Справа № 2-а-2163/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    19.07.2010 р.                                         м.Харків

    Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Маріновій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради про визнання дій противоправними та стягнення сум,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом 3-ї групи, і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перебуває на обліку у відповідача та отримує додаткові виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення на підставі  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи». Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено їй в перерахунку  сум зазначених щорічних виплат за 2007-2009 р.р., оскільки, законодавством передбачений більш високий розмір цих виплат, який слід розраховувати із   законодавчо встановленого   розміру мінімальної заробітної плати на відповідний період. Просить стягнути з відповідача недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2007 р.- 2009 р.  у розмірі 6009 грн. 20 коп.

Позивач до суду не з’явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в зв’язку з чим, суд розглянув справу у відсутності представника відповідача.

    Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що позивач є  інвалідом 3-ї групи, і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перебуває на обліку у відповідача та отримує додаткові виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення на підставі  ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи». В період з 2007-2009 роки позивачу відповідачем було нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, при цьому відповідач керувався постановами Кабінету міністрів України.

    Ці обставини підтверджуються посвідченням позивача, його заявою до відповідача, відповіддю про відмову у перерахунку позивачу компенсації на оздоровлення.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-XII від 28.02.91 р. в редакції  закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи – 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи, дітям інвалідам – 4 мінімальні заробітні плати, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - у розмірі три мінімальні заробітної плати.

  Згідно п. 30 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, д ію зазначеної норми зупинено  на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України  положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.   Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами України.

Відповідно до п.п.2,3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту.

Із зазначеного вбачається, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів соціальних виплат.

    Тому суд вважає, що при призначенні позивачу соціальних виплат відповідач повинен керуватись вимогами закону, який регулює спірні правовідносини, а не постановами Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення таких виплат, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого законом.

Тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Підстав для стягнення таких сум з відповідача у суда не має, оскільки, такі суми ще не нараховані останньому.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 162, 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

    Позов задовольнити частково.    

    Визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради провести перерахунок та виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.

    Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат  за період 2007-2009 роки.

    В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

    Суддя   -         Я.М.Горбунова