ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"21" серпня 2006 р. |
Справа № 13/2763 |
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Полонне
до Товариства з обмеженою відповідальністю
„Рембуд” м. Полонне
Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Полонне
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу
від 27.07.2005р.
Суддя Матущак О.І.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідачів: не з'явився
Рішення приймається 21.08.2006 р., оскільки в судовому засіданні 14.08.2006 р. оголошувалася перерва.
Позивач у позові просить господарський суд визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 27.07.2005 р., укладеного між першим та другим відповідачами, в частині орендованої позивачем площі 43,7 кв.м., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно ч.2 ст.777 ЦК України він як справний орендар має переважене право на придбання такого майна.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені належними доказами, поданими до позовної заяви, а також на виконання ухвал господарського суду у даній справі від 16.06. та 24.07.2006 р. подав в судове засідання, яке відбулося 14.08.2006 р. схематичне зображення орендованої позивачем площі.
Відповідач, приватний підприємець ОСОБА_2, у відзиві на позов позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що у договорі оренди не передбачено право орендаря на подальший викуп такого майна, а згідно ч. 1 ст. 289 ГК України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке передбачено договором оренди. Крім цього у відзиві зазначив, що позивачем не надано доказів, що предметом договору оренди від 31.12.2001 р. є саме та частина будинку, яку він придбав за договором купівлі-продажі від 24.07.2004 р., а не інша його частина.
У зв'язку із таким запереченням другого відповідача, двічі розгляд справи відкладався, а ухвалами від 16.06.2006 р. та 24.07.2006 р. відповідачі зобов'язувалися подати господарському суду технічну документацію на приміщення, яке є предметом спору, оскільки така документація видається органами технічної реєстрації лише власникам. Невиконання вимог господарського суду представник обох відповідачів в попередніх судових засіданнях пояснити не зміг.
Лише на виконання ухвали від 24.07.2006 р. Полонським БТІ, надіслано господарському суду відповідні докази.
Крім цього, розглядом матеріалів справи, встановлено наступне.
Між позивачем як орендарем та першим відповідачем -ТзОВ “Рембуд”, як орендодавцем, 31.12.2001 р. укладено договір оренди приміщення площею 43,7 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі частини не житлового приміщення від 27.07.2005 р., ТзОВ “Рембуд” продав, а приватний підприємець ОСОБА_2 купив нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 110,8 м. кв.
У відповідності до поданого позивачем схематичного зображення площі, яка ним орендується, та надісланої в адресу господарського суду Полонським БТІ на виконання ухвали від 24.07.2006 р. копії інвентарної справи 1-го поверху нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_1, господарський суд приходить до висновку про те, що предметом купівлі продажі одночасно стала і та площа, яка орендувалася позивачем.
Дослідивши обставини справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором. При цьому, таке право у оскаржуваному договорі не передбачено.
Дійсно, у відповідності до ч.2 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов”язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, проте, дана правова норма є загальною щодо ст. 289 ГК України, яка є спеціальною. За загальними принципами цивільного та господарського права, перевагу над загальними нормами права мають норми спеціального права. Існування між сторонами саме господарських, а не будь-яких інших правовідносин, підтверджується тими обставинами, що позивач та другий відповідач є фізичними особами-підприємцями, а перший відповідач юридичною особою. Згідно ст. 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Таким чином, доводи позивача про те, що дані відносини регулюються Цивільним кодексом України, господарським судом відхиляються.
Крім цього, зважаючи на заперечення другого відповідача ОСОБА_2, господарський суд був зобов'язаний з'ясувати обставини дійсності реалізації першим відповідачем тієї площі нерухомого майна, яка орендувалася позивачем. Як зазначалося вище, такі докази (технічна документація першого поверху спірного приміщення) можуть бути лише у відповідачів, як попереднього та нового власників, проте, вимоги господарського суду викладені у двох ухвалах жодним відповідачем залишилися не виконаними.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про стягнення в доход Державного бюджету України з другого відповідача ОСОБА_2 штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Керуючись ч. 1 ст.289 ГК України, ст. 82, п.5 ст. 83, ст.ст. 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 (і.н. НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України на р/р 31112106600002 в УДК у Хмельницькій області, МФО 815013, отримувач ВДК у м. Хмельницькому код ЄДРПОУ 23565225 суму 340 (триста сорок) грн.. штрафу .
Видати наказ.
Суддя О.І. Матущак