< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 р. Справа № 2а-15327/10/0570
Час прийняття постанови о 16:00 год.
Донецький окружний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Савченко С.В.
суддів: Соколової О.А., Іванченкова А.С.
при секретарі судового засідання Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Головної Державної інспекції Автомобільного транспорту та зв»язку України в особі структурного підрозділу - територіального управління Державної інспекції автомобільного транспорту в Донецькій області
про визнання дій неправомірними та визнання недійсною постанови про застосування фінансових санкцій від 15.09.09 р. № 044914
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головної Державної інспекції Автомобільного транспорту та зв»язку України в особі структурного підрозділу - територіального управління Державної інспекції автомобільного транспорту в Донецькій області про визнання дій неправомірними та визнання недійсною постанови про застосування фінансових санкцій від 15.09.09 р. № 044914.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 04.08.2009 була проведена перевірка додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом, якої був складений акт № 120378, на підставі якого 15.09.2009 року в.о. начальником ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 044914 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач наполягає на тому, що перевірка була здійснена з порушенням норм чинного законодавства про автомобільний транспорт та просить визнати недійсною постанову № 044914 від 15.09.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На підставі ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області 04.08.2009 року була проведена перевірка додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, транспортного засобу марки РУТА 20 СПГ, номерний знак НОМЕР_1. За результатами перевірки був складений акт № 120378, в якому були виявлені наступні порушення – під час здійснення регулярних пасажирських перевезень перевізник не забезпечив наявності у водія транспортного засобу документів, а саме схеми маршруту та розклад руху.
На підставі акту, 15 вересня 2009 року ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області винесена постанова № 044914 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 1700,00 грн.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 (далі – Положення), відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.
Згідно до пункту 2 Положення, Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 та наказами Мінтрансзв'язку України.
Згідно з п. 4 вищевказаного Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п.8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку України утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
У відповідності до ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення; видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов; державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Вищезазначеним законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Статтею 39 Закону визначено перелік обов’язкових документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень, а саме для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка);
Абзацом 3 статті 60 Закону № 2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що згідно акту відповідності вимогам перевозок паспорту міського маршруту «№ 53-Б ДП “вул. В.Магістральна – АС “Будьонівська”» - вул. Крепільщіків – АС “Центр”, комісія в складі начальника Головного економічного управління Донецької міської ради та членів комісії – начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області ознайомившись з паспортом маршруту встановила, що матеріали та данні, які є в паспорті відповідають фактичним параметрам маршруту, вимогам безпеки перевезень пасажирів. В склад паспорту входить як схема міського маршруту «№ 53-Б ДП “ул. В.Магістральна – АС “Будьонівська”» - вул. Крепільщіків – АС “Центр” так і розклад руху автобусів за перевіряємий період.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всі документи, передбачені ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт” на здійснення регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «№ 53-Б ДП “вул. В.Магістральна – АС “Будьонівська”» - вул. Крепільщіків – АС “Центр” були оформлені позивачем у передбачений законодавством спосіб.
Таким чином, юридичне значення для застосування санкцій згідно статті 60 вказаного Закону має відсутність оформлених документів.
Оскільки позивачем не порушувались вимоги ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, то застосування до нього фінансових санкцій за спірною постановою є протиправним.
Згідно з п. 1 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб’єкт владних повноважень під час розгляду справи не надав підтвердження відсутності або не оформлення належних документів з боку позивача.
За таких підстав, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головної Державної інспекції Автомобільного транспорту та зв’язку України в особі структурного підрозділу - територіального управління Державної інспекції автомобільного транспорту в Донецькій області про визнання дій неправомірними та визнання недійсною постанови про застосування фінансових санкцій від 15.09.09 р. № 044914 - задовольнити.
Визнати недійсною постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області № 044914 від 15.09.2009 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова в повному обсязі буде виготовлена 26 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Савченко С. В.
Судді Соколова О.С.
Іванченков А.С.