Справа №1-233/10

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                26.07.2010 року.                                   м. Львів

        Галицький районний суд  м.Львова

                                                в  складі:  

головуючого-судді           Юрківа О.Р.                                  

                                                при секретарі           Козак К.М.

                                                                з участю прокурора      Цьвока Р.В.

                          та адвоката               ОСОБА_1    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі  суду  у м. Львові кримінальну справу про  обвинувачення:  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Львова, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, не, одруженої, не працюючої, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судженої;

за  ст. 185 ч.2 КК України, -

                                                                            В С Т А Н О В И В :

підсудна ОСОБА_2, 06.04.2010 року о 14.00 год. знаходячись в приміщенні Львівської дитячої бібліотеки, на вул. Винниченка, 1 в м. Львові, вчинила таємне викрадення майна ОСОБА_3 чим спричинила останній матеріальну шкоду на загальну суму 689.00 грн.   ОСОБА_2, перебуваючи в читальному залі вказаної бібліотеки, побачила мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250» в чохлі чорного кольору. ОСОБА_2 впевнившись, що її ніхто не бачить, шляхом вільного доступу, викрала з спинки крісла мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250» вартістю 599.00 грн., в чохлі чорного кольору вартістю 5.00 грн., із сім - картою оператора «Київстар» вартістю 25.00 грн. та картою пам'яті на 1 Гб вартістю 60.00 грн., який поклала в свій рюкзак та вийшла з приміщення бібліотеки.   В подальшому, 10.04.2010 року о 08.30 год. ОСОБА_2 була затримана працівниками   міліції на вул. Ів. Федорова, 29/20 та в неї було вилучено мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250», який вона викрала у ОСОБА_3

Підсудна ОСОБА_2  судовому засіданні свою винність у вчиненні злочину визнала повністю, пояснивши, що 06.04.2010 року о 14.00 год. після закінчення уроків разом з свідком ОСОБА_4, вирішили піти в Львівську бібліотеку для дітей, що на вул. Винниченка, 1 в м. Львові. Прийшовши в бібліотеку вони взяли книжки та пройшли в читальний зал. На той момент, коли вони прийшли в читальний зал, там знаходилось двоє дівчат. Підсудна ОСОБА_2 побачила на спинці стільця мобільний телефон, який висів на стільці в чохлі чорного кольору. Підсудна  взяла даний телефон, та впевнившись, що її ніхто не бачить, поклала його в свій рюкзак, про те, що вкрала мобільний телефон ОСОБА_4 не повідомляла, а через 2 хв. повідомила, що їй терміново потрібно йти, не пояснюючи ОСОБА_4, що сталось. ОСОБА_4 відразу ж вийшла за підсудною. Остання не хотіла їй розповідати, що вкрала мобільний телефон, тому сказала, що їй потрібно йти. Після чого вони розійшлися. Прийшовши додому, підсудна витягнула мобільний телефон сірого кольору, марки «SAMSUNG E-250», слайдер, який був в чохлі чорного кольору з свого рюкзака. Сім карточку з мобільного телефону витягнула та поламала. На даному телефоні вона переглядала картинки, які деякі з них постирала та в даний телефон вона вставила свою карточку та почала користуватись даним телефоном.

Через деякий час зустрівшись на балконі з ОСОБА_4 запитала чи остання не хоче йти погуляти, на що ОСОБА_4 погодилась. Коли вони гуляли, потерпіла показала ОСОБА_4 мобільний телефон та повідомила, що сьогодні знайшла його біля магазину «Хлібна Хата », що на вул. Валовій у м. Львові. Про те, що вкрала телефон в бібліотеці, нікому з своїх рідних та нікому іншому, не повідомляла.   10.04.2010  року о 08.30 год. до додому підсудної прийшли працівники міліції, які запитали про телефон. Підсудна ОСОБА_2 повідомила, що 06.04.2010 року вона вкрала з бібліотеки телефон марки «SAMSUNG E-250». Працівниками міліції в присутності, понятих було вилучено мобільний телефон марки марки «SAMSUNG E-250», після чого підсудну ОСОБА_2 разом із законним представником ОСОБА_5 було доставлено в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області для дачі пояснень.

Суд вважає, що факт скоєння злочину та вина підсудної у вчиненні злочинних дій, не зважаючи на визнання своєї вини підсудною, стверджується наступними доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_3, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те , що 06.04.2010 року після закінчення уроків, о 13.00 год. разом з своєю однокласницею ОСОБА_6, пішли в Львівську бібліотеку для дітей, що на вул. Винниченка, 1 в м. Львові, щоб почитати літературу. Прийшовши у бібліотеку вони пішли до читального залу. Свій мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250» з сім картою оператора «Київстар» потерпіла ОСОБА_3 повішала на спинку крісла. В читальному залі пробули приблизно годину, за цей час коли читали в зал ніхто не заходив. Після цього, потерпіла ОСОБА_3 з ОСОБА_6 здали літературу та пройшли в комп'ютерний зал, а свій мобільний телефон потерпіла залишила наспинці крісла, оскільки забула його. З 14.00 год. до 15.00 год. були в комп'ютерному залі, згодом потерпіла ОСОБА_3 згадала, що не має телефону та побігла в бібліотеку. Тоді потерпіла підійшла до бібліотекарки, яка видавала їм книжки та повідомила, що в неї вкрали телефон. Зі слів бібліотекарки їй стало відомо, що коли вони пішли в комп'ютерний зал, то після них в читальний зал зайшли двоє невідомих дівчат, які взяли книжки, присіли за парту, за якою сиділа потерпіла ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та не відкриваючи книжок відразу ж встали та пішли. Оскільки в бібліотеці містилися дані дівчат, то бібліотекарка почала телефонувати на домашній телефон одній з дівчат, але трубки ніхто не піднімав. Прізвища дівчат їй не повідомляли, після чого потерпіла ОСОБА_3 пішла додому. Того ж дня, ввечері потерпіла повідомила батькам, що в бібліотеці в неї вкрали мобільний телефон, та бібліотекарка підозрює у вчинені крадіжки її телефону двох невідомих їй дівчат.   / а.с.16-17 /    

Показами   свідка ОСОБА_7, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те , що 06.04.2010 року о 17.00 год. додому прийшла потерпіла ОСОБА_3 та повідомила, що в неї в дитячій бібліотеці на вул. Винниченка, 1 в м. Львові вкрали мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250». А саме повідомила, що о 13.00 год. вона разом з ОСОБА_6 прийшли в бібліотеку, в читальний зал. Як повідомила потрепіла, свій мобільний телефон вона повішала на спинку крісла в першому ряді, а потім пішла в сусідній комп'ютерний зал, в якому пробула приблизно 1 год. Потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що забула мобільний телефон на спинці крісла, а коли повернулася, то телефону вже не було. Тоді потерпіла підійшла до бібліотекарки та запитала, чи не забирала вона її телефону, та чи заходив хтось інший з відвідувачів бібліотеки. Бібліотекарка сказала, що телефону не брала, але після того, як потерпіла ОСОБА_3 з ОСОБА_6 пішли, то приходили дві дівчинки, які сиділи приблизно де й вони.   На наступний день, бібліотекарка повідомила, що в бібліотеку заходили дві дівчинки: ОСОБА_2, проживає: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, проживає: АДРЕСА_1 які довго не пробули та швидко вийшли з бібліотеки, що і викликало в неї підозру.   Записавши прізвища дівчат та їх адресу звернувся в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о.   10.10.2010 року він дізнався від працівників міліції, що телефон потерпілої ОСОБА_3 знайшли.   / а.с. 18-19/    

Показами свідка ОСОБА_4, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те , що 06.04.2010 року о 14.00 год. вона зустрілась на балконі з підсудною ОСОБА_2, з якою підтримує дружні відносини, разом ходять в бібліотеку. Вона запитала ОСОБА_4 чи потрібно їй здати книжки в бібліотеку, на що вона повідомила, що потрібно, та через деякий час вони пішли в дитячу бібліотеку, що на вул. Винниченка, 1 в м. Львові. Коли прийшли в бібліотеку, ОСОБА_4 здала книжки, які взяла з дому та вирішила взяти собі ще, для того щоб почитати в читальному залі. Просидівши приблизно 3 хв., підсудна ОСОБА_2 подивилась на годинник та повідомила, що їй терміново потрібно йти, куди саме вона не повідомляла. Приблизно через годину підсудна ОСОБА_2 вийшла на балкон, покликала свідка ОСОБА_4 та сказала, щоб вони йшли погуляти, на що остання погодилась. Коли вони гуляли, то підсудна ОСОБА_2 повідомила, що знайшла мобільний телефон біля магазину «Хлібна хата», що на вул. Валовій в м. Львові. 10.04.2010 року о 08.00 год. до них додому прийшов працівник міліції та повідомив, що в бібліотеці на вул. Винниченка, 1 в м. Львові в дівчини вкрали мобільний телефон та вона повідомила, що в підсудної ОСОБА_2 на днях появився новий телефон. /а.с.25-27/

Показами законного представника ОСОБА_5, у судовому засіданні про те , 06.04.2010 року, підсудна ОСОБА_2 повідомила, що знайшла біля магазину «Хлібна хата» на вул. Валовій в м. Львові мобільний телефон марки «SAMSUNG E-250», який знаходився в чорному чохлі. 10.04.2010 року, зранку приблизно о 08.30 год. до них додому прийшли працівники міліції та повідомили, щоб підсудна ОСОБА_2 пройшла з ними в Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о та запитали чи в неї є мобільний телефон. ОСОБА_2 показала їм телефон, який знайшла, після чого вона разом з ОСОБА_5 прийшли в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о, де від ОСОБА_2 в її присутності було відібрано пояснення. Також з ними прийшла свідок ОСОБА_4 та по даному телефону також давала пояснення. Після того, як підсудна дала пояснення, то телефон марки «Самсунг» в присутності 2 понятих було вилучено.   Про те, що даний телефон підсудна ОСОБА_2 знайшла в бібліотеці, вона їй не повідомляла, про це вона дізналася в приміщенні Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області. /а.с.43-44/

Показами свідка ОСОБА_8Б  оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те , що 06.04.2010 року вона знаходилась на робочому місці, а саме в читальному залі. Того ж дня, о 13.00 год. в читальний зал зайшли потерпіла ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Потрепіла мала з собою мобільний телефон по якому вона розмовляла та куди саме вона його поклала вона небачила. Дівчата пробули приблизно години, а потім вони пішли в Інтернет відділ. О 15.00 год. в читальний зал повернулася потерпіла ОСОБА_3 та повідомила, що не має її мобільного телефону. Вона подумала, що дівчинка залишила свій телефон в Інтернет відділі та попросила студентку (імені якої не знає), щоб вона зателефонувала за номером телефону потерпілої ОСОБА_3, але зв'язок з її телефоном був відсутній. Тоді потерпіла ОСОБА_3 згадала, що забула свій мобільний телефон на спинці стільця, але телефону вже не було. Проаналізувавши дану ситуацію, вона згадала, що приблизно о 14.00 год. в читальний зал приходили свідок ОСОБА_4 та підсудна ОСОБА_2, які вже давно відвідують бібліотеку. Дівчата прийшовши в зал взяли літературу та присіли в тому ж ряді, де сиділи потерпіла ОСОБА_3 та ОСОБА_6 3. Приблизно 2-3 хв. пробувши в читальному залі, дівчата піднялися, здали книжки і швидко вийшли з бібліотеки.   На наступний день в бібліотеку прийшла мати потерпілої ОСОБА_3, якій вони пояснили дану ситуацію та на її вимогу було надано анкетні дані на ОСОБА_2 та ОСОБА_4   /а .с.45/

Показами свідка ОСОБА_9, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні про те  що 08.04.2010 року в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о звернувся законний представник ОСОБА_7 та повідомив, що 06.04.2010 року в приміщенні бібліотеки, що на вул. Винниченка, 1 в м. Львові у потерпілої ОСОБА_3 вкрали мобільний телефон марки «Самсунг», який знаходився в чорному чохлі. Даний телефон потерпіла забула на спинці кріса в читальному залі, а коли повернулась, то телефону вже не було. Зі слів потерпілої ОСОБА_3 стало відомо, що бібліотекар не бачила мобільного телефону, але приходили дві дівчинки, які не пробувши в бібліотеці і 5 хв. швидко вийшли, що її здивувало.   Як пояснив законний представник ОСОБА_10, на наступний день його дружина звернулася в бібліотеку та їй було надано дані на свідка ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_2 та було вказано їх адресні дані.   Здійснивши перевірку за даними адресами, було опитано свідка ОСОБА_4, яка повідомила, що їй про мобільний телефон нічого не відомо, та в приміщення бібліотеки вона телефону не бачила. Однак повідомила, що в її подруги - підсудної ОСОБА_2 появився мобільний телефон. В подальшому свідка ОСОБА_4 та підсудну ОСОБА_2 було доставлено в приміщення Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о для дачі пояснень. Будучи допитаною підсудна ОСОБА_2 повідомила, що 06.04.2010 року разом з свідком ОСОБА_4 прийшла в дитячу бібліотеку на вул. Винниченка, І в м. Львові, побачила мобільний телефон, який висів на спинці крісла в чохлі чорного кольору, який вона викрала. Про те, що підсудна ОСОБА_2 викрала зі спинки стільця мобільний телефон, ОСОБА_4 не повідомляла.   / а.с.42/    

Заявою представника потерпілого від 10.04.2010 року  / а.с.7/    

Протоколом вилучення від 10.04.2010 року. /а.с.11/    

Протоколом   огляду   речових   доказів  та   постановою   про   прилучення   речових  доказів  до кримінальної справи.   /а .с.46,47/    

Актом № 303 амбулаторної судової - психіатричної експертизи від 26.04.2010 року встановлено, що ОСОБА_2 даний час психічним захворюванням не страждає. Виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності з псипатизацією особи. Наявні у неї психічні порушення не досягають рівня психічної хвороби чи недоумства і не позбавляють її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих дій ОСОБА_2 також психічним захворюванням не страждала і не виявляла будь - яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності і могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. /а.с.62-63/

Оцінюючи  докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння злочинів та вина підсудної у вчиненні злочинних дій доведені повністю.

            Дії підсудної слід кваліфікувати за ст.185 ч.2 КК України, оскільки вона вчинила таємне   викрадення  чужого майна (крадіжку) повторно.  

            Обираючи міру покарання підсудній, суд  враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудної, раніше не судженої, посередню характеристику з містя навчання, перебування на обліку у Комунальному закладі Львівському обласному дитячому психоневрологічному диспансері, щире розкаяння у скоєному, що є помякшуючою покарання обставиною та вважає, що покарання підсудній слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, оскільки її виправлення можливе без відбування покарання в місцях позбавлення волі.

            Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу слід залишити підписку про невиїзд.

Речовий доказ – телефон марки «SAMSUNG E-250» та чохол чорного кольору слід залишити ОСОБА_3. /а.с. 46,47/.

          Керуючись ст.ст. 321, 323-324  КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2  визнати винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України  та обрати покарання 1 /один/ рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75,104 КК України засуджену ОСОБА_2   звільнити від відбуття призначеного покарання із визначенням 1 /одного/ року іспитового строку.

Згідно ст.ст. 76,104 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2   обов’язок періодично реєструватись в органах кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи та навчання, без призначення громадського вихователя.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2   до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речовий доказ – телефон марки «SAMSUNG E-250» та чохол чорного кольору залишити ОСОБА_3. /а.с. 46,47/

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                                  Суддя:                         О.Р.Юрків