2-2936/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк «17» квітня 2009 року

Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Ларіної Н.О.

при секретарі Водоп’яновій І.І..,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з тих підстав, що вони з відповідачем втратили почуття любові та взаємної поваги один до одного.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу та в обгрунтування своєї позиції пояснив, що з відповідачкою він перебував у шлюбі з 06 січня 2001 року. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Фактично брак розпався з жовтня 2006 року, з цього часу подружжя мешкають окремо. На грунті втрати порозуміння, різних характерів та поглядів на життя практично були припинені сімейні відношення. Майнових та матеріальних претензій один до одного не мають. Судові витрати просить покласти на нього.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу та в обгрунтування своєї позиції пояснила, що з позивачем вона перебуває у шлюбі з 06 січня 2001 року. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею. З жовтня 2006 року вони припинили шлюбні відносини. Майнових спорів не має. Відповідачка не бажає надалі підтримувати з позивачем сімейні відносини

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог ( ст.. 11 ЦПК України) суд вважає можливим постановити рішення при проведенні попереднього засідання та встановив наступне:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06 січня 2001 року, що було підтверджено свідоцтвом про укладення про укладення шлюбу від 06 січня 2001 року № НОМЕР_1 Від шлюбу мають неповнолітніх дітей:: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 18 травня 2001 року та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 19 лютого 2004. Відповідно до вимог ст.. 112 Сімейного Кодексу України і роз’ясненням п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, чи інтересам їх дітей.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст..60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що між подружжям внаслідок непорозуміння виникли неприязні відносини, з жовтня 2006 року вони не мешкають однією родиною, один з подружжя не бажає надалі підтримувати шлюб. При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливо. Приймаючи до уваги сформовані взаємини між подружжям, причини

непорозуміння, тривалість їх спільного не проживання, не бажання кожного з них надалі підтримувати сімейні взаємини, суд вважає, що збереження цього шлюбу стало неможливим, тому визнає позов про розірвання шлюбу обгрунтованим і належним до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступіньвідповідальності кожного з подружжя в розпаді шлюбу, враховує їхнє матеріальне і сімейнестановище, інші обставини справи, та вважає за необхідне судовий збір у розмірі 17 грн.

стягнути із позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції від 06 січня 2001 року, актовий запис № 8 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 в доход держави держмито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.