2-2099/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк «23» квітня 2009 року

Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Ларіної Н.О.

при секретарі Водоп’яновій І.І..,

розглянувши у выдкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з тих підстав, що вони з відповідачем втратили почуття любові та взаємної поваги один до одного.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу та в обгрунтування своєї позиції пояснила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 03 березня 2001 року. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Фактично брак розпався з 2003 року, з цього часу подружжя мешкають окремо. На грунті втрати порозуміння, різних характерів та поглядів на життя практично були припинені сімейні відношення. Майнових та матеріальних претензій один до одного не мають. На даний час відповідач знаходиться в Мічурінській ВК № 57 м. Горлівки. Судові витрати просить покласти на нього.

Відповідача ОСОБА_2, який відбуває покарання в Мічурінській ВК № 57, було допитано начальником МВК № 57 згідно ухвали про судове доручення Кіровського районного суду, який згоден на розірвання шлюбу та просить розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог ( ст.. 11 ЦПК України) суд вважає можливим постановити рішення при проведенні попереднього засідання та встановив наступне:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03 березня 2001 року, що було підтверджено свідоцтвом про укладення про укладення шлюбу від 03 березня 2001 року № НОМЕР_1 Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 01 жовтня 1999 року. Відповідач знаходиться в місцях позбавлення волі, а саме в Мічурінській ВК № 57.

Відповідно до вимог ст..112 Сімейного Кодексу України і роз’ясненням п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сімі державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, чи інтересам їх дітей.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст..60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що між подружжям внаслідок непорозуміння виникли неприязні відносини, з 2003 року вони не мешкають однією родиною, один з подружжя не бажає надалі підтримувати шлюб. При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливо. Приймаючи до уваги сформовані взаємини між подружжям, причини непорозуміння, тривалість їх спільного не проживання, не бажання кожного з них надалі підтримувати сімейні взаємини, суд вважає, що збереження цього шлюбу стало неможливим, тому визнає позов про розірвання шлюбу обгрунтованим і належним до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя в розпаді шлюбу, враховує їхнє матеріальне і сімейне становище, інші обставини справи, та вважає за необхідне судовий збір у розмірі 17 грн. стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції м. Донецька від 03 березня 2001 року, актовий запис № 98 -розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 в доход держави держмито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.