2- 2361/0514/2010р.                

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року                                                                                                        м.Добропілля.  

Добропільський міськрайонний суд  Донецької області в складі:

                          головуючого- судді                               Здоровиці О.В.

                            при секретарі                                       Єфименко Т.В.

                                за участю:

            позивача                     ОСОБА_1

            представника відповідача                                Носач Т.О.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду в місті Добропілля  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України  в м.Добропілля Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги  як «дитині війни» за 2007 – 2009 роки,

                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління  Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області і просить стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» за 2007-2009 роки, а саме з 09.07.2007 по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 по 31.12.2009 р. Позовні вимоги позивача мотивовані тим,  що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу за 2007 - 2009 роки, внаслідок зупинення дії ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”,  ця  допомога   виплачувалася в значно меншому розмірі.   Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.  та від 22.05.2008 р. зупинення положення статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” були визнанні  неконституційними. Таким чином позивач вважає, що відповідачем порушені її права і останній повинен нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за вказані періоди виходячи з розміру 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому просить суд стягнути з відповідача недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 по 31.12.2009 р.. виходячи з розміру 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, в сумі 3283,57 грн.

В судовому засіданні  позивач  підтримав позов повністю і просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності Носач Т.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішень щодо конституційності  зупинення норми закону та  зміни редакції,  Закону України №2195-1V питання  фінансування  підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком  в законодавчому  порядку не було врегульоване, тоді як фінансове забезпечення соціальних гарантій  здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету. Відповідно до постанови  КМУ від  28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян"  п.8 дітям війни  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії, проводиться виплата підвищення  у визначених  твердих розмірах відповідно до чинного на певний час законодавства.  Просить суд  позов позивача залишити без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

ОСОБА_1 . є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, копією паспорта. Зазначені обставини визнані представником відповідачем.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2007 році надбавка до пенсії, передбачена ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не виплачувалась (а.с.9). В 2008-2009 роках вищевказана надбавка позивачу виплачувалась відповідачем в наступних розмірах: з 01.01.2008 по 31.03.2008 р – 47,00 грн., з 01.04.2008 по 30.06.2008 р. – 48,10 грн.,  з 01.07.2008 по 30.09.2008 р. – 48,20 грн.,  з 01.10.2008 р – 49,80 грн. довічно. Дані факти в судовому засіданні відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ст..1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст..15 ЦПК України  у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних пайків або грошової компенсації замість них.

Відповідно до ст..3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст..4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 3 ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2007-2008 роках зазначає наступне .

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року  у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Отже, право позивача на нарахування за період  з 01.01.2007 по 31.12.2007 р. та з 01.01.2008 по 31.12.2008 року відновилося з дня прийняття рішень  Конституційним Судом України при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.

Таким чином, нарахування підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком мало бути вчинено з дня ухвалення вищевказаних рішень Конституційного Суду України, тобто з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції, що діяла до 01.01.2007 року та до 01.01.2008 року.

Таким чином, в 2007 році право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  виникло з 9 липня 2007 року, а в 2008 році – з 22.05.2008 року.

Щодо питання здійснення розміру нарахувань підвищення суд вважає за необхідне керуватися наступним.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень,  з 1 жовтня - 498 гривень.

   Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії в 2007-2008 роках повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2009 році суд  зазначає наступне.

Будь-яких змін  протягом 2009 року в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось.

Згідно ч.3 ст.54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних   соціальних   гарантій  на  2009  рік,  що визначаються залежно  від  прожиткового  мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Враховуючи те, що названа норма  передбачає  встановлення  в  абсолютних  сумах розмірів  лише  тих  виплат,  вихідним критерієм розрахунку яких є розмір  мінімальної  заробітної  плати.  Відповідно  її   дія   не поширюється   на  спірні  відносини,  оскільки  розмір  зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей  війни"  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування  та  виплата  у  2009  році   дітям   війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, повинна була  здійснюватися  відповідно  до  норм  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року, а   з  1  листопада  2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність дорівнює - 573 грн.

Враховуючи наведене суд вважає, що в 2009 році дії відповідача щодо невиплати  підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  є незаконними. Тому ці виплати повинні були нараховуватися  відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму, а саме з 01.01.2009 року по 31.10.2009р - 498 гривень, а з 01.11.2009 по 31.12.2009 р. - 573 гривні.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при не нарахуванні позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за період з  09.07.2007  по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст..4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Законом № 1691-УШ внесено зміни відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, згідно яких розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них визначено в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

 Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія  вважає, що  відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.  

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлагають застосуванню у даній справі, а саме в справі із соціальних правовідносин, що носять публіно-правовий характер, суд вважає за необхідне, визнав дії відповідача незаконними ухвалити рішення, яким зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу  належних сум відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Керуючись  ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 16, 60, 212-215 ЦПК України, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни",  Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» ст.ст.19, 22 Конституції України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України  в м.Добропілля Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги  як «дитині війни» за 2007 – 2009 роки – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України  в м.Добропілля Донецької області здійснити нарахування та виплату надбавки  до пенсії  ОСОБА_1 виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни за період з  09.07.2007  по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 по 31.12.2009 року,  з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя               підпис                                      О.В.Здоровиця