СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 липня 2009 року Справа № 2-1/1265.1-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
01.07.09:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 471 від 02.06.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
представник відповідача: Койков Дмитро Георгійович, довіреність № 02.9-2/1196 від 30.10.08, Ялтинська міська рада;
представник третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 3117 від 14.08.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_5;
представник позивача: ОСОБА_6, довіреність № 8203 від 22.12.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
02.07.09:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 471 від 02.06.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
представник відповідача: не з'явився, Ялтинська міська рада;
представник третьої особи: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 23 квітня 2009 року у справі № 2-1/1265.1-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) (АДРЕСА_2)
до Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Ялта,98600)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) (адреса представника ОСОБА_8: АДРЕСА_4)
про визнання недійсними та скасування рішення;
за зустрічним позовом Ялтинської міської ради
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, в якому з урахуванням останніх уточнень від 24 березня 2009 року просить: 1) визнати недійсними та скасувати рішення 13-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради: а) «Про надання дозволу суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0210 га для проектування та обслуговування кафе-бару за адресою: місто Ялта, вул.. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції, з наступною передачею в оренду, на землях Ялтинської міської ради» від 22 жовтня 2007 року № 139 та б) «Про відмову в наданні дозволу суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою з відведення додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 0,0170 га, для благоустрою та обслуговування закусочної, до раніш переданої в оренду за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції на землях Ялтинської міської ради, у зв’язку з тим, що дана земельна ділянка відведена іншій юридичній особі»від 22 жовтня 2007 року № 206; 2) зобов’язати Ялтинську міську раду 5-ого скликання: а) провести конкурс між суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_7 та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 щодо набуття права довгострокової оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції на землях Ялтинської міської ради та визначити переможця конкурсу в порядку, який визначений та затверджений Ялтинською міською радою; б) надати дозвіл суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_7, переможцю конкурсу щодо набуття права довгострокової оренди земельної ділянки, на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею, визначеною конкурсною комісією для обслуговування закладу громадського харчування (кафе, бару, закусочної), який розташований за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції, з наступною передачею в оренду на землях Ялтинської міської ради.
Позивач з посиланням на правові положення статей 93, 116, 118, 123, 124, 135 Земельного кодексу України, а також на відповідні норми Закону України «Про оренду землі» обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуваними рішеннями порушено право фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування закусочної, яка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції. Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_7 вказує, що всупереч зазначеним нормам земельного законодавства відповідачем не проведено конкурс щодо визначення переможця на отримання права довгострокової оренди спірної земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року у справі №2-5/1265-2008 (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2008 року у справі №2-5/1265-2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Видашенко Т.С., суддів Заплава Л.М., Прокопанич Г.К.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року у справі №2-5/1265-2008 скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2008 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року у справі №2-5/1265-2008, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2008 року у справі №2-5/1265-2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Під час нового розгляду Ялтинська міська рада заявила зустрічний позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, в якому з урахуванням заяви про уточнення зустрічного позову просить зобов’язати суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_7: а) усунути Ялтинській міській раді перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 292 кв. м, розташовану за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі напроти кафе «Схід»; б) демонтувати встановлені на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 292 кв. м, розташованій за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі напроти кафе «Схід», 15 столів з навісами, які огороджені капітальною спорудою приблизною висотою 50-70 см, а також сходи і майданчик для мангалу.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_7 використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлювальних документів, що суперечить нормам статей 125, 126 Земельного кодексу України, які забороняють приступати до використання земельною ділянкою до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2009 року у справі № 2-1/1265.1-2008 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні Ялтинською міською радою земельною ділянкою площею 292 кв. м, розташованою за адресою: місто Ялта, вул. Дзержинського в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі напроти кафе "Схід", а також демонтувати встановлені на самовільно зайнятій зазначеній земельній ділянці 15 столів з навісами, які огороджені капітальною огорожею висотою 50-70 см, також влаштовані сходи та майданчик для мангалу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення в частині відмови у первісному позові обґрунтовано відсутністю доказів порушення прав позивача за первісним позовом оскаржуваними рішеннями відповідача, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання їх недійсним та скасування, а також для зобов’язання проводити конкурс щодо визначення переможця на отримання права довгострокової оренди спірної земельної ділянки. В частині задоволення вимог зустрічного позову рішення суду вмотивоване відсутністю у відповідача за зустрічним позовом документів, що підтверджують його право користування зазначеною земельною ділянкою.
Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Заявник апеляційної скарги з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обґрунтовує свої вимоги тим, що висновки суду щодо неідентичності земельних ділянок, дозвіл на розробку якої надано ОСОБА_5 та земельної ділянки, щодо якої відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 у наданні дозволу на розробку проекту відведення, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на необґрунтоване об’єднання в одне провадження первісного за зустрічного позовів, оскільки їх вимоги не є взаємовиключними. Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 не погоджується з твердженнями місцевого господарського суду про те, що не підлягає захисту неіснуюче право позивача, на тій підставі, що він звернувся з клопотанням про надання йому додаткової земельної ділянки площею 0,0170 га до відповідача ще у 2005 році.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 липня 2009 року суддю Ткаченко М.І. замінено на суддю Гоголя Ю.М.
У судовому засіданні, призначеному на 01 липня 2009 року, було оголошено перерву до 02 липня 2009 року.
Після оголошеної перерви у судове засідання з’явився представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_7.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
24 квітня 2005 року фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернувся до Ялтинської міської ради з клопотанням про передачу в оренду додаткової земельної ділянки площею 0,0170 га для благоустрою та обслуговування закусочної до раніше наданої земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Ялта, вул.. Дражинського в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі (а. с. 121, т.2).
Листом за вихідним номером 2299/05 від 04 листопада 2005 року позивачу за первісним позовом надано дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження зі службами міста про можливість передачі в оренду запитуваємої земельної ділянки (а. с. 122, т.2).
22 жовтня 2007 року Ялтинською міською радою 13-ої сесії 5-го скликання було прийнято рішення № 139 „Про надання дозволу суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0210 га для проектування і обслуговування кафе-бару за адресою: місто Ялта, вул. Дражінського, в районі Масандровської рятувальної станції, з подальшою передачею в оренду, на землях Ялтинської міської ради” (а. с. 10, т.1).
Також 22 жовтня 2007 року Ялтинською міською радою 13-ої сесії 5-го скликання було винесено рішення № 206 „Про відмову в надання дозволу суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою з відведення додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 0,0170 га, для впорядкування і обслуговування закусочної, до раніше переданої в оренду за адресою: місто Ялта, вул. Дражінського, в районі рятувальної станції на Масандровському пляжі, на землях Ялтинської міської ради, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відведена іншій юридичній особі”.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_7 вважає вказані рішення відповідача № 206 та № 139 від 22 жовтня 2007 року такими, що порушують його права і норми діючого законодавства. Правова позиція позивача обґрунтована тим, що відповідно до договору оренди від 19 листопада 2001 року № 8299 він є орендарем земельної ділянки площею 0,0149 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Дражинського (в районі рятувальної станції на Масандровському пляжі), на якій знаходиться об’єкт нерухомості, а саме, закусочна, яка належить на праві власності суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_7; з метою проведення благоустрою суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7 звернувся до Ялтинської міської ради з клопотанням про надання йому згоди на попередній збір погоджень додаткової земельної ділянки площею 0,0170 га.
Саме за умови наявності згоди на попередній збір погоджень з боку постійної комісії Ялтинської міської ради, а також попередніх погоджень місця розташування додаткової земельної ділянки площею 0,0170 га позивач вважає, що він має переважне право на отримання відповідної земельної ділянки у користування.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Враховуючи те, що предметом вказаного спору є відносини стосовно набуття права на оренду землі, судова колегія вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме, Закону України „Про оренду землі” та Земельного кодексу України, а також положення Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтями 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про оренду землі". Деякі особливості передачі земельних ділянок під забудову містяться у Законі України "Про основи містобудування " та Законі України "Про планування і забудову територій ". Розробка та затвердження проектів землеустрою визначені Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року N 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Пунктом 3 даної статі встановлено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною 15 статті 151 цього кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.
Однак, судовою колегію встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, як то передбачено частинами 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України.
Заява від 24 квітня 2005 року про передачу в оренду додаткової земельної ділянки площею 0,0170 га для благоустрою та обслуговування закусочної до раніше наданої земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі не може розцінюватись в якості належного звернення до відповідача з клопотанням про відведення земельної ділянки, оскільки вона не відповідає вимогам, визначеним частиною 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України і до неї не додано визначених законом матеріалів.
Відповідно до абзацу 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян»заява (клопотання) –це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Встановивши відсутність факту подання позивачем заяви (клопотання) щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду, судова колегія дійшла висновку, що позивач у встановленій законодавством формі після збору матеріалів попереднього узгодження не підтвердив наміри на отримання земельної ділянки в оренду, що викладені в заяві від 24 квітня 2005 року, та не реалізував своє право на розгляд його клопотання відповідачем.
У зв’язку з відсутністю зазначеної заяви щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, вимоги і доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про необхідність проведення відповідачем конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень Ялтинської міської ради) є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено наявності всіх підстав для застосування до спірних правовідносин зазначеної норми.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Так, розглядаючи вимоги первісного позову про визнання недійсними та скасування оскаржуваних рішень 13-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради від 22 жовтня 2007 року № 139 та № 206, суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає права позивача даними актами органу місцевого самоврядування не порушені враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як то вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що саме відповідні сільські, селищні, міські ради є органами, уповноваженими на розгляд висновків і рекомендацій постійних комісій та прийняття рішення щодо права оренди.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 71 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження, тобто, органи місцевого самоврядування діють на основі правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 116 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Наявність матеріалів попереднього погодження служб міста про можливість передачі в оренду земельної ділянки не передбачає автоматичного виникнення права на розробку проекту відведення земельної ділянки; отже, невиконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 передбачених земельним законодавством вимог для подальшої реалізації права на набуття земельної ділянки в оренду свідчить про неможливість оскаржуваними рішеннями відповідача порушити прав позивача, що виключає наявність правових підстав для їх скасування та визнання недійсними.
Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України декілька вимог можуть бути об’єднані в одній позовній заяви, якщо вони пов’язані наданими доказами або підставами позову
Враховуючи дане положення а також те, що вимоги про зобов’язання Ялтинської міської ради 5-ого скликання: а) провести конкурс між суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_7 та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 щодо набуття права довгострокової оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції на землях Ялтинської міської ради та визнати чи переможця конкурсу в порядку, який визначений та затверджений Ялтинською міською радою; б) надати дозвіл суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_7, переможцю конкурсу щодо набуття права довгострокової оренди земельної ділянки, на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею, визначеною конкурсною комісією для обслуговування закладу громадського харчування (кафе, бару, закусочної) яка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції, з наступною передачею в оренду на землях Ялтинської міської ради, є наслідком вимог про скасування та визнання недійсними оскаржуваних рішень 13-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради від 22 жовтня 2007 року № 139 та № 206, суд апеляційної інстанції з урахуванням викладених раніше висновків дійшов висновку, щодо відсутності правових підстав для задоволення в цілому вимог первісного позову.
За викладених обставин, судова колегія також не вбачає підстав для задоволення заявленого у судовому засіданні суду апеляційної інстанції клопотання позивача за первісним позовом про призначення повторної землевпорядної експертизи, оскільки її результаті у будь-якому разі не вплинуть на задоволення його вимог.
Розглядаючи вимоги зустрічного позову, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Так, у зустрічному позові Ялтинська міська рада просить зобов’язати суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_7: а) усунути Ялтинській міській раді перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 292 кв. м, розташовану за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі напроти кафе «Схід»; б) демонтувати встановлені на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 292 кв. м, розташованій за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі рятувальної станції на Масандрівському пляжі напроти кафе «Схід», 15 столів з навісами, які огороджені капітальною спорудою приблизною висотою 50-70 см, а також сходи і майданчик для мангалу.
Однак, перевіряючи підстави заявлення наведених вимог, судова колегія встановила, що 27 березня 2008 року між Ялтинською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0210 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Дражинського в районі Масандрівської рятувальної станції, про що складено акт приймання –передачі.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином, на момент заявлення зустрічного позову 03 лютого 2009 року Ялтинська міська рада свої правомочності з володіння та користування спірною земельною ділянкою передала третій особі - фізичній особі –підприємцю ОСОБА_5.
В силу частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Проте, з матеріалів зустрічного позову не вбачається, які перешкоди в користуванні земельною ділянкою фізична особа - підприємець ОСОБА_7 чинить саме Ялтинській міській раді.
По суті зі змісту зустрічного позову вбачається, що юридичною підставою зустрічних вимог визначено норму статті 212 Земельного кодексу України, яка визначає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.
Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.
Так, предметом зустрічного позову у даній справі –є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування рухомих об’єктів і споруд, що відповідає нормі, що міститься у частині 2 статті 152 Земельного кодексу України, в той час як підставою зустрічних вимог визначені положення статті 212 Земельного кодексу України, якій відповідає такий спосіб захисту як повернення самовільно зайнятої земельної в даному випадку власнику.
Отже, з вище викладеного, судова колегія дійшла висновку, що крім того, що позивачем не наведено обставин, які свідчать про його порушене право, так ще предмет позову не відповідає його підставі.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції належним чином не встановив, які права позивача є порушеними та спосіб їх захисту.
Таким чином, відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
По суті, судом першої інстанції захищено право законного користувача спірної земельної ділянки, тобто третьої особи у справі - фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, однак, вона не заявляла вимог про захист свого права, у зв’язку з чим у місцевого господарського суду не було підстав для задоволення вимог зустрічного позову.
Чинне земельне законодавство не обмежує орендарів звертатися до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зокрема, статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар у встановленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод, згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом, відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону стосовно об’єднання в одне провадження вимог первісного і зустрічного позовів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Перевіривши зміст, ґрунтовність і підстави матеріально-правових вимог первісного і зустрічного позовів у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці вимоги не є однорідними і взаємозв'язаними між собою підставами виникнення і поданими доказами.
Колегія суддів вважає, що зустрічний позов за своєю сутністю є самостійною матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача і не має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні, оскільки первісний і зустрічний позови виникли з різних спорів і з різних підстав, судова колегія вважає, що їх спільний розгляд лише ускладнює процес встановлення істини у справі, та не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору між сторонами у справі.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку судовою колегією встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2009 року у справі № 2-1/1265.1-2008 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення.
4. В частині відмови у задоволенні первісного позову рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2009 року у справі № 2-1/1265.1-2008 залишити без змін.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді