АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 7597/2010 Головуючий в 1й інстанції – Бондарьова Г.М.
Категорія –57 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Кочкової Н.О.
суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.
при секретарі – Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області
на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про поновлення строку, визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахування та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,
встановив:
Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, визнана неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, і відповідач зобов’язаний нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року, має статус «дитини війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Однак відповідачем, в порушення вимог зазначеного закону, підвищення пенсії позивачу було проведено в розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи річний строк для звернення до суду з таким позовом, визнавши неправомірним бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії відповідачу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії в зазначені періоди в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач з апеляційною скаргою на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року не звертався.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008від 22.05.2008 року, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. ст. 22, 46, 152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши неправомірним бездіяльність відповідача та зобов’язав його нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в зазначений період.
Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, є «дитиною війни» та, відповідно до ст. 6 цього ж Закону, має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилання на відсутність коштів для забезпечення підвищення пенсій не є підставою для скасування рішення суду, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконаних своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.
Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на пункт 41 розділу 2 Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки зазначений закон, в порушення вимог ст. 22 Конституції України, звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що є недопустимим.
Те, що у відповідній частині зазначені закони є неконституційними визнав також Конституційний Суд України в рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, а згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій “дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є неправильним, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Тому положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –
ухвалив :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 37,00 грн. на рахунок: 31219263700004, одержувач: відділ держказначейства Бабушкінського р-ну м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24245686, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код платежу 22050002, код податкової інспекції 0462.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.
СУДДІ: