ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "29" серпня 2006 р.                                                                   Справа № 2/93

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Малого підприємства "Злагода-1"

до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції зконтролю за цінами № 16 від 22.05.06р. "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін"

за участю представників:

позивача:  

відповідача:  Стебницька Л.А. - в.о.начальника

СУТЬ СПОРУ:

Мале підприємство “Злагода-1” м.Вижниця звернулось з адміністративним позовом у відповідності до ст.104 КАС України до державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 16 від 22.05.06р.“Про застосування економічних санкцій за порушення державної  дисципліни цін” щодо Малого підприємства  “Злагода-1”.

В обгрунтування вимог позивач посилається на наступне.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних  фіксованих  цін  і тарифів.

У свою чергу, ч.1 ст.9 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище  на  ринку.

Актом перевірки від 15.05.2006 року відповідачем не доведено  необхідність (обовязок) та правомірність застосування вказаних норм закону щодо  підприємства – позивача.

Так, є безпідставним посилання відповідача у рішенні про застосування економічних санкцій, як підставу для вилучення вказаних грошових коштів,      – порушення вимог п.1.1 Розпорядження Чернівецької  облдержадміністрації від 18.05.2005 року № 227-р “Про встановлення граничних тарифів на перевезення  пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху в приміському та міжміському  внутрішньо обласному сполученні, оскільки вказане розпорядження стосується лише приміського та міжміського внутрішньо-обласного транс-портного сполучення і не стосується міжобласного, які виконує позивач, від 18 травня 2005 року та зареєстроване в управлінні юстиції 23 травня 2005 року, але не може вважатися чинним і застосовуватись як нормативно-правовий акт - підстава для стягнення коштів, так як винесено воно з порушенням  порядку та строків його затвердження. Адже тільки 20 липня 2005 року Чернівецькою обласною державною адміністрацією було прийнято  розпорядження у галузі ціноутворення, яке набрало чинності з дня оприлюднення його у ЗМІ  (п.6 розпорядження).

За умовами п.4 цього розпорядження визнані такими, що втратили  чинність :

- розпорядження голови обласної державної адміністрації від 10.05.2002 року № 255-р “Про використання обласною державною адміні-страцією  повноважень в галузі  ціноутворення;

- пункт 2  розпорядження голови облдержадміністрації від 21.04.2003 року № 194-р “Про запровадження державного  регулювання цін  і тарифів на продукцію і послуги суб’єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на регіональних ринках” та про внесення змін до розпорядження  голови  облдержадміністрації  від 10.05.2002 року № 255-р, та зміни, що  вносяться до механізму  регулювання  та  погодження  цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених цим розпорядженням…;

-  розпорядження голови обласної державної адміністрації від 20 червня 2003 року № 306-р “Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації  від 10.05.2002 року № 255-р”.

За вказаними актами (що втратили чинність) порушень позивач не припускався і такі (порушення) в його  діяльності виявлені не були, а яких би то не було нових ( інших) розпоряджень  щодо  регулювання  цін і тарифів на автомобільні перевезення відповідачем  в подальшому не затверджувалось.

Одночасно позивач звернувся з клопотанням про зупинення провад-ження у справі (клопотання № 34-юр  від 28.08.06р.), у зв’язку з підготовкою та прийняттям у вересні 2006 року Постанови Кабінету Міністрів України стосовно включення у вартість автопослуг (тарифів) на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які  працють у звичайному режимі руху в приміському і міжміському внутрішньо-обласному  сполученні, податку  на додану вартість незалежно від обраного перевізником способу оподаткування.

Суд вважає, що правових  підстав для зупинення провадження у справі не  має.

Дослідивши  матеріали справи,  заслухавши  пояснення  представника  відповідача, оцінивши  докази, суд  встановив :

Працівниками державної інспекції з контролю за цінами в Черні-вецькій  області  в період з 04 по 15 травня 2006 року проведена перевірка  підприємства відповідача щодо правильності формування та застосування тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та пасажирському  внутрішньо-обласному  сполученні  (акт від 15.05.06р.).

У ході  перевірки встановлено, що в період з 01.01.2006 року по 30.04.2006 року мале підприємство “Злагода-1” при застосуванні таифів на перевезення пасажирів і багажцу автобусами, які працюють у звичайному  режимі руху в приміському та пасажирському внутрішньообласному  сполученні, допустило їх завищення шляхом  застосування тарифу 0,12грн. за 1 пасажирокілометр замість затвердженого згідно розпорядження облдержадміністрації 18.05.05р. № 227-р у розмірі 0,10грн. без ПДВ за 1 пасажирокілометр.

У результаті зазначених порушень  державної  дисципліни  цін мале  підаприємство “Злагода-1” необгрунтовано отримало виручку на суму 24303грн.

За фактом необгрунтовано  отриманої  виручки малим  підприємством “Злагода-1”перевіряючими був складений  акт від 15.05.06 року.

На підставі акту перевірки та у відповідності зі ст.ст. 13, 14 Закону України “ Про ціни і ціноутворення” державною  інспекцією з контролю  за цінами в Чернівецькій області прийнято рішення від 22 травня 2006 року № 16 “Про застосування до малого підприємства “Злагода-1”економічних санкцій на загальну суму 58035,99грн.”.

Позивач - мале підприємство“Злагода-1” стверджує, що розпоряд-ження облдержадміністрації від 18.05.05р. № 227-р “Про затвердження граничних тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працють у звичайному режимі руху в приміськосму та міжміському внутрішньообласному сполученні, на підставі якого інспекція прийняла оспорюване  рішення  про  застосування до малого  підприємства “Злагода-1” економічних санкцій, не може вважатися чинним і застосовуватись як нормативно-правовий  акт.

Однак, позивач в обгрунтування своїх вимог не надає жодних  беззаперечних доказів, які підтверджували б нечинність розпорядження  облдержадміністрації  від 18.05.05р. за № 227-р.

Розпорядження облдержадміністрації від 18.05.05р. за № 227-р “Про  затвердження граничних тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному  режимі  руху в приміському та  міжміському  сполученні, вимоги  якого порушив позивач, є чинним, а тому, Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернівецькій області правомірно прийнято рішення № 16 від 22.05.06р. “Про застосування  економічних  санкцій за прушення  державної  дисципліни  цін”.

Що стосується суми  необгрунтовано одержаної  виручки, то вона (сума) визначена в акті згідно  довідки-розрахунку, підписаної  перевіряючим та директором і головним бухгалтером підприємства, тільки при перевезенні  пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні, при цьому зменшено економічні санкції за рахунок заборгованості бюджету перед малим  підприємством “Злагода-1”  в сумі 14,9 тис.грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.159, 160, 161, 162, 163, 167, 186  Кодексу  адміністративного  судочинства  України, суд

П О С Т А Н О В И В  :

1.У клопотанні позивача про зупинення провадження  у справі  відмовити.

2. У позові  відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук