недоотриманих виплат згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,

в с т а н о в и в:

    Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому  просила стягнути на її користь недосплачену суму державної соціальної підтримки за  період з 09.07.2007 по 31.12.2007.

    В обґрунтування позову зазначила,  що вона  має статус "діти війни" і, відповідно до ст. 6  Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України  -  Закон),   їй надається державна  соціальна підтримка  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  що згідно ст. 28 ЗУ "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування" становить в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

      В судове засідання не з’явилася у своїй заяві до суду  позов підтримала у повному обсязі в просила розглянути без її участі.

      Представник  Управління Пенсійного Фонду України  в м. Ясинувата  в судове засідання не з'явився, але у листі до суду  позов не визнав і зазначив, що позивачка перебуває  на обліку і їй нараховується щомісячне підвищення пенсії в  такому розмірі: з 01.01.08 в сумі - 47грн.; з 01.04.08 -48грн.; з 01.07.08 - 48,2грн; з 01.10.08 - 49,8грн.  Просили розглянути справу без їх участі  і в позові відмовити.  

      Суд  дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з   таких підстав.

       Під  час  судового розгляду  було встановлено, що позивачка має статус "діти війни" і це підтверджується  відміткою у її пенсійному посвідчені. Факт перебування на обліку  в управлінні  визнано  відповідачем, який сплачує  їй  пенсію за віком  та додатково нараховує  щомісячно підвищення до пенсії з  01.04.08 -48грн.; з 01.07.08 - 48,2грн; з 01.10.08 - 49,8грн.

        Позивачка визнає у позові, що вона отримує  соціальну підтримку передбачену  ЗУ "Про  соціальний захист дітей війни" від 18.11.04 за № 2195-1У ( далі  Закон №2195)  але в  розмірі зменшеному ніж визначено законом.

      За Положенням про управління  Пенсійного фонду  України в районах, містах і районах у містах, затвердженого  постановою Правління ПФУ  від  25.02.08 за №5-5,  міське управління  є юридичною особою,  до компетенції якого  віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.  

      Відповідно до  ст.ст. 6,7 Закону  №2195 в первісній редакції 2004 року  "діти війни" набули права на щомісячне  підвищення  пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії,  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України.  Статтею 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування" від  09.07.03р. за № 1058-1У із змінами  ( далі Закон № 1058) визначено, що  мінімальний  розмір  пенсії за віком  за наявності у чоловіків -25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        На 2007 рік п.12  ст.  71  Закону  № 489  дію ст. 6 Закону №2195   було зупинено , а ст. 111 Закону № 489 знову було   визначено  новий порядок  виплати  підвищення дітям війни а саме, у розмірі  50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни ( крім тих, на яких  поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").   Однак, рішенням КСУ № 6-рп /2007  п.12. ст. 71 та ст. 111  Закону №489 було визнано неконституційними, тому суд визнає, що з дня  ухвалення  даного   рішення  дія п.12. ст.71 та ст. 111 Закону № 489 втратила чинність і   позивачка  з 09.07.07 мала право на отримання  підвищення пенсії у розмірі  визначеному ст.6 Закону № 2195.

              За положенням ст. 113  Конституції України  Кабінет  Міністрів України є  вищим органом  у системі  органів виконавчої влади і  до його повноваження відповідно до ст. 116  Конституції  України, віднесено  забезпечення виконання Конституції  і законів України, актів Президента України.  

         В   своєму рішенні від 28.04.09  за  №9пр/2009 КСУ ще раз звернув увагу, що в  рішеннях КСУ неодноразово підкреслювалося, що пільги,  компенсації,  гарантії  є  видом  соціальної  допомоги  і необхідною  складовою  конституційного права на достатній життєвий рівень,  за яким кожен має право на достатній життєвий рівень  для себе і своєї сім'ї (стаття48КонституціїУкраїни) тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів  або  внесення  змін  до  чинних  законів  за  статтею  22 Конституції України не допускається(рішення КСУ від  6  липня  1999  року N 8-рп/99 від 20 березня 2002року N5-рп/2002, від 17 березня 2004року N7-рп/2004, від1 грудня 2004року N20-рп/2004, від11жовтня 2005року N8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007). Також в рішенні  КСУ від 08.09.09 за №19пр/2009 у справі за конституційним поданням   59 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) пункту 10 ПКМУ №530 "Деякі  питання соціального захисту окремих   категорій громадян", визначено,  що  Кабінет Міністрів України повноважний  вживати  заходів  щодо забезпечення  прав  і  свобод людини і громадянина,  забезпечувати проведення політики,  зокрема,   у   сфері   соціального   захисту (пункти 2,  3 статті 116 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Таким чином  КСУ визнав,  що Кабінет  Міністрів  України  не  наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій. У п.4 даного рішення  зазначено, що  зважаючи   на   те,   що  положення  пункту  10  Постанови ( 530-2008-п ), які   не   відповідають   Конституції   України ( 254к/96-ВР ),   могли   бути   застосовані   при  призначенні, перерахунку  і  виплаті  пенсій   окремим   категоріям   громадян, Конституційний  Суд України відповідно до статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) вважає за необхідне вказати на преюдиціальність цього Рішення.

          Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

         Також, суд, з огляду на загальні засади та   конституційні  принципи  захисту прав громадян,  передбачені статтями 6ч.2,19ч.1,22ч.1,46ч.1,64,152 Конституції України, визнає пріоритет Закону № 2195  перед нормативно-правовими  актами КМУ. Статтею 8 Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акту з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

         Суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.  

      Враховуючи, що за положенням  про Пенсійний Фонд України, затвердженого ПКМУ від  24.10.2007 за № 1261, він є центральним органом  виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство праці і соціальної політики. Його місцеві територіальні управління та їх  посадові особи   повинні діяти відповідно до положень ст. 19 Конституції України, тому  відповідач,  до повноваження якого  належить  призначення  або  перерахунок пенсії,  повинен був  здійснювати  нарахування   щомісячного  підвищення пенсії  позивачці відповідно до норм  ст.6 Закону №2195 і в такому ж розмірі здійснювати  виплату  цього підвищення.  

       Питання обсягу фінансування управління для дітей війни  на ці  цілі за рахунок державного бюджету  та  виплати цієї соціальної підтримки даної категорії громадян  в межах  фактично нарахованих сум,  відповідно до  п. 8 ПКМУ №530,  не можна  визнати правомірною з вище приведених підстав. Крім того, адміністративні  позови  та судові рішення ухвалюються відповідно до  норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, бо згідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Але суд приймає до уваги, що фінансування витрат на оплату  соціальної підтримки дітям війни,  яка передбачена Законом №2195, фінансується  за рахунок  коштів державного бюджету.  Бюджет  Пенсійного Фонду України  є самостійним  і  не  входить до складу коштів Державного бюджету, бо  ст. 18ч.5 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" визначено, що  страхові внески  не можуть зараховуватися до Державного бюджету. Тому визнає, джерелом  фінансування цих витрат кошти державного бюджету.  

        На день подання   заяви до суду  26.05.2010р. ще не сплинув 3-х річний строк  позовної давності,  встановлений ст.257 ЦК ,  тому  підстав вважати його пропущеним у суду немає.

        Суд, враховуючи порядок  сплати пенсії громадянам, визначений ст. 47ч.1 Закону №1058 (пенсія сплачується не пізніше 25 числа поточного  місяця) визнає що з відповідача слід стягнути недоплачені суми соціальної підтримки   за період  з 09.07.2007 по 31.12.07   у  розмірі  встановленому  ст. 6 Закону № 2195.

    Згідно Закону України “Про  Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складав з 1 квітня – 525 грн., з 1 жовтня – 532 грн. враховуючи виплачені суми, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.  

         На підставі приведеного на користь позивачки слід стягнути недоплачене щомісячне  підвищення пенсії з урахуванням сплачених сум  за період  з 09.07.2007 по 31.12.07 суму  в розмірі -710,90грн.

        На підставі ст. 88 ЦПК на користь позивача слід стягнути  понесені судові  витрати в розмірі 171 грн.

         Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 212 ЦПК  України, суд

в и р і ш и в:

           Позов   задовольнити.

           Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата на користь ОСОБА_1 недосплачену суму   щомісячного підвищення пенсії  за період з 09.07.2007р. по 31.12.07 в сумі 710, 90 грн. та понесені судові витрати в  сумі 171 грн.

            Рішення може бути оскаржена до Апеляційного  суду   Донецької області.

            Заява про апеляційне оскарження  рішення   може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів  без попереднього подання заяви про апеляційне через Ясинуватській міськрайонний суд.

Суддя