Справа № 22ц-3234\2010 р.                Головуючий у 1 інстанції – Требух Н.В.

Категорія – цивільна                                     Доповідач – Зінченко С.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:               ЗІНЧЕНКО С.П., СМАГЛЮК Р.І.

при секретарі:

        з участю: Бивалькевич Т.В.

ОСОБА_8, ОСОБА_9

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові  апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 16 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного Підприємства „Континенталь –буд” про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

    В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2010 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на необґрунтованість зазначеного рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

       Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 16 липня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

        Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було вжито всіх передбачених законом, заходів до всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

        Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними та юридичними особами вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

       Із змісту  ст.57 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

      Укладання трудового договору, як зазначено у ст.24 КЗпП України оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства , установи,  організації чи уповноваженого ним органу.

      Частина 3 ст.24 КЗпП України допускає фактичний допуск до роботи незалежно від того, чи був прийом на роботу  належним чином оформлений.

       Проте, постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів” вказує, що трудовий договір вважається укладеним, якщо виконання роботи без видання наказу було доручено особою, яка володіє правом прийому і звільнення працівників, або коли така робота виконувалася з її відома.

         Відмовляючи  в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами не був укладений трудовий договір, оскільки відсутній наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування позивача на роботу. При цьому, суд вірно послався на   відомості в трудовій книжці позивача, а також акт перевірки прокуратурою м. Чернігова, з яких не вбачається, що між сторонами була укладений трудовий  договір відповідно до ст.21 КЗпП України. Також не встановлено, що  керівник ПП„Континенталь –буд”, або інша уповноважена особою,  яка володіє правом прийому і звільнення працівників на підприємстві фактично допустила позивача до роботи або коли така робота виконувалася з його відома.

    Отже, апелянт не надав суду докази про існування трудової угоди між позивачем і власником, або уповноваженим органом, за якою позивач зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою,  з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядкові, а  відповідач зобов’язується виплачувати  позивачу заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Також не надав доказів про фактичний допуск його до роботи керівником або уповноваженою на це особою.

    На підтвердження наявності трудового договору позивач посилається на видаткові касові ордера \а.с.8-19\  та акти виконаних робіт на об’єктах будівництва, які не є належними та допустимими доказами, оскільки з їх змісту не вбачається, що між сторонами було укладено трудовий договір відповідно до ст.21 КЗпП України.

   Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам  матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не знаходить.

Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,   апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7  відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 16 липня 2010 року – залишити без зміни.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

  Головуючий:                                          Судді: