Справа № 2-88  /2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

        19 липня 2010 року    Чугуївський міський суд Харківської області

                                         у складі: головуючого – судді Ковригіна О.С.

                                         при секретарі   -  Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільно збудовані  споруди,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач ОСОБА_1  звернулася  з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  про визнання права власності на самовільно побудовані споруди, мотивуючи свій позов наступним:

          вона є дружиною ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час життя її чоловік побудував гараж та погреба на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому він отримав дозвіл Чугуївської міської ради Харківської області на відведення земельної ділянки під самочинно збудовані споруди та  виготовлення технічної документації на споруди.

  Згідно висновку про стан забудов виготовленого у 2009 році,  гараж та погреб відповідають  вимогам діючих норм та правил державних стандартів та забезпечують безпечну для життя та здоров’я людей їх подальшу експлуатацію.

 Посилаючись на  ст. 376 ч.1, 3  ЦК України,   позивач  просить  визнати за нею право власності на зазначені споруди.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник за дорученням ОСОБА_6.( а.с. 103 а) у повному обсязі підтримали  заявлені у позові вимоги. При цьому позивач пояснила суду, що   спірні споруди побудовані її померлим чоловіком у 1987 році, за рахунок її матеріальних та  фізичних зусиль, на земельній ділянці біля домоволодіння АДРЕСА_1 вказане домоволодіння належить третім особам по справі на праві спільної власності.

Представник відповідача Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_7, проти задоволення позову не заперечував., просив розгляд справи проводити без їх участі, а також врахувати те, що на побудову вищевказаних споруд було надано дозвіл згідно рішення Чугуївського виконкому від 21.07.1987 року(а.с. 73).

           Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності і винесення рішення на розсуд суду(а.с.37).

          Третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8, в судовому засіданні  заперечували стосовно визнання права власності на самовільні будівлі за позивачкою ОСОБА_1, вказуючи,що в 1987 році під час життя ОСОБА_5  побудував гараж та приміщення погреба на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В 1991 році ОСОБА_3 звернулась до Чугуївського виконкому зі скаргою на ОСОБА_5 з приводу порушення її прав відносно незаконного будівництва гаража та погреба на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на що їй була надана відповідь з пропозицією звернутись до суду для вирішення спору про порушення її прав діями ОСОБА_5.Однак, до суду вона не зверталась. Крім того, будинок в якому вона мешкає руйнується і вона б хотіла на місці гаражу побудувати інше житло.Гараж забетонований, а тому всі опади, які на нього потрапляють ллються під її будинок, що заважає їй повноцінно користуватися своїм будинком. Також, гараж є металевою конструкцією і на неї неможливо визнавати право власності в звязку з тим, що він не є капітальною спорудою та не введений належним чином в експлуатацію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від липня 2009 року.

    Суд, вислухавши пояснення  позивача, її представника, третьої особи ОСОБА_3 та її представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних причин:

            У відповідності з положеннями ст. 376 ЦК України – особа, що здійснила самочинне будівництво  може вимагати визнання за нею права власності на зазначену будівлю, якщо це не порушує права третіх осіб.

              Згідно  ст.331 ч.2 ЦК України  встановлено, що право  власності  на новостворене нерухоме майно  (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту  завершення  будівництва (створення майна).  

        Згідно з положеннями ч.3 ст. 376 ЦК України  право власності  на самочинно збудоване нерухоме майно  може бути  за рішенням суду  визнане  за особою , яка здійснила  самочинне будівництво  на земельній ділянці , що не була  їй відведена  для цієї мети, за умови  надання  земельної ділянки  у встановленому порядку  особі  під  уже збудоване нерухоме майно.

               Відповідно до рішення Чугуївського виконкому № 303/2 від 21.07.1987 року, ОСОБА_5 був наданий дозвіл на оформлення та реєстрацію технічної документації на побудовані споруди по АДРЕСА_1 за рахунок землі, що знаходиться  у користуванні ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з вилученням у них 50 м. кв. землі з врахуванням на це їх згоди(а. с. 5).

      Відповідно до  технічного плану самовільних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 «А»: гараж «Б» погріб «Г» та сарай «В» мають у складі: фундамент : бетон, стіни гаражу: металеві, а сараю та погребу -  цегляні, покрівля гаражу металева, а сараю шиферна, перекриття залізобетонні. Таким чином, мається не тимчасова будівля, а повноцінні споруди (а.с. 119,120).

   Відповідно до технічного висновку від 2009 року: « Повна втрата несущої властивості будівлі або її окремих конструктивних елементів, на момент дослідження, відсутня; конструктивна та розрахункова схеми будівель не порушуються; застосовані матеріали та розміри побудованих елементів мають достатню прочність та відповідають вимогам будівельних норм за несущою властивістю. Технічні рішення, що були прийняті при побудові гаража літ. «Б» , сараю літ. «В», погреба літ. «Г» по вул. Гагаріна 19а, відповідають вимогам існуючих норм та правил державних стандартів та забезпечують безпечну для життя та здоров'я людей їх подальшу експлуатацію. Експлуатація гаражу, сараю, погреба – можлива»( а.с.109-116).

Посилання третьої особи та її представника ОСОБА_10 на те, що самовільно збудовані споруди не введені в експлуатацію, суд вважає безпідставними, так як згідно розяснень Державної архітектурно-будівельної інспекції прийняття в експлуатацію закінчених будівництв, які збудовані до 05.08.1992 року здійснюється на підставі висновку про технічний стан будівлі чи споруди( а.с. 104).

В зв’язку з тим, що будівлі були збудовані у 1987 році, позивачка дотрималась вимог чинного законодавства.

Заперечення ОСОБА_3 та її представника, суд вважає безпідставними, так як земельна ділянка на території якої побудовано самовільні споруди ОСОБА_1 перебуває у власності територіальної громади, відомостей про порушення інтересів третіх осіб, розташуванням самовільних споруд позивачки суду не надано.

           Земельна ділянка, на якій розташовані самовільні споруди, загальною площею:50 м.кв. вилучена з користування ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (який на теперішній час не є власником будинку).

 Порядок користування данною земельною ділянкою встановлений у добровільному порядку з 1987 року.

           Після смерті ОСОБА_5 спадкоємицею його майна є його дружина позивачка по справі на підставі ст.1261 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що позов має бути задоволений.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. ст..331 ч.2, ст. 376 ЦК України та ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд:

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  до Чугуївської міської ради Харківської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільно збудовані споруди - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1   право власності  на самочинно збудовані :  гараж - літ. «Б» розміром 3,5 м х 6,2 м, та приміщення погребу 2,3 м х 1,5 м та 2,4 м  х  2,3 м,  що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Харківської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                                                Суддя –