ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"28" серпня 2006 р. | справа № 20-3/160 |
За позовом прокурора міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко,1) в інтересах держави в особі
Державної податкової адміністрації міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул.Кулакова,56)
до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44)
Товариства з обмеженою відповідальністю „Олас”
(14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30-А)
про визнання угоди недійсною.
Суддя Ю.М.Гоголь
представники сторін:
прокурор –Шульга Антон Миколайович, посвідчення №438 від 20.02.06;
позивача –Гінтер Крістіна Федорівна, довіреність №10-004/213 від 08.06.06;
відповідач –Соловйова Віра Рафаелівна, довіреність №4415/0/2-06 від31.05.06;
відповідач –Федоренко Ірина Валентинівна, довіреність №169/0/2-06 від 05.01.06.
Суть спору: Прокурор міста Севастополя, виступаючи в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”), Товариства з обмеженою відповідальністю „Олас” (далі –ТОВ „Олас”) про визнання недійсним договору комісії №23/09 від 23.09.03.
Свої вимоги про визнання угоди недійсною прокурор та позивач обґрунтовують тим, що укладаючи угоду, ТОВ „Олас” діяло з метою приховування від оподаткування доходів, отриманих від надання послуг ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”. Крім того, на думку позивача, реєстрація ТОВ „Олас” на підставну особу, також свідчить про наявність умислу на приховування доходів від оподаткування, тобто про діяльність, яка протиречить інтересам держави та суспільства.
Відповідач (ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) позовні вимоги не визнало, просить відмовити у задоволенні позову по підставам, викладеним у відзиві (арк.с.39-41).
ТОВ „Олас” також просить відмовити у задоволенні позову, зазначає, що вимоги позивача ґрунтуються на рішенні місцевого суду Чернігівській області, яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ „Олас”, а також свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту їх видачі. Однак, вказує, що зазначене рішення суду було переглянуто за нововиявленими обставинами, та ухвалою суду від 10.01.06 скасовано. Ухвалою від 26.01.06 провадження у справі було припинено у зв’язку з відмовою позивача від позову. Тобто, установчі документи і свідоцтво платника податку є дійсними, в установленому законом порядку недійсними не визнані.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до винесення рішення по справі уточнити позовні вимоги.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника позивача, суд
в с т а н о в и в:
Співробітниками Державної податкової адміністрації в місті Севастополі проведена планова документальна перевірка ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства України.
В ході перевірки перевіряючими встановлено, що ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” мало взаємовідносини з ТОВ „Олас”. Під час проведення перевірки пеервіряючими встановлено, що 23.09.03 між ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” і ТОВ „Олас” укладений договір комісії, відповідно до якого ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” передало ТОВ „Олас” для наступного продажу нерезиденту „Greendown B.V.” напівфабрикати із нержавіючої сталі у кількості 204,3 тонн. За вказаною експортною угодою ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”, на підставі вантажних митних декларацій, складених ТОВ „Олас” скористалось податковою пільгою (нульова ставка ПДВ) та отримало податковий кредит на суму 509832,00 грн., який посадові особи ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” використали за підсумками 2003 року для погашення податкових зобов’язань.
В якості обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор міста Севастополя посилається на те, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.03.05 по справі за позовом Коба Максима Валерійовича до ТОВ „Олас” про визнання недійсними установчих, статутних, реєстраційних документів, позов задоволений повністю. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Олас” в якості платника податку на додану вартість №33915330 визнано недійсним з моменту його видачі 13.08.2003. Також визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ „Олас” з моменту його реєстрації 30.07.2003.
Судовим рішенням було встановлено, що ТОВ „Олас” зареєстровано на особу, документи якої були загублені. Крім того, судом також встановлено, що Коба М.В. не мав мети здійснювати підприємницьку діяльність, направленої на одержання прибутку, а приватне підприємство фактично не знаходилось за вказаною адресою.
Саме прийняттям рішення, яким були скасовані усі реєстраційні, установчі документи ТОВ „Олас”, а також свідоцтво платника податку на додану вартість, прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги.
Суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.04, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У зв'язку з тим, що правовідносини між відповідачами припинилися, положення Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.04, при вирішені вказаного спору судом не застосовуються.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного, стягується в доход держави.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 (з подальшими змінами та доповненнями) та п. 11 Роз’яснень Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” до угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідно до п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про заходи для забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 року доказами спрямованості наміру суб'єктів оспорюваних угод на приховання від оподаткування прибутку і доходів є, зокрема, представлені податковими органами дані про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) по юридичній адресі, про визнання недійсними у встановленому порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності в органи державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності і таке інше.
Згідно п.19 Роз'яснень Вищого арбітражного (господарського) суду України “Про деякі питання практики рішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” №02-5/111 від 12.03.1999, у випадку визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності чи скасування державної реєстрації в зв'язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що засвідчує особу, чи на підставну особу –засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди повинні визнаватися недійсними у відповідності зі ст.49 Цивільного кодексу України незалежно від часу їхнього укладання.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до пункту 2 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від. 30.05.97 №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як встановлено судом, рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.03.05 по справі №2-632/05 за позовом Коба Максима Валерійовича до ТОВ „Олас” про визнання недійсними установчих, статутних, реєстраційних документів, позов задоволений повністю. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Олас” в якості платника податку на додану вартість №33915330 визнано недійсним з моменту його видачі 13.08.2003. Також визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ „Олас” з моменту його реєстрації 30.07.2003.
Олднак, ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.01.06 заява Шевченко Сергія Михайловича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 17.03.05 задоволена, рішення суду від 17.03.05, яким було визнано недійсним Статут і Установчий договір ТОВ „Олас” з моменту їх реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Олас” з моменту видачі та скасовано державну реєстрацію, скасовано.
Підставою для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами стало те, що при зверненні до суду із позовом Коба М.В. помилився у назвах юридичних осіб, які на думку позивача були зареєстровані з порушенням закону.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.01.06 провадження по справі №2-632/05 за позовом Коба Максима Валерійовича до ТОВ „Олас” про визнання недійсними установчих, статутних, реєстраційних документів закрито, у зв’язку з відмовою Коба М.В. від позову. Зазначена ухвала набрала законної сили.
Таким чином, рішення суду від 17.03.05, на підставі якого прокурор міста Севастополя просив визнати недійсним договір комісії №23/09 від 23.09.03, скасовано.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги прокурора міста Севастополя задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Ю.М.Гоголь
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано 30.08.2006