№ 2-а-396/0514/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня  2010 року                                                          м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

     головуючого -     судді             Здоровиці О.В.

         при секретарі                          Єфименко Т.В.,

         за участю    

         позивача                     ОСОБА_1                

         представника відповідача                      Носач Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області про визнання бездіяльністі неправомірною та зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за 2009 рік і в подальшому,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, 01 березня 2010 року, звернувся до суду з позовом до Управління  Пенсійного фонду України в м. Добропіллі  Донецької області з позовом про визнання дій неправомірними та зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» , починаючи з 1 січня 2009 року і в подальшому. Позовні вимоги  мотивовані тим, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але, в 2009 році позивачу виплачувалася ця допомога в значно меншому розмірі, внаслідок зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної статті, які в подальшому були визнанні  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. неконституційними. Просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за 2009 рік. Позивач також просить суд зобов»язати Управління ПФУ в м. Добропілля, починаючи з січня 2010 року виплачувати їй щомісячну пенсію, виходячи з розміру, який передбачений в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме - 30%  мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні  позивач наполягала на своїх позовних вимогах. Суду пояснила, що вона має статут «Дитина війни». Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. На думку позивача, виплата соціальної допомоги як дитині війни здійснювалась без врахування доходів та вимог, зазначених в рішенні Конституційного Суду України  6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, а тому просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2009р. виходячи з розміру, який передбачений в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме - 30%  мінімальної пенсії за віком і в подальшому здійснювати  доплату до пенсії виходячи з названого розміру.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, оскільки ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 передбачалося введення цих пільг поетапно, протягом 2006 року, за результатами виконання бюджету в першому півріччі 2006 року, у порядку, визначеному КМУ, але у 2006 році урядом цей порядок надання пільг не впроваджувався. Крім цього кошти, які потрібні для виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 1-29/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 повинні бути передбачені в Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" оскільки вони передбачають внесення змін до розпису Державного бюджету України. Порядок внесення змін до Закону про Державний бюджет визначений Конституцією України та Бюджетним Кодексом України. Зокрема відповідно до ст. ст. 39, 52 Бюджетного Кодексу України визначається порядок внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік. Саме Верховна Рада України як орган законодавчої влади приймає рішення про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на поточний рік". Таким чином механізм виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 на сьогодні не визначений. Виплата в 2009 році соціальної допомоги до пенсії «дітям війни» здійснювалась відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме в розмірі 49 грн.80 коп. Також представник відповідача зазначила, що згідно ст.99 КАС позивач пропустила строк звернення до суду, так, як звернулася до cуду тільки 03.03.2010 року, тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача на підставі ст.100 КАС України.

Вислухавши позивача, представника відповідача,  дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню виходячи з наступного.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про  держаний бюджет на 2009 рік».

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є «дитиною війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.6) та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.

Частина 3 ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла в 2009 році) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тобто, позивач має право отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 зазначеного Закону.

Вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна пенсія за віком.

Поняття розміру мінімальної пенсії за віком визначається  ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а саме ст..28 відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншими діючими законодавчими актами поняття «розмір мінімальної пенсії за віком» не визначається. Тому, для визначення розміру мінімальної пенсії за віком суд керується ст..28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У 2009 році позивач отримував від відповідача підвищення до пенсії як «дитина війни» в розмірі 49,80 грн. щомісяця (а.с12).

Статтею 71  Закону  України  "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  Кабінету Міністрів  України  надано  право  у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат,  які відповідно до законодавства  визначаються  залежно  від  розміру  мінімальної заробітної   плати,   в   абсолютних  сумах  у  межах  асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

При виплаті позивачу вишевказаного підвищення до пенсії відповідач керувався постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" , а не ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік був встановлений законом України "Про Державний бюджет України  на 2009  рік".

Відповідно до ст.54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність  з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року становив -  498 грн. З  1  листопада  2009 року - 573 гривні.

Статтею 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» також було встановлено, що розміри державних   соціальних   гарантій  на  2009  рік,  що визначаються залежно  від  прожиткового  мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене суд вважає, що норма  ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачає  встановлення  в  абсолютних  сумах розмірів  лише  тих  виплат,  вихідним критерієм розрахунку яких є розмір  мінімальної  заробітної  плати.  Відповідно  її   дія   не поширюється   на  спірні  відносини,  оскільки  розмір  зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей  війни"  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування  та  виплата  у  2009  році   дітям   війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися  відповідно  до  норм  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином суд вважає, що дії відповідача (щодо ненарахування та невиплати позивачу в 2009 році підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) є незаконними. Відповідач при виплаті підвищення до пенсії (в частині її розміру) повинен був керуватися не постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530, а  ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, нарахування  та  виплата  у  2009  році   підвищення до пенсії, повинні були  здійснюватися відповідачем  відповідно  до  норм  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни", а саме відповідно до статті 6 названого закону - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо заперечень представника відповідача з приводу пропущення позивачем строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порушення прав позивача відбувалось періодично – кожного місяця, починаючи з 01 січня 2009 року, і в нього було достатньо можливості своєчасно звернутися до суду. Питання про визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною позивач ні в адміністративному позові ані в судовому засіданні не ставив.

Позивач звернувся до суду з позовом 01 березня 2010 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, право позивача підлягає захисту з 01 березня 2009 року.

    Вимоги позивача за період з 01.01.2009 року по 01.03.2009 року задоволенню не підлягають з підстав пропущення строку звернення до суду.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , суд вважає, що в цій частині вимог позивачу слід відмовити, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання УПФУ м.Добропілля в подальшому виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн, який повинен бути стягнутий на користь позивача.

Керуючись  ст..ст. 70, 71, 99,100, 159-163 КАС України, ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни",  ст.19, 22 Конституції України,  ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» суд -

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за 2009 рік  - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009  року.

    Зобов'язати Управління  Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як «дитині війни»  виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період  01 березня 2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 3,40 грн.

    Постанова може бути оскаржена до  Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя                      підпис                                                О.В.Здоровиця