У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.10                                                                                       Справа №7/8/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кагітіна Л.П.  , Хуторной В.М.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:          

від позивача  –      Сікора І.В. (довіреність № 20 від 04.01.2010 р.);

          П’ятковська О.О. (довіреність № 19 від 04.01.2010 р.)                      

від відповідача –  не з’явився                

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3              (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2010 р.                                     у  справі  №  7/8/10

за позовом        Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну

                          «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (м. Запоріжжя)

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи

                           ОСОБА_3 (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну                                «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району звернувся до  господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 65640,07 грн. основного боргу, 5670,12 грн. пені, 4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. –3% річних.

Заявою від 25.02.2010 р. (вих. № 155/05) позивач, в порядку ст. 22 ГПК України уточнов позовні вимоги та просив провадження по справі про стягнення з СПД ФО ОСОБА_3 в частині стягнення 6000,00 грн. припинити. Стягнути з відповідача на користь позивача) 59640,07 грн. основного боргу, 5670,12 грн. пені, 4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької  області від 25.02.2010 р. у справі       № 7/8/10 (суддя Кутіщева Н.С.)  позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 59640,07 грн. основного боргу, 5670,12 грн. пені, 4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. –3% річних. В решті позову провадження у справі припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 776,22 грн. державного  мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.                            

                 Не погоджуючись з  прийнятим  у справі судовим  актом,  Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа  ОСОБА_3 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2010 р. по справі № 7/8/10 в частині стягнення з СПД ФО ОСОБА_3 3% річних в сумі 1564,22 грн.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду помилковим, прийнятим за неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

          З посиланням на ст. 232 ГК України, заявник вказує, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

          Тобто, на думку заявника, оскільки договором № 200206 від 01.11.2006 р. передбачені штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов Договору щодо строку та порядку оплати послуг за Договором у вигляді пені, то відповідно, збитки у сумі 3% річних відшкодовуватися за рахунок відповідача не повинні.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р. апеляційна скарга  СПД ФО ОСОБА_3 прийнята  до провадження та призначена до розгляду на  27.05.2010 р.

          Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1315 від 27.05.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Кагітіна Л.П. Хуторной В.М.

Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги  був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача (заявника апеляційної скарги), відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

За  клопотанням присутнього в судовому засіданні представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За його згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач у справі – Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну                                «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району  апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою, а рішення суду у справі –законним, прийнятим на підставі фактичних обставин справи, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.  Зокрема, зазначає, що протягом тривалого часу відповідач належним чином не виконував свої договірні зобов’язання в частині розрахунків за отриману ним теплову енергію, у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість перед Концерном «МТМ»за період з серпня 2008 р. по листопад 2009 р. на загальну суму 65640,07 грн.

Наголошує, що відповідачу на законних підставах було нараховано пеню, втрати від інфляції та 3% річних, які в подальшому були правомірно стягнуті за рішенням господарського суду від 25.02.2010 р. Мотивуючи викладеним, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької  області від 25.02.2010 р. у справі № 7/8/10 –без змін.  

В судовому засіданні представники позивача у повному обсязі підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну                                «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено  договір           № 200206 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі –Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов’язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановлених умовами цього Договору та додатками до нього, які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору), та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктами 6.2 та 6.4 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов’язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати  на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту  теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10-е по 12-е число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий  акт приймання –передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

-          при отриманні нарочним-дата вручення представнику Споживача;

-          при направленні рекомендованим листом –дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Згідно із п. 6.7.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією  підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується  Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні  його Споживачем, та оформлений таким чином акт  вважається  погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених  в акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації  нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням  відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності  у встановлений  п. 6.7.1 Договором строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування  заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх  та надає відповідь  про прийняття або відмову у прийнятті заперечень.  При прийнятті  заперечень  до акту вносяться відповідні коригування  в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація  надає нормативно обґрунтовану відповідь  та вважає  акт прийнятим  до розрахунку, якщо цей акт  в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.7.2 Договору).

Як встановлено судом, подача теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії, які відповідач, згідно п. 6.7.2 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з серпня 2008 р. по листопад 2009 р., акти приймання-передачі та  рахунки за постачання теплової енергії, а саме рахунки № 200206: за серпень 2008 р. (на суму                 928,84 грн., за вересень 2008 р. (на суму 928,84 грн.), за жовтень 2008 р. (на суму  928,87 грн.), за листопад 2008 р. (на суму 9444,59 грн.), за грудень 2008 р. (на суму 15435,22 грн.), за січень 2009 р. (на суму 13539,31 грн.), за лютий 2009 р. (на суму 8608,91 грн.), за березень 2009 р. (на суму 6676,38 грн.), за квітень 2009 р. (на суму 2049,50 грн.), за травень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.), за червень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.),  за липень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.), за серпень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.), за вересень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.),  за жовтень 2009 р. (на суму 1014,23 грн.), за листопад 2009 р. (на суму 1014,23 грн. Всього на суму 65640,07 грн. (арк. справи 36-67).

Надсилання рахунків підтверджується виписками з реєстру відправлення рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних за відповідний період (арк. справи 68-83).

Неодноразово на адресу відповідача позивач надсилав попередження (№ 06/106-юр від 06.02.2009 р., № 05/1085-юр від. 21.10.2009 р.), в яких зазначалася сума заборгованості.

18.05.2009 р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист                       (вих. № 18/05), яким зобов’язався погасити заборгованість рівними частками до опалювального сезону 2009-2010 р.

Відповідач оплату отриманої теплової енергії у визначені  Договором строки у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (24.12.2009 р.), складала 65640,07 грн.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково здійснив погашення боргу в сумі 6000,00 грн., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив провадження по справі в частині стягнення з відповідача 6000,00 грн. припинити та стягнути з відповідача на користь позивача 59640,07 грн. основного боргу, 5670,12 грн. пені, 4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. –3% річних.

Позовні вимоги про стягнення з СПД ФО СПД ФО ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району 59640,07 грн. основного боргу, 5670,12 грн. пені, 4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. –3% річних стали предметом  судового розгляду  у даній справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно долучених  до матеріалів  справи копій  актів приймання-передачі теплової енергії за період з серпня 2008 р. по листопад 2009 р. позивач  поставив відповідачу теплову енергію  в гарячій воді на загальну  суму 65640,07 грн., у зв’язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 36-67).  

Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, отримання яких, відповідачем не заперечується.

Враховуючи, що у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду  (24.12.2009 р.) сума основного боргу відповідача складала 65640,07 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі, а саме 16.02.2009 р.  відповідач частково погасив існуючу за Договором заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача в якості оплати за отриману теплову енергію грошові кошти в сумі 6000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки (арк.     справи 123).

За таких обставин, господарським судом було правомірно на підставі п. 1-1 ч. 1      ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі             6000,00 грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього  4747,92 грн. втрат від інфляції та 1564,22 грн. – 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано  і  правомірно задоволені господарським судом у повному обсязі. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних колегією суддів перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»(далі –Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

Однак, статтею 3 вищезгаданого Закону  встановлено, що розмір   пені   не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з п. 7.2.8 Договору, сторони обумовили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується  пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення пені сумі 5670,12 грн. заявлена обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Твердження заявника стосовно неправомірності одночасного стягнення 3% річних та пені не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Пеня та 3% річних мають різну правову природу.

Враховуючи приписи статей 549, 611 та 625 Цивільного кодексу України та правову позицію Верховного суду України, викладену, зокрема у постанові Судової палати у господарських справах ВСУ від 18.02.2002 р., апеляційна інстанція наголошує, що пеня є самостійним способом захисту цивільних прав та одним із видів забезпечення виконання зобов'язань і, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

Право кредитора вимагати сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому, 3 % річних не є неустойкою (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

        Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3  (м. Запоріжжя)залишити без задоволення.

       Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2009 р.                                             у  справі  № 7/8/10   залишити  без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кагітіна Л.П.  Хуторной В.М.