СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 червня 2009 року Справа № 2-1/428-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю:
прокурора: Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення №505 від 13.06.07;
відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 22.03.05;
3-я особа: не з'явилась;
представників сторін:
позивача: Бурцев Руслан Олександрович, довіреність №3 від 08.01.09;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність №8203 від 19.07.08;
розглянувши апеляційне подання Сакського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 26 березня 2009 року у справі № 2-1/428-2009
за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34, м.Саки, АР Крим, 96500)
в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради (вул. Леніна, 2, с.Штормове, Сакський район, АР Крим, 96550)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
3-тя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
про розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Сакський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 квітня 2005року, та зобов'язання повернути зазначену земельну ділянку органу місцевого самоврядування.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 26 березня 2009 року у справі №2-1/428-2009 у задоволенні позову відмовлено.
Під час вирішення спору суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачем та прокурором не було надано доказів порушення відповідачем вимог земельного законодавства, встановленого у порядку передбаченому Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим Сакський міжрайонний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційне подання мотивовано тим, що відповідачем було порушено умови договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та здійснення будівельних робіт з порушенням вимог Закону України "Про планування та забудову територій".
У судовому засіданні 26.06.2009 року прокурор та представник позивача підтримали вимоги апеляційного подання, відповідач та його представник з вимогами подання не погодились з підстав, викладених у запереченнях, та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Третя особа у засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності третьої особи.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу торгово-ринкового майданчика, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, остання набула право власності на майданчик, що розташований по вул. Набережна, 8 в с. Штормове Сакського району (аркуш справи 52).
Пунктом першим вказаного договору передбачено, що об'єкт купівлі-продажу розташований на земельній ділянці площею 0,16 га на території Штормівської сільської ради і в цілому складається з двох нежитлових будівель, а саме: адміністративної будівлі літер «А», навісу - літер «Б», вбиральні - літер «Уб», у літері «А»приміщення 1,2,3,4 - кабінети.
Також матеріалами справи підтверджено, що 15.04.2005 року між Штормівською сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1600 га, розташованої в південній частині села Штормове по вулиці Набережній, №8 на території Штормівської сільської ради, кадастровий номер ділянки 01:243:888:00:01:001:0206 (аркуші справи 8-10).
Строк дії договору –15 років (пункт 8 договору), отже він є діючим на момент розгляду спору судом апеляційної інстанції.
Цільове призначення згідно пункту 16 договору визначене як комерційне використання: роздрібна торгівля та комерційні послуги.
Позивач та прокурор посилались на порушення відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору у частини нецільового використання орендованої земельної ділянки та порушення вимог Закону України "Про планування та забудову територій", а саме, здійснення будівництва без отримання дозволу інспекції державного будівельно-архітектурного контролю.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, відповідача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
А згідно частині 1 статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Окрім того, статтею 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки –використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Склад та цільове призначення земель України визначені главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з вимогами якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови тощо), встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що передбачене пунктом 15 договору використання для обслуговування торгово-ринкового майданчика не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.
Аналогічну правову позицію підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 10.07.2008 року у справі №2-8/15593-2007. Більш того відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).
Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.
Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснюється у числі інших засобів шляхом проведення перевірок.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312, затверджений Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі –Порядок).
У розділі 3 Порядку передбачені такі види перевірок: планові, позапланові, оперативні, та встановлений порядок проведення кожного з видів перевірок.
Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Відповідно до пункту 5.1 Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Таким чином, факт порушення земельного законодавства (невиконання вимог щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням), повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель або її територіальним органом, у встановленому Порядку та визначеної вказаним Порядком форми.
Проте, прокурором та позивачем не було надано належних доказів у підтвердження доводів про те, відповідачем використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням.
Також як на підставу для розірвання договору оренди прокурор посилається на абзац 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі", якій відповідає пункт 28 договору оренди від 15 квітня 2005 року та відповідно до якого орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів.
У матеріалах справи також міститься протокол про адміністративне правопорушення та постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 20.02.2008 року та від 29.02.2008 року відповідно, згідно яким інспекцією було встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 у порушення вимог статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій" здійснювалось будівництво без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
Між тим, з позовного матеріалу судовою колегією вбачається, що фактичними підставами звернення прокурору до суду з позовом про розірвання спірного договору є не порушення орендарем цільового призначення орендованої земельної ділянки, а є порушення останнім мети використання цієї ділянки ті інших умов договору оренди.
Так, як вже було зазначено судовою колегією, земельна ділянка була надана орендарю "для обслуговування торгово-риночного майданчика" - тобто, виключно для обслуговування існуючого об’єкту торгівлі, тоді як в матеріалах справи наявні докази порушення орендарем приписів містобудівного законодавства, що регулюють питання отримання дозволів на здійснення будівництва та початок виконання будівельних робіт, які являють собою факти самовільного будівництва на орендованій земельній ділянці та встановлені актами перевірок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 цього Закону).
За таких обставин, судова колегія вважає, що зведення орендарем нових об’єктів на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (мета використання –обслуговування існуючого об’єкту торгівлі, але аж ніяк не будівництво нових), без належно затвердженого проекту та без належного дозволу на будівництво, свідчить не тільки про самовільність такого будівництва, а перш за все, про істотне порушення умов договору щодо мети використання земельної ділянки (пункт 15 договору) та обов’язку додержання державних стандартів, норм і правил, в тому, числі, місцевих правил забудови населених пунктів (пункт 28 договору), а отже, про порушення договору орендарем та про наявність підстав для розірвання договору у судовому порядку.
Тобто, судова колегія зазначає, що ані прокурор, ані орендодавець за спірним договором не позбавлені права та можливості, після зміни підстав позову, повторно звернутись до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення позовних вимог судовою колегією не вбачається, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Сакського міжрайонного прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2009 року у справі № 2-1/428-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді