Справа № 2-684/2010

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     29 липня 2010 року                                   м.Долина

  Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

              головуючого - судді Керніцького І.І.

              секретаря  судового засідання  Січка В.М.

розглянувши  у  відкритому попередньому судовому засіданні в місті Долині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових  витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач просить постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь вартість додаткових  витрат, понесених  нею  на лікування та навчання їхньої  дочки- ОСОБА_4.  

      Свої  вимоги мотивує тим, 06 листопада 2007 року вона розірвала шлюб, укладений з ОСОБА_2, чому є свідчення відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу та актовий запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів.  Від даного шлюбу з відповідачем вони мають дочку – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання їхнього шлюбу, залишилася проживати разом з позивачкою  і перебуває на повному її матеріальному утриманні.     З 2009 року по даний час, після закінчення школи їхня дочка продовжує навчання на денному відділенні платній формі навчання в Івано-Франківському коледжі Львівського національного університету, чому є свідчення відповідний Договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальним закладом, за № 31, від 13 серпня 2009 року, та Довідка даного коледжу, за № 9, від 21 січня 2010 року. Навчання в даному навчальному закладі є платним – 10 200 (десять тисяч двісті) гривень за весь період начання, а тому мною 13 серпня 2009 року були сплачені кошти, в розмірі-1 700 (одна тисяча сімсот) гривень, чому є свідченя відповідна квитанція, за НОМЕР_1, від 13.08.2009 року. Решта суми коштів буде оплачуватися позивачкою щосеместрово за весь подальший рівень навчання її дочки. А тому, в даний час позивачка бажає стягнути з відповідача по даній цивільній справі-ОСОБА_2, кошти, в розмірі 50 відсотків від вище вказаної нею суми, що буде становити – 5 100 (п’ять тисяч сто) гривень. Вже певний час їхня дочка хворіє, у зв’язку з чим і знаходиться на амбулаторному обстеженні та лікуванні в приватному медичному центрі «Вермад Плюс», що в м Івано-Франківську по вул. Зорія, 7а, чому є свідчення відповідна їхня довідка, від 29.01.2010 року, долучена до даної позовної заяви. Дане захворювання їхньої дочки пов’язане (і мабуть як наслідок) виявленої у 2007 році хвороби у її батька-ОСОБА_2, відповідача по даній цивільній справі, чому є свідчення відповідна консультативна його (відповідача) довідка, від 8 серпня 2007 року, яка  є  долученою до матеріалів відповідної справи. У зв’язку із захворюванням їхньої дочки, позивачка проводила її лікування, певні обстеження та дослідження, на що нею були затрачені значні кошти, а саме:

     - на придбання лікарств у 2007 році – 3 654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн.;

     - на придбання лікарств у 2008 році – 4 978 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 60 коп.

     - за лабораторні обстеження у 2009 році – 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 60 коп.

     - за лабораторні обстеження у 2010 році – 200 (двісті) грн.,

  а всього в розмірі – 9 113 ( дев’ять тсяч сто тринадцять) грн. 60 коп., що підтверджується відповідними квитанціями, які є доданими до матеріалів даної позовної заяви. Всі вище перераховані додаткові витрати на їхню з Відповідачем дочку були здійснені позивачкою за власні кошти, на загальну суму, в розмірі – 14 213 (чотирнадцять тисяч двіста тринадцять) грн. 60 коп. Відповідач  жодної участі у даних витратах не приймав та коштів для їхньо дочки  не надавав. Добровільно повернути позивачці дані кошти відповідач відмовляється, а також змушує її звернутися до суду з даною позовною заявою та вимогою про відшкодування з відповідача понесених нею додаткових витрат на їхню дочку, оскілки відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах  на дитину, що викликані особливими олбставинами (її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінасуватися  наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

      В судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини, просив позов задоволити.

    Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зокрема,  в частині оплати вартості навчання дочки позову не визнав та суду пояснив, що  за попередній період  він  сплатив половину вартості навчання дочки в  навчальному вузі в розмірі 1700 гривень. Крім того передав позивачці кошти, необхідні для лікування дитини в розмірі 800 доларів США, однак жодного доказу про те, що  він  передав ці кошти надати суду не може. Хоча при цьому не заперечує, що згідний оплатити половину вартості лікування дочки та буде приймати участь  в оплаті вартості її  навчання щорічно.

    Суд, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх  сукупності приходить до  висновку, що даний позов підлягає  до часткового задоволення,  виходячи з наступного.

Так,  відповідно до  ст. 185 Сімейного кодексу України  той з  батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов‘язана брати участь в додаткових  витратах  на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі кожного з  батьків визначається  за рішенням суду, з урахуванням обставин, що  мають істотне значення.

Як вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 01.12.1994 року батьками неповнолітньої ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Позов в частині стягнення з  відповідача  5100 гривень додаткових  витрат на навчання дитини до задоволення не підлягає.

Відповідно до  довідки № 9 від 21.01.2010 року,  виданої  директором Івано-Франківського коледжу Львівського національного аграрного університету ОСОБА_4  є  студенткою 1-го курсу даного ВУЗу денної, платної  форми навчання економічного відділення, а згідно договору № 31 від 13.08.2009 року загальна вартість освітньої  послуги становить 10200 гривень та вноситься посеместрово.  Вартість навчання за один навчальний рік становить 3400 гривень.

Позивачем було  оплачено 1700 гривень за навчання дочки за 2009-2010 навчальний рік, відповідно до квитанції  до  прибуткового касового ордеру № 705 від 14.10.2009 року таку ж суму було  оплачено і відповідачем. Тобто сторони в даному випадку понесли однакові витрати на навчання дитини. Щодо стягнення інших  витрат з  відповідача на навчання дитини, то  суд  вважає, що в цьому випадку слід  відмовити в позові, оскільки на час розгляду справи не здобуто  доказів того, що  ОСОБА_4  буде продовжувати навчання, а тому немає  потреби стягувати витрати, які можуть бути понесені в майбутньому.

Щодо позовної  вимоги в частині стягнення додаткових  витрат за лікування дитини в розмірі 9113,60 гривень, то  суд  вважає, що дана позовна вимога також  підлягає  до  часткового задоволення, виходячи з  наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з  калькуляцій-рахунків лікування лікарськими засобами в Дитячій клініці імунодефіцитів «Вітацел» відповідачкою проведено оплату вартості лікування дитини ОСОБА_4 22.08.2007 року в розмірі 3519 грн. та 22.08.2008 року в розмірі 4926,60 грн.

Оскільки, як вбачається з  диспозиції ст. 185 СК України обов‘язок приймати участь в додаткових  витратах  на утримання дитини покладається на обох з  батьків, суд  приходить до  висновку, що  з  відповідача слід  стягнути половину витрат від  вартості за проведене лікування його неповнолітній дочці ОСОБА_4 При цьому суд  враховую матеріальний стан відповідача, а також  те, що  останній ніде не працює.

Крім того,  позивачка просить  стягнути з  відповідача на її  користь витрати пов‘язані з  лабораторним обстеженням дочки в розмірі 281 гривні в 2009  році та 200 гривень в 2010 році, що підтверджено відповідними квитанціями (а.с.20-21). Однак в судовому засіданні представник позивача не навів суду доказів того, що дані лабораторні обстеження  проводилися в зв‘язку з  лікуванням дитини чи її  хвороби, а тому в стягненні цих  коштів слід  відмовити.

З урахуванням наведеного, суд  приходить до  висновку, що даний позов підлягає  до  часткового задоволення.

Питання судових  витрат суд  вирішує  у відповідності до  вимог ст.. 88 ЦПК України.

Як вбачається з квитанції до  прибуткового касового ордеру № 805 від 15.02.2010 року позивачкою  оплачено вартість  послуг адвокати за підготовку в суд  позовної  заяви 500 гривень.

Оскільки даний позов підлягає  до  часткового задоволення,  суд  вважає, що  розподіл судових  витрат між  сторонами також  слід провести  в рівних  частках.

На підставі ст. 185 Сімейного кодексу України, ст.. 60 Цивільного процесуального кодексу України,  керуючись ст. 208, 209, 213, 215  Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4222,80 (чотири тисячі двісті двадцять дві) гривні додаткових  витрат на утримання неповнолітньої  дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 71,70 гривень сплаченого державного мита, 60 гривень витрат,  пов‘язаних  з  інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи судом та 250 гривень, витрат,  пов‘язаних  з  отриманням правової  допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Долинський районний суд.

Суддя