Справа № 2-2017/10

                                                    З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н НЯ

                                                   І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

             14 липня 2010 року                                                                  місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді  Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду 10 червня 2010 року з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 10 квітня 2009 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі і отримала його прізвище – ОСОБА_3. Шлюб був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова, Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 65 від 10 квітня 2009 року, свідоцтво НОМЕР_1. У позивачки шлюб перший, у відповідача другий. Спільне  життя з відповідачем не склалося у зв»язку тому, що він не має постійного заробітку, ніде не працює і не хоче працювати. Позивачка на даний час навчається в ВУЗі і крім того ще й на комп»ютерних курсах. Фінансову підтримку на навчання та проживання вона отримує від свого брата та матері. Відповідач за час сумісного життя постійно зраджував подружній вірності, принижував та ображав позивачку. З вересня 2009 року у позивачки з відповідачем припинились шлюбні відносини. Сумісне господарство та сімейний бюджет з ним не ведуть і разом не проживають. Від пропозиції про розірвання шлюбу в органах РАЦС відповідач категорично відмовляється і тому позивачка вимушена звернутися до суду. Спору про розподіл сумісного майна подружжя не мають. Від даного шлюбу дітей не мають.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов і наполягала на задоволенні її позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив,  тоді як про час та місце слухання справи, повідомлений своєчасно та належним чином, однак,  не повідомив про причини своєї неявки і не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не було ним подано і заперечень на позовну заяву, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином під розписку, в порядку ст.74 ЦПК України.

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 10 квітня 2009 року перебувають у шлюбі, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 65. В шлюбі у сторін дітей немає. Згідно до пояснень позивачки, з»ясовано, що в неї шлюб перший, у відповідача – другий.

Відповідно до пояснень, які надано позивачем у судовому засіданні, судом було достовірно встановлено, що сторони створити міцної сім’ї за час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався, подружні стосунки припинились, сторони мешкають окремо одне від одного, спільне господарство не ведуть.

 Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Судом було з»ясовано, що між сторонами не має спору про розподіл сумісно нажитого майна, якщо шлюб буде розірвано.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім’ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, оскільки сторони не проживають однією сім»єю, подружніх стосунків не підтримують і не ведуть спільного господарства.

 Витрати по оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає можливим покласти на позивача, а відповідача від вказаних витрат – звільнити, згідно до заяви позивача.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір. Однак як було вище вказано, позивач подала до суду заяву якою пролхала не стягувати на її користь з відповідача судові витрати.

Положенням ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст.7, 10, 11, 15, 31, 57, 60, 77, 79, 88, 213-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України;  ст.ст. 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд, -

                                                                  В И Р І Ш И В:

Позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про розірвання шлюбу  – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Лозова, Харківської області і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Лозова, Харківської області, зареєстрований 10 квітня 2009 року, відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 65.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 25 (двадцять п»ять) гривень 00 копійок, а ОСОБА_3 від сплати державного мита  - звільнити.

Не стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати згідно позовних вимог позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

    Головуючий

    у судовому засіданні

    Суддя:                                                                                              Н.М. Жмуд