Справа№2-3672/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року місто Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Таран С.А.., при секретарі – Васильченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому в м. Суми засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що є дитиною війни і тому згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй має виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Протягом 2006-2007 років така надбавка позивачеві не виплачувалася взагалі, а в 2008 році надбавку як дитині війни виплачували частково. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Позивач просить суд визнати дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити їй в повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.04.2010 року в сумі 5534 грн.10коп., зобов’язати відповідача призначити їй щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни згідно з положенням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача судові витрати, витрати на правову допомогу.
В судове засідання позивач не з’явилася, просить справу розглянути за її відсутності.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст.7 цього Закону передбачено, що механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У 2007 році після рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена, але через відсутність на законодавчому рівні механізму фінансування таких виплат, управління не мало підстав для їх проведення. У 2008 році Законом України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в такому розмірі позивач отримував щомісячну державну соціальну допомогу в 2008-2009 роках. Такі ж розміри надбавок дітям війни затверджені постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Просить в позові відмовити.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.12-15), перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно з ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до чинного законодавства України та Положення про Пенсійний фонд України його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до законодавства, що регламентує пенсійне забезпечення.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» надбавки до пенсій в 2007 році не нараховувались та не виплачувались, а в 2008 році виплачувались у меншому розмірі, ніж визначено законом. Як на підставу такого обмеження прав позивача відповідач посилається на Закони України про державний бюджет України на 2006-2008 роки, котрі щорічно зупиняють чи обмежують виплати, в тому числі і цих надбавок.
Згідно з ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Отже , Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком і провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Із наданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що з 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було встановлено що Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ці зміни були внесені до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 41 розділу ІІ вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
В 2009 році та в 2010 році відповідач здійснює виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49грн.80коп. щомісячно згідно з постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році, , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Тобто за 2009 рік виплаті позивачу підлягають суми доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.
В 2010 році є чинною ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року. Отже, Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми зобов’язано нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми за місцем проживання позивача.
Крім того, суд зважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на. забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд зважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття «майно» у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права – належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.
З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, дії відповідача по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є незаконними, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і необхідно зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року з врахуванням проведених виплат.
Оскільки даний спір вирішено, як спір немайнового характеру, та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., і компенсувати позивачу за рахунок держави судовий збір в розмірі 08грн.50коп.
Витрати на оплату правової допомоги в розмірі 300грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 в сумі 50 грн., виходячи з граничних розмірів витрат на оплату правової допомоги, передбачених постановою КМУ від 27.04.2006р. та з врахуванням наступних обставин. Представник позивача не приймав участь при розгляді справи в суді. Звернення з цим позовом до суду не передбачає обов’язкового досудового порядку врегулювання цього спору та підготовку документів, окрім позову для звернення до суду. Інші документи, зокрема довідку про розмір виплат допомоги як дитині війни є можливими витребувати у відповідача за письмовим клопотанням позивача (зазначенням цього в позові) при проведенні попереднього судового засідання. Оформлення позовної заяви за вимогами про соціальний захист дітей війни не є складним, вимоги є однаковими та є усталеною практика вирішення цієї категорії справ, тому суд вважає необхідним стягнути в відшкодування витрат позивача на оплату правової допомоги 100 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р., ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на користь ОСОБА_1 37грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 50 грн. витрат на оплату правової допомоги і компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір в розмірі 08грн.50коп.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Сумської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Суддя С.А.Таран