Справа № 22ц-6948/2010р. Головуючий суддя у суді 1 інстанції – Бондаренко В.М.,
Категорія 57 Доповідач – суддя Можелянська З.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2010 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Можелянської З.М., суддів Прозорової М.Л., Куценко Т.Р.,
при секретарі Панченку Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дитині війни,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано вказане управління здійснити перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.10. по 31.12.2008р, з 1.01. по 31.12.2009р. включно з врахуванням фактично сплачених сум у вказані періоди.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області просило скасувати вказану постанову суду, посилаючись на те, що задоволення позовних вимог не відповідає закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в оскарженій частині, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., є пенсіонеркою, має статус дитини війни та отримувала підвищення пенсії у наступних розмірах : по 47грн. з 1.01.2008р., по 48грн.10коп. з 1.04.2008р., по 48грн.20коп. з 1.07.2008р., по 49грн.80коп. з 1.10.2008р. довічно (а.с. 10,11,12). Листом від 2.10.2009р. на заяву ОСОБА_2 про здійснення перерахунку вказаних розмірів Управління повідомило її про продовження виплати підвищення у розмірах, встановлених відповідними законами про державний бюджет (а.с.5-7). Проте відповідно до ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії дітям війни підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком при тому, що розмір мінімальної пенсії за віком за ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи зазначені вимоги закону, визначені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично сплачені позивачці як дитині війни суми підвищення пенсії, суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав Управління Пенсійного фонду в м.Павлоград здійснити перерахунок та виплату їй підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.10. по 31.12.2008р, з 1.01. по 31.12.2009р. включно з врахуванням фактично сплачених сум у вказані періоди, визнавши неправомірною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунків та виплат відповідних сум підвищень.
Доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду в м. Павлоград про відсутність законодавчо визначеного поняття величини мінімальної пенсії за віком суперечать наведеним положенням Закону, яким фактично таке поняття законодавцем визначено. Твердження апеляційної скарги про те, що після визнання неконституційним зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» питання призначення та виплати підвищення пенсії залишилось невирішеним також безпідставні, оскільки вимоги вказаної правової норми були чинні, обов’язкові для виконання та не потребували прийняття про це додаткового законодавчого акту після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р.
Таким чином постанова суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому його постанова скасуванню у вказаній частині не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,304-1,307,308,319 ЦПК України , колегія суддів, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року в оскарженій частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Судді: